Іменем України
08 травня 2018 року
Київ
справа №537/2851/17
адміністративне провадження №К/9901/29283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Дюкарєвої Т.С., Перцової Т.С., Жигилія С.П. від 30 січня 2018 року,
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії та просив: визнати неправомірними дії відповідача при прийнятті рішення про відмову позивачу у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури Луганської області № 18-553/вих. 16 від 09 вересня 2016 року та скасувати рішення відповідача від 28 квітня 2017 року № 126 щодо відмови у перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області № 18-553/вих.16 від 09 вересня 2016 року; зобов'язати відповідача провести перерахунок, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років позивачу починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з 90% заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури Луганської області № 18-553/вих.16 від 09 вересня 2016 року, та виплатити різницю недоотриманої суми пенсії, виходячи з 90% розміру заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01 січня 2016 року по день винесення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміст та обсяг досягнутих ним соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, отже, позивач має достатній стаж для призначення пенсії за вислугу років та додаткові гарантії соціального захисту з боку держави як працівник прокуратури відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 20 листопада 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв'язку з чим підстави для такого перерахунку з цього часу є відсутніми.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Звуження змісту та обсягу права на пенсійне забезпечення шляхом прийняття нових законів або шляхом внесення змін до чинних законів, відповідно до вимог статті 22 Конституції України, не допускається.
Від Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому міститься заперечення проти касаційних вимог та вказується на їх необґрунтованість.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 з 06 січня 2005 року призначено пенсію за віком.
Згідно довідки прокуратури Луганської області від 09 вересня 2016 року № 18-553/вих.16 позивач працював в органах прокуратури Луганської області на посаді керівника підрозділу місцевої прокуратури, заробітна плата для нарахування пенсії станом на 15 грудня 2015 року складає 14 102 грн 75 коп.
12 червня 2017 року та 26 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку, призначення та виплати пенсії за вислугу років, починаючи з 01 січня 2016 року у розмірі, виходячи з 90% заробітної плати за відповідною посадою без обмеження її максимального розміру згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Луганської області від 09 вересня 2016 року № 18-553/вих.16, та здійснення виплати різниці недоотриманої суми пенсії.
Рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 28 квітня 2017 року № 126 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку із тим, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
14 жовтня 2014 року було прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень цей закон набрав чинності з 15 липня 2015 року, крім окремих положень, які вступили в силу раніше або пізніше зазначеної дати. В преамбулі закону вказано, що він визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Отже, даний закон носить спеціальний характер, тобто його застосування є пріоритетним у правовідносинах, учасником яких є органи прокуратури, прокурори та інші працівники органів прокуратури, включаючи правовідносини, які виникають з приводу соціального, матеріально-побутового забезпечення прокурорів.
В той же час після прийняття, але до моменту набрання чинності Законом України "Про прокуратуру", а саме 02 березня 2015 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01 квітня 2015 року, крім деяких положень. В пункті 5 Перехідних положень цього закону зазначається, що в разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до ряду законів, зокрема, й Закону України "Про прокуратуру".
Оскільки вказаний Закон не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то відповідно з вказаної дати призначення та виплата всіх пенсій на підставі Закону України "Про прокуратуру" припиняється.
Тобто, з 01 червня 2015 року ОСОБА_2 втратив право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру.
Аналогічна правової позиції висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2016 року в справі № 333/6710/15-а, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 711/6019/16-а, від 02 березня по справам № 264/1617/17 та № 761/21804/17.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року.
Таким чином, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких правових норм для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, у зв'язку із чим відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів також врахувала правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко