Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"04" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/73/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання: Степанченко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Григор'єв М.І. - дов. №1ю від 30.01.2018; ОСОБА_2 - директор;
від відповідача: Мацко В.В. договір про надання правової допомоги №004/01-КС від 19.01.2018, ордер ОД №253987 (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "M Service Plus S.R.O"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод"
про стягнення 39611,60 євро
06.02.2018 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М SERVIC PLUS S.R.O." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" про стягнення 39611,60 євро заборгованості, з яких: 26408,00 євро попередньої оплати, 13203,60 євро штрафні санкції за прострочення поставки товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за контрактом MLZ-MSP/010-17e від 26.07.2017 щодо поставки товару.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 12.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.05.2018.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Наголошував на невиконанні позивачем умов пункту 4.6. контракту MLZ-MSP/010-17e від 26.07.2017.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
26.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "M Service Plus S.R.O." (позивач, покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (відповідач, продавець) уклали контракт MLZ-MSP/010-17e (далі Контракт), згідно якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених Контрактом, продукцію (далі - Товар), згідно специфікацій, укладених до Контракту, що є його невід'ємними частинами (а.с.8-14).
Згідно п.2.1. Контракту валютою контракту є Євро.
Вартість товару та загальна сума Контракту визначається згідно специфікацій, що додаються, і на момент підписання складає 220060,00 євро (п.2.3. Контракту).
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом прямого банківського переказу на вказаний розрахунковий рахунок продавця на основі рахунка (інвойсу), за реквізитами, що вказані у п. 3.1. Контракту.
Відповідно до п.3.3. Контракту оплата здійснюється в наступному порядку: - 11% від суми інвойсу оплачується у вигляді авансового платежу в порядку, що передбачений п.5.1. Контракту, протягом трьох календарних днів з моменту пред'явлення рахунка (інвойса); - 89% від суми інвойсу оплачується у порядку, передбаченому п.3.1. Контракту, протягом п'яти днів з моменту повідомлення продавцем покупця про готовність чергової партії товару до відвантаження. Дані умови оплати приймаються сторонами, як основні, якщо інші умови не обумовлені в специфікаціях до даного Контракту.
Умови поставки - FCA, Malin, (Ukraine), згідно Інкотермс-2010 (п.4.1. Контракту). Товар поставляється партіями. Відвантаження товару здійснюється в узгоджені сторонами строки, які вказуються у специфікаціях до Контракту (п.4.2. Контракту).
Покупець зобов'язується завчасно, не пізніше ніж за п'ять календарних днів до закінчення строку, обумовленого договором, забезпечити подачу автотранспортного засобу для завантаження товару та прийняти товар у відповідності до умов договору (п.4.5. Договору).
Відповідно до п.4.6. Контракту продавець не пізніше, ніж за три робочі дні до дати поставки товару зобов'язаний надати покупцю засобами факсимільного зв'язку та/або електронної пошти наступну інформацію:
- очікувану дату доставки товару;
- найменування та кількість товару у відповідності до Договору;
- маса брутто (кг), маса нетто (кг) та загальний об'єм (м.куб) вантажних місць;
- марка та номер транспортного засобу.
Покупець не пізніше, ніж за три робочі дні до дати поставки товару зобов'язаний надати продавцю засобами факсимільного зв'язку та/або електронної пошти наступну інформацію:
- точну адресу доставки товару;
- копію довіреності особи, яка буде здійснювати прийом товару та підписувати акт прийому-передачі.
Асортимент, номенклатура, комплектність, якість та кількість товару повинна відповідати умовам, вказаним у п.1.1. договору та Додатку №1 до нього (п.5.1. Контракту).
Продавець зобов'язаний поставити товар, який відповідає умовам договору. Тягар доведення відповідності товару умовам договору лежить на продавці (п.5.2. Договору).
У випадку прострочення поставки товарів проти строків, що вказані в Контракті з вини продавця, продавець оплатить штрафні санкції покупцю в розмірі 0,2% від вартості кожної комплектної одиниці, поставка якої прострочена, за кожен повний календарний тиждень прострочки протягом перших 4 тижнів та 0,5% за кожен наступний календарний тиждень (п.8.1.Контракту).
Згідно п.8.3. Контракту загальна сума штрафних санкцій за прострочку поставки або оплати не буде перевищувати 6% від загальної вартості товарів, поставка яких була затримана або не оплачена.
Відповідальність сторін, передбачена Контрактом, наступає з моменту пред'явлення претензії (п.8.7 Контракту).
Контракт вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2017 (п.12.5. Контракту).
Матеріали справи містять копію Додаткової угоди №1 до Контракту MLZ-MSP/010-17e від 26.07.2017, яка включає в себе Специфікацію №1 до Контракту MLZ-MSP/010-17e від 26.07.2017 (а.с.15-16), згідно якої продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених Контрактом та специфікацією:
1. Букса - НТД 101.00 - кількість 459 - ціна 169,00 євро - вартість 77571,00 євро;
2. Букса - НТД 102.00 - кількість 469 - ціна 169,00 євро - вартість 79261,00 євро;
3. Букса - НТД 103.00 - кількість 48 - ціна 185,00 євро - вартість 8880,00 євро;
4. Букса поводкова - НТД 010.02 - кількість 42 - ціна 208,00 євро - вартість 8736,00 євро;
5. Букса поводкова - НТД 010.01 - кількість 140 - ціна 181,00 євро - вартість 25340,00 євро;
6. Букса поводкова - НТД 010.00 - кількість 112 - ціна 181,00 євро - вартість 20272,00 євро.
Вироби виготовляються у відповідності до креслень та технічної документації, наданої покупцем (п.3 Додаткової угоди №1).
Згідно п.4 Додаткової угоди №1 умови поставки - FCA, Malin, (Ukraine), згідно Інкотермс-2010. Строк поставки першої партії товару 55 календарних днів. Кожна наступна партія поставляється протягом 25 календарних днів.
10.08.2017 позивачем здійснено оплату, згідно умов Контракту на підставі Проформи інвойсу №003-17 (а.с.17) у сумі 26408,00 євро за поставку товару, що підтверджується платіжними документами (а.с. 18-19).
Однак відповідач не поставив позивачу товар на умовах контракту.
27.12.2017 позивач направив вимогу (претензію) про повернення суми попередньої оплати у розмірі 26408,00 євро і сплату штрафних санкцій за прострочення поставки товару у розмірі 9462,58 євро (а.с. 20-21), яка отримана відповідачем 04.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).
Відповіді на претензію позивач не отримав, відповідач умови контракту не виконав, суму попередньої оплати не повернув.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі контракту MLZ-MSP/010-17e від 26.07.2017.
Частина 1 ст. 265 ГК України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).
При цьому, згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач свої зобов'язання згідно умов договору Контракту виконав належним чином, перерахувавши відповідачу 11% від суми інвойсу №003-17, а саме грошові кошти на суму 26408,00 євро, згідно п.3.3. Контракту
Таким чином, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його. Проте, відповідач не здійснив поставку товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Згідно матеріалів справи, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 25.12.2017 про повернення суми попередньої оплати та сплату штрафних санкцій у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Контракту.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар на суму 26408,00 євро або повернув попередню оплату.
Таким чином, станом на день звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду в ТОВ "Малинський ливарний завод" перед ТОВ "M Service Plus S.R.O." існувала заборгованість з повернення попередньої оплати в розмірі 26408,00 євро. Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 26408,00 євро попередньої оплати підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції у сумі 13203,60 євро за порушення строку поставки Товару.
Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Умовами Контракту сторони передбачили, що у випадку прострочення поставки товарів проти строків, що вказані в Контракті з вини продавця, продавець оплатить штрафні санкції покупцю в розмірі 0,2% від вартості кожної комплектної одиниці, поставка якої прострочена, за кожен повний календарний тиждень прострочки протягом перших 4 тижнів та 0,5% за кожен наступний календарний тиждень (п.8.1.Контракту).
Згідно п.8.3. Контракту загальна сума штрафних санкцій за прострочку поставки або оплати не буде перевищувати 6% від загальної вартості товарів, поставка яких була затримана або не оплачена.
Відповідальність сторін, передбачена Контрактом, наступає з моменту пред'явлення претензії (п.8.7 Контракту).
Як зазначалося вище, контрактом передбачено, що відвантаження товару здійснюється в обумовлені сторонами строки, які вказуються в специфікаціях до нього (п.4.2. Контракту). Пункт 4 Додаткової угоди №1 вказує, що строк поставки першої партії товару 55 календарних днів, кожна наступна партія поставляється протягом 25 календарних днів. Вказане свідчить, що товар згідно умов Контракту мав поставлятися окремими партіями.
Однак контрактом та Додатковою угодою №1 до нього не передбачено визначення партії товару, що має бути відвантажена першою, а також не вказано загальну кількість партій товару, їх комплектацію та вартість кожної окремої партії.
Позивач вказує, що відповідно до умов контракту відповідач повинен був здійснити поставку товару до 05.10.2017, що обумовлено здійсненою позивачем оплатою за товар у сумі 26408,00 євро 10.08.2017, за що відповідач має сплатити штрафні санкції за 16 календарних тижнів прострочення поставки. Проте, оскільки згідно розрахунку позивача вказані штрафні санкції складають 14964,08 євро, позивач просить стягнути із відповідача штрафні санкції у розмірі 6% від загальної вартості товару, поставка якого була прострочена, як передбачено п.8.3. Контракту.
Однак із розрахунку позивача вбачається, що такі санкції позивач обрахував із загальної вартості товару за Контрактом (220060,00 євро), а не за окремі партії товару, поставка яких прострочена. Таким чином, позивач вказує на те, що станом на 05.10.2017 відповідач мав поставити весь товар згідно Контракту на суму 220060,00 євро, що суперечить п.4 Додаткової угоди №1 до Контракту.
За таких обставин, суд не вбачає можливості визначити розмір штрафних санкцій та період їх нарахування, оскільки, виходячи із умов Додаткової угоди №1 до Контракту, встановити вартість товару, поставка якого прострочена, точну дату такої поставки та вину продавця неможливо.
Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13203,60 євро.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем порушено вимоги п.4.6. Контракту щодо надання покупцем продавцю не пізніше, ніж за три робочі дні до дати поставки інформації про точну адресу доставки, та копію довіреності особи, яка буде здійснювати прийом товару, що в свою чергу призвело до невиконання умов Контракту відповідачем, не може бути підставою для відмови у частковому задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Враховуючи умови п.4.6. Контракту продавець не пізніше, ніж за три робочі дні до дати поставки товару зобов'язаний надати покупцю засобами факсимільного зв'язку та/або електронної пошти наступну інформацію:
- очікувану дату доставки товару;
- найменування та кількість товару у відповідності до Договору;
- маса брутто (кг), маса нетто (кг) та загальний об'єм (м.куб) вантажних місць;
- марка та номер транспортного засобу.
Покупець, в свою чергу, не пізніше, ніж за три робочі дні до дати поставки товару зобов'язаний надати продавцю засобами факсимільного зв'язку та/або електронної пошти наступну інформацію:
- точну адресу доставки товару;
- копію довіреності особи, яка буде здійснювати прийом товару та підписувати акт прийому-передачі.
Таким чином, вказані у даному пункті Контракту обов'язки сторін є взаємними, а матеріали справи не містять підтвердження того, що продавцем у свою чергу виконано його обов'язок, передбачений даним пунктом Контракту. За даних обставин суд вважає, що висновок представника відповідача є невірним, а дана умова не звільняє відповідача від обов'язку поставити товар, передбачений Контрактом.
Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач відзиву не надіслав, позов за підставою та предметом не спростував, доказів поставки товару або повернення грошових коштів не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 26408,00 євро попередньої оплати є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача штрафних санкцій у розмірі 13203,60 євро суд відмовляє.
Судові витрати у разі часткового задоволення позову, в порядку ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 396,12 євро.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський ливарний завод» (11603, Житомирська область, Малинський район, м. Малин, вул. Огієнка, 55, ідентифікаційний код 40778426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «M SERVICE PLUS S.R.O.» (12000, Чеська Республіка, м. Прага 2, міська частина Віногради, вул. Лондинська, 730/59, ідентифікаційний код 06285368):
- 26408,00 євро попередньої оплати;
- 396,12 євро судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.05.18
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (рек. з пов.)