Провадження №2-6476/16
у справі №760/18849/16-ц
01 грудня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, Державна прикордонна служба України, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Відповідач ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, який прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 01.12.2016.
Одночасно із зустрічною позовною заявою відповідачем ОСОБА_1 подано суду заяву, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 особисто чи через третіх осіб вивозити за межі України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 без його згоди, - до ухвалення рішення у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення зустрічного позову у такий спосіб відповідач посилається зокрема на те, що 19.11.2016 позивач разом з двома невідомими чоловіками без його згоди насильно відібрали у нього дочку та зникли у невідомому напрямку. Вважає, що позивач може вивезти дитину до Російської Федерації, оскільки мав місце факт спроби перетинання позивачем та дитиною державного кордону, яка була припинена органами Державної прикордонної служби. Оскільки йому заборонений в'їзд до Російської Федерації, вважає, що у разі вивезення позивачем дитини, виконання рішення суду про можливе задоволення його позовних вимог за зустрічним позовом буде значно утрудненим або неможливим.
Згідно ч. 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у проваджені якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
В зв'язку з цим сторони та інші особи, які беруть участь у справі, судом не викликалися та не повідомлялися про розгляд заяви про забезпечення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Згідно зі ст. 151 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.11.2016 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 01.12.2016 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов відповідача ОСОБА_1 до позивача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.
Встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її батьком - ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.
Тобто, зі змісту даної позовної вимоги відповідача вбачається, що останнім в цій частині вимог, пред'явлено перетворювальний позов, а відтак, рішення суду про визначення місця проживання дитини не підлягає виконанню у примусовому порядку.
Отже, всі наведені відповідачем доводи про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання дитини суддя визнає необгрунтованими.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин, суддя приходить до висновку про те, що в задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову в даному провадженні слід відмовити.
Враховуючи, викладене та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя
В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, Державна прикордонна служба України, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя