Справа № 369/4198/18
Провадження №1-кс/369/1246/18
02.05.2018 м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника заявника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 розглянув у судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна - ОСОБА_6 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018110200001888 від 17.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 246 КК України, -
В провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна - ОСОБА_6 про скасування арешту на майно, яке було обґрунтоване тим, що Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року було накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_6 , а саме: автомобіль Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_3 », що належить ОСОБА_6 та знаходився за адресою м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 8, корпус 5.
Як на підставу вилучення майна слідчий послався на те, що вказаний автомобіль напередодні потрапив в ДТП та наразі є необхідність у проведенні експертизи щодо нього, проте слідчим не було пред'явлено жодних документів на підтвердження його слів, в тому числі не було пред'явлено адміністративного протоколу про скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участі належного ОСОБА_6 автомобіля. Крім цього не було роз'яснено в рамках якого кримінального провадження відбувається вилучення зазначеного транспортного засобу.
22.03.2018 року, після спілкування із оперативними працівниками Києво-Святошинського ВП м. Вишневе, власнику майна ОСОБА_6 , стало відомо про існування кримінального провадження № 12018110200001888 від 21.03.2018 в рамках якого здійснювався огляд місця події та було вилучено належний їй автомобіль.
Адвокат ОСОБА_6 - ОСОБА_3 вважає, що арешт накладений на майно ОСОБА_6 накладено помилково та необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного адвокат просив скасувати арешт накладений на автомобіль Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_3 ».
В судовому засіданні представник заявника адвокат ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав та просив його задоволити.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання, оскільки на даний момент не завершені всі необхідні слідчі дії.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали клопотання та оглянувши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП перебуває кримінальне провадження № 12018110200001888 від 21.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 246 КК України.
В рамках означеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 30.03.2017 накладено арешт на автомобіль марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , коричневого кольору, власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був вилучений в ході огляду місця події 21 березня 2018 року.
Постановою слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 від 21 березня 2018 року, вищевказаний автомобіль було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018110200001888 від 21 березня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити, оскільки представник власника майна не довів суду, що арешт накладено необґрунтовано, та відповідно не довів що у застосуванні даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні відпала потреба, оскільки відповідний автомобіль був визнаний речовим доказом та відповідно існує можливість використання даного транспортного засобу як доказу у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 26, 132, 170-173, 175 372, КПК України, -
В клопотанні адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна - ОСОБА_6 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018110200001888 від 17.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 246 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_9