25 квітня 2018 року
Київ
справа №804/4063/17
касаційне провадження №К/9901/39878/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №804/4063/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітафудс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітафудс" у липні 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000111400 від 10.02.2017.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25.07.2017 позовні вимоги задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.12.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 без змін.
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області у березні 2018 року звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017. У касаційній скарзі також порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 26.03.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху на підставі частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом, а також у зв'язку з невиконанням вимог частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) щодо надання документу про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.
Вказана ухвала Верховного Суду від 26.03.2018 була отримана податковим органом 05.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102922843039.
На виконання вимог ухвали від 26.03.2018 скаржником надіслано суду касаційної інстанції клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому порушено питання про продовження процесуального строку щодо надання документу про сплату судового збору, а також питання про поновлення строку касаційного оскарження.
У строк, встановлений судом, скаржник надав суду клопотання про поновлення процесуального строку, в якому посилається на те, що фактичною перешкодою для сплати судового збору за подання первинної касаційної скарги стала недостатність коштів по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на сплату судового збору, тобто посилається на аналогічні підстави, які були визнані Верховним Судом в ухвалі від 26.03.2018 неповажними. При цьому інші підстави, які були об'єктивною перешкодою для вчинення процесуальної дії після сплати судового збору, відповідач не наводить.
Крім того, як зазначено вище податковим органом не виконано вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху в частині надання документу про сплату судового збору, утім заявлено клопотання про продовження процесуального строку, обґрунтоване посиланням на відсутність коштів на сплату судового збору.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода для вчинення процесуальної дії у заздалегідь встановлений судом строк, та відповідно, підставою для продовження зазначеного строку.
На момент постановлення цієї ухвали, вимоги ухвали від 26.03.2018 про залишення касаційної скарги без руху, зокрема щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням інших підстав поважності пропуску такого строку, скаржником не виконано.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №804/4063/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітафудс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк