27 квітня 2018 року Справа № 804/2132/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 на підставі поданої 05.12.2017 року заяви.
- зобов'язати відповідача провести перерахунок у бік збільшення раніше призначеного ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2017 року у відповідності до ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" із збереженням 88% суддівської винагороди, включивши до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення, та проводити його виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, за виключення фактично проведених виплат, з 01.12.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення, на підставі довідки №Б-с-1154 від 28.09.2017, проте відповідач листом №20821/06/08 від 12.12.2017 відмовив у такому перерахунку, оскільки допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди і для її включення до складу заробітної плати для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці немає підстав. Позивач вважає відмову відповідача протиправною з тих підстав, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці суддів: входить до складу фонду оплати праці, має грошовий вираз, здійснюється систематично та включена в оподатковуваний дохід та на неї фактично були нараховані і сплачені страхові внески.
Ухвалою суду від 27.03.2018 у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Протягом наданого терміну представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого було зазначено, що відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди. Таким чином, немає законних підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки №Б-с-1154 від 28.09.2017.
Разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем надано до суду клопотання про заміну відповідача у справі.
Ухвалою суду від 27.04.2018 замінено відповідача у справі з Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дана адміністративна справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Нікопольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та з 04.10.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».
05.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідки №Б-с-1154 від 28.09.2017.
Листом від 12.12.2017 №20821/06/08 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки включити матеріальну допомогу до суддівської винагороди, з якої обчислено пенсію позивача, немає законних підстав.
Вважаючи, свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 138 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 2453-VI) (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.
Згідно з ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання та з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Відповідно до ст. 129 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Аналогічні правові норми закріплені у Законі України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів, який набрав чинності 30.09.2016 і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.
Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Посилання позивача на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
Також, є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20.02.2012 № 21-430а11 та від 06.11.2013 № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу», а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Посилання на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі № 738/1343/17 та від 20.03.2018 у справі № 749/951/17.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський