10 травня 2018 року
Київ
справа №686/11677/17
адміністративне провадження №К/9901/50054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови,
02 травня 2018 року заявник подав зазначену касаційну скаргу.
05 травня 2018 року скарга надійшла до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 21 березня 2018 року, повний його текст виготовлено 23 березня 2018 року, а касаційну скаргу подано 02 травня 2018 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції заявник отримав 03 квітня 2018 року та в силу вимог наведених норм процесуального закону має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Водночас, належних доказів на підтвердження зазначеній обставині (конверту з відміткою поштової установи тощо) заявник не надав.
У свою чергу, проставлення штемпелю реєстрації вхідної кореспонденції є односторонньою дією й не може бути самостійним доказом отримання поштового відправлення в певну дату.
Інших підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження автор скарги не навів, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Одночасно зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру.
Відносно посилань позивача на правову позицію Верховного Суду у справі № 5658/256/15-ц щодо несплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, оскільки виконавче провадження є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, за яку сплачено судовий збір, та в якій не відкривається провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, слід зазначити таке.
На відміну від цивільного та господарського судочинства, в яких передбачено інститут розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, адміністративне судочинство, відповідно до статті 12 КАС України здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Така форма є єдиною.
Разом з тим, приписами статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Зокрема визначено право та порядок звернення до суду з позовною заявою; строки відкриття провадження у такій справі, порядок її розгляду.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, яка чинна на час звернення з указаною касаційною скаргою, ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є суб'єктом владних повноважень і, звернувшись до суду у 2017 році, заявив вимогу немайнового характеру.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 гривень.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3200,00 гривень (200% від 1600,00).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів, та усунення її недоліків шляхом надання до суду документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору: УДКСУ у Печерському районі; рахунок отримувача: 31213207700007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 820019; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код класифікації доходу бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)».
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 169, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Управлінням Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому строку на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/11677/17.
Відмовити у задоволенні клопотання Управлінням Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/11677/17 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів, а також усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
В. М. Шарапа