м. Вінниця
11 травня 2018 р. Справа № 802/924/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області
про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Могилів-Подільське ОУПФУ, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Підставою звернення позивача до суду стала відмова Могилів-Подільського УПФУ Вінницької області у зарахуванні періоду роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996 в Могилів-Подільському підприємстві "Металовироби" у зв'язку з відсутністю печатки підприємства, якою має підтверджуватись достовірність внесення даних до трудової книжки, та виправленнями в даті звільнення та даті документа, на підставі якого здійснений вказаний запис. Позивач зазначає, що на підтвердження трудового стажу роботи на посаді директора Могилів-Подільського ППО "Металовироби" крім записів в трудовій книжці та рішень виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради надати довідки, виписки з наказів про прийняття та звільнення з роботи немає можливості, оскільки відповідні документи ні до архівного відділу Могилів-Подільської ради ні до Могилів-Подільського МКП "Комбінат комунальних підприємств" не передавалися.
На вказану позовну заяву 16.04.2018 відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 14871), в якому просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію відповідач мотивує тим, що управлінням не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996 у зв'язку з тим, що записи в трудовій книжці № 21, 22 (робота в Могилів-Подільському підприємстві "Металовироби" з 16.05.1992 по 28.06.1996) не скріплені печаткою підприємства, що в свою чергу підтверджувало достовірність внесених до трудової книжки записів. Також в записі № 22 містяться виправлення в даті звільнення та видачі документа, на підставі якого було здійснено даний запис.
Тому Могилів-Подільське ОУПФУ вважає, що діяло правомірно при відмові позивачеві в зарахуванні періоду роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначена адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Протоколом від 06.01.2017 № 1624 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 03.10.2016 за наявності страхового стажу 34 роки 2 місяці 22 дні, заробітна плата обчислена за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990 та з 01.07.2000 по 30.11.2016.
15.02.2017 позивач звернувся до Могилів-Подільського ОУПФУ із заявою щодо обчислення страхового стажу та перерахунку призначеної йому пенсії за віком.
Листом №494/06-52/02 від 27.02.2017 відповідачем зазначено, що управлінням не зараховано період роботи позивача згідно з записами №21, 22 трудової книжки (з 16.05.1992 по 28.06.1996 в Могилів-Подільському підприємстві "Металовироби"), оскільки відсутня печатка підприємства, якою повинно було б підтверджуватися достовірність внесення даних до трудової книжки, а також в записі про звільнення за №22 містяться виправлення в даті звільнення та даті видачі документа, на підставі якого здійснено даний запит.
22.08.2018 позивач повторно звернувся до Могилів-Подільського ОУПФУ із заявою щодо обчислення страхового стажу та перерахунку призначеної йому пенсії за віком.
До заяви про перерахунок призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 подав довідки архівного відділу Могилів-Подільської міської ради та Могилів-Подільського МКП "Комбінат комунальних підприємств", копії наказів за №65-к від 01.06.1996 та за №99 від 28.08.1996 Комбінату комунальних підприємств, рішень виконкому Могил-Подільської міської ради №140 від 15.05.1992 та №134 від 30.05.1996, а також трудову книжку.
За результатами розгляду вказаної заяви та доданих документів Могилів-Подільське ОУПФУ відмовило у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача згідно з записами № 21, 22 трудової книжки (з 16.05.1992 по 28.06.1996 в Могилів-Подільському підприємстві "Металовироби"), оскільки відсутня печатка підприємства, якою повинно було б підтверджуватися достовірність внесення даних до трудової книжки, а також в записі про звільнення за №22 містяться виправлення в даті звільнення та даті видачі документа, на підставі якого здійснено даний запит, про що повідомлено листом від 13.09.2018 № 3035/09-73/02-01. Рекомендовано надати копії або витяги з наказів про прийняття та звільнення або особові рахунки чи відомості нарахування заробітної плати за період роботи в Могилів-Подільському підприємстві "Металовироби".
Також про дані обставини позивача було повторно повідомлено листом Могилів-Подільського ОУПФУ від 23.01.2018 № 154/09-73/02-01.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо незарахування до його страхового стажу періодів роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996 в Могилів-Подільському підприємстві "Металовироби" протиправними, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до положень ст. 24 зазначеного закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року N 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як уже зазначалося, відповідачем відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996 в Могилів-Подільському підприємстві "Металовироби" у зв'язку з відсутністю печатки підприємства, якою має підтверджуватись достовірність внесення даних до трудової книжки, та виправленнями в даті звільнення та даті документа, на підставі якого здійснений вказаний запис.
Відповідно до трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що у ній є записи під номерами 21, 22 про те, що з 16.05.1992 по 28.06.1996 ОСОБА_1 працював на Могилів- Подільському підприємстві "Металовироби". Запис про звільнення від 28.06.1996 посвідчений печаткою.
На момент внесення у трудову книжку позивача запису № 21 від 16.05.1992 була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" № 656 від 06.09.1973, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача запису № 21 від 16.05.1992, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.п. 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції 162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
На момент внесення у трудову книжку позивача запису № 22 від 28.06.1996 була прийнята Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України, Міністерством праці України, Міністерством юстиції України від 29.07.1993 № 58.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
На підтвердження трудового стажу роботи на посаді директора Могилів-Подільського ППО "Металовироби" крім записів в трудовій книжці та рішень виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради надати довідки, виписки з наказів про прийняття та звільнення з роботи у позивача немає можливості, оскільки відповідні документи ні до архівного відділу Могилів-Подільської ради, ні до Могилів-Подільського МКП "Комбінат комунальних підприємств" не передавалися. Зазначені обставини відповідачем не враховані.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Таким чином інформація, яка міститься в копії довідки про пільговий стаж позивача, яка не суперечить та не спростовує фактичні дані, наявні в трудовій книжці позивача.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996 на Могилів-Подільському підприємстві побутового підприємства "Металовироби", чим порушило його конституційне право на пенсійне забезпечення, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати пенсію є обґрунтованою.
При цьому, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії з 03.10.2016, оскільки відповідачем не було враховано вказані періоди на підставі трудової книжки, поданої позивачем при призначенні пенсії.
Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996 на Могилів-Подільському підприємстві побутового підприємства "Металовироби".
Зобов'язати Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області перерахувати ОСОБА_1 з 03.10.2016 пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 16.05.1992 по 28.06.1996 на Могилів-Подільському підприємстві побутового підприємства "Металовироби".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Вірменська, 19, код ЄДРПОУ 40351983).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович