61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
03.04.2018р. Справа №905/3024/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720
до відповідача: Комунального підприємства «Сервіс», смт Новоамвросіївське, код ЄДРПОУ 32567716
про стягнення 242865,85 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження
У засіданні брали участь:
від позивача: Єгоров В.С. - гол. юрисконс.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Сервіс», смт Новоамвросіївське про стягнення боргу на загальну суму 242865,85 грн, у тому числі: 3% річних - 14462,96 грн, інфляційних втрат - 228402,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №4012/13-ТЕ-6 від 12.12.2012р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, виходячи зі змісту розрахунку до позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», питання заборгованості відповідача за вказаним договором вже досліджувалось судом, з приводу чого було постановлено рішення у справі №908/1358/15-г.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дати та час судових засідань у справі №905/3024/17.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 12.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Сервіс» (покупець) було підписано договір №4012/13-ТЕ-6 купівлі-продажу природного газу, за приписами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору №4012/13-ТЕ-6 від 12.12.2012р. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціми та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 430 тис. куб. м, у тому числі у січні - 85 тис. куб. м, лютому - 95 тис. куб. м, березні - 70 тис. куб. м, квітні - 20 тис. куб. м, жовтні - 20 тис. куб. м, листопаді - 60 тис. куб. м, грудні - 80 тис. куб. м.
Згідно з п.3.3 договору №4012/13-ТЕ-6 від 12.12.2012р. приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання укладеного сторонами правочину, продавцем та покупцем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу:
- б/н від 22.01.2014р. у січні 2013 року на суму 92729,33 грн,
- б/н від 22.01.2014р. у лютому 2013 року на суму 80793,35 грн,
- б/н від 22.01.2014р. у березні 2013 року на суму 87598,57 грн,
- б/н від 22.01.2014р. у квітні 2013 року на суму 19143,12 грн,
- б/н від 31.10.2013р. у жовтні 2013 року на суму 35857,68 грн,
- б/н від 30.11.2013р. у листопаді 2013 року на суму 56850,70 грн,
- б/н від 31.12.2013р. у грудні 2013 року на суму 92043,31 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2015р. по справі №908/1358/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Сервіс» про стягнення 418975,82 грн, задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 337771,73 грн, пеню - 30012,17 грн, 3% річних - 10728,68 грн, 40373,99 грн інфляційних втрат та 8377,73 грн витрат на судовий збір; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
У мотивувальній частині рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2015р. по справі №908/1358/15-г суд дослідив обставини укладання договору №4012/13-ТЕ-6 від 12.12.2012р.; наявність обставин постачання природного газу у січні - квітні, жовтні - грудні 2013 року в обсязі 355,91 тис. куб. м на загальну суму 465016,06 грн; заборгованість за поставлений енергоресурс в сумі 337771,73 грн, а також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 10728,68 грн, інфляційних збитків у розмірі 40373,99 грн.
Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються позивачем та даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також не спростовані відповідачем, рішення від 18.05.2015р. по справі №908/1358/15-г не переглядалось в апеляційному, касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.320 Господарського процесуального кодексу України (ст.112 Господарського процесуального кодексу України у редакції чинній до 15.12.2017р.), та набрало законної сили.
Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №908/1358/15-г як такі, що відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.
При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З а відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст.625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Виходячи з того, що відповідач за спожитий природний газ за договором №4012/13-ТЕ-6 від 12.12.2012р. на теперішній час не розрахувався, позивач здійснив нарахування 3% річних за періоди, які не були предметом розгляду у справі №908/1358/15-г, а саме з 12.08.2014р. по 14.01.2016р. в сумі 14462,96 грн, інфляційних збитків за період з липня 2014 року по грудень 2015 року у розмірі 228402,89 грн та звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним.
Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 204016,68 грн.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційної складової боргу підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 204016,68 грн з одночасним задоволення вимог про стягнення процентів річних на заявлену позивачем суму.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3643 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
Дослідивши докази, які наявні матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального підприємства «Сервіс», смт Новоамвросіївське про стягнення боргу у загальній сумі 242865,85 грн, у тому числі: 3% річних - 14462,96 грн, інфляційних втрат - 228402,89 грн, задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Сервіс» (87333, Донецька обл., Амвросіївський район, смт Новоамвросіївське, вул.Зелена, буд.1, код ЄДРПОУ 32567716) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних - 14462,96 грн, інфляційні втрати - 204016,68 грн, а також судовий збір в сумі 3277,21 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 03.04.2018р.
Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2018р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця