33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 травня 2018 року Справа № 903/563/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
судді Миханюк М.В.
судді Саврій В.А.
секретар судового засідання Величко К.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області та Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 07 лютого 2018 року у справі № 903/563/14 (суддя Войціховський В.А.)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк"
до Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат"
про стягнення 5 716 122 грн. 72 коп.
за участю представників сторін:
позивач - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
відділу ДВС - Самчук О.П. (посвічення № 1011 № 13-1-8/29 від 02.01.2018);
ДП "Укрспирт" - Дяченко О.Г (договір про надання правової допомоги №525 від 04.05.2018).
Розпорядженням керівника апарату від 04 травня 2018 року у справі №903/563/14 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Тимошенка О.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №903/563/14 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 07 лютого 2018 року у справі №903/563/14 поновлено Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" пропущений строк для звернення до господарського суду із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
Скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 15.01.2018р. на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задоволено.
Визнано дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо прийняття постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.09.2014р. ВП № 44841228, від 04.11.2014р. ВП № 44841228 та складання Акту опису та арешту майна від 20.11.2014р. неправомірними.
Постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 25.09.2014р. ВП № 44841228, від 04.11.2014р. ВП № 44841228 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та Акт Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області опису та арешту майна ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" від 20.11.2014р. визнано недійсними.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в яких просить ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2018 у справі № 903/563/14 скасувати, скаргу Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без розгляду.
Крім того, не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", в якій останній просить ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2018 у справі № 903/563/14 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ДП "Укрспирт" в повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи.
ДП "Укрспирт" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представники ПАТ "Західінкомбанк" та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників ПАТ "Західінкомбанк" та відповідача, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 24 квітня 2018 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Безпосередньо в судовому засіданні представники Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області та ДП "Укрспирт" повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.'
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників органу ДВС та ДП "Укрспирт", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 28.07.2014р. у справі №903/563/14 позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" про стягнення 5 716 122 грн. 72 коп. задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 3 940 844,54 грн. основної заборгованості, 1 058 942,47 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом та 488,49 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а всього 5 000 275,50 грн.
На примусове виконання рішення господарського суду Волинської області від 28.07.2014р. у справі №903/563/14 господарським судом було видано наказ від 07.08.2014р. №903/563/14-1, який, в подальшому, був пред'явлений ПАТ "Західінкомбанк" до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області.
22 січня 2018 року на адресу господарського суду Волинської області надійшла скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 15.01.2018р. на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, повязані з прийняттям постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№44841228 від 25.09.2014р., від 04.11.2014р. та складанням акту опису та арешту майна від 20.11.2014р.
У вказаній скарзі скаржник просить визнати незаконними та скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№44841228 від 25.09.2014р., від 04.11.2014р., а також скасувати акт опису й арешту майна ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" від 20.11.2014р.
В обґрунтування даної скарги зазначає, що спірні постанови та акт порушують права та інтереси Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", оскільки арештоване майно перебуває на його балансі та він може набути право власності на арештовані транспортні засоби за наслідками приєднання боржника до скаржника.
При цьому повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" утворено Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, а ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" з 07.12.2010р. перебуває в стані припинення. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" є правонаступником ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", процедура реорганізації на даний час триває.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" транспортні засоби ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" актом від 01.07.2011р. №1 передані з балансу ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" на баланс Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Зазначає, що станом на даний час транспортні засоби, включені в акт опису й арешту майна від 20.11.2014р., зареєстровані за ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", оскільки існують перешкоди у проведенні перереєстрації транспортних засобів, а саме арешт державної виконавчої служби.
Враховуючи, що звернення стягнення на майно полягає також в його арешті, то, на думку ДП "Укрспирт", накладення постановою від 25.09.2014р. ВП №44841228 арешту на все майно ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" є порушенням статей 1, 2 ЗУ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки такою постановою також накладений арешт (звернено стягнення) на всі об'єкти рухомого та нерухомого майна та всі інші основні засоби виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності.
Водночас, вказує, що акт від 20.11.2014р. опису та арешту майна ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" складений з порушенням ст. ст. 1, 2 ЗУ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки даним актом було накладено арешт (звернено стягнення) на транспортні засоби, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.
Місцевий господарський суд, розглянувши вищевказану скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 15.01.2018р. на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судових рішень здійснюється виконавчою службою у відповідності до вимог Закону Украхни "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012року № 512/5.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Відповідно до ст.1 Закону Украхни "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється, з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (ст.3 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно зі ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно постанови Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Волинській області виконавче провадження №44841228 з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №903/563/14-1 від 07.08.2014р. було відкрито органом державної виконавчої служби 25 вересня 2014 року. Цією ж датою заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області було винесено також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої було накладено арешт на все майно, в межах суми боргу, що належить боржнику - ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" у межах суми звернення стягнення - 5 000 275,50грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" лише в межах суми боргу.
Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 04.11.2014р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області було винесено постанову ВП №44841228 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, в межах суми боргу, що належить боржнику-ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" у межах суми звернення стягнення- 5 000 275,50грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" лише в межах суми боргу.
Також при примусовому виконанні наказу господарського суду Волинської області №903/563/14-1 від 07.08.2014р., 20.11.2014р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області було складено акт опису та арешту майна - ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", згідно якого було описано, накладено арешт та оголошено заборону на розпорядження таким майном: ПР НЕФАЗ 8560-1202, (2007), оранжевий, реєстраційний номер АС 0351 XT; КАМАЗ 45143-013-15, (2007), оранжевий, реєстраційний номер АС 1837 AT; ГАЗ 3307 СПГ, (2008), білий, реєстраційний номер АС 6532 АР; ГАЗ 3307 СПГ, (2008), білий, реєстраційний номер АС 6531 АР; ЗИЛ-ММЗ 554, (1987), синій, реєстраційний номер АС 4531 АО; ЗИЛ-ММЗ 4502, (1991), синій, реєстраційний номер АС 4533 АО; ГАЗ-САЗ 3507, (1989), синій, АС 1779 АА; ГАЗ 3307, (1991), синій, реєстраційний номер АС 4467 AM; ЗИЛ 442160, (2003), білий, реєстраційний номер АС 4535 АО; ЗИЛ-ММЗ 4502, (1990), зелений, реєстраційний номер АС 4257 AM; ГАЗ 53, (1990), зелений, реєстраційний номер АС 4265 АВ; ГАЗ 3307, (2008), білий, реєстраційний номер АС 8766 АЕ; ГАЗ 3307, (2008), білий, реєстраційний номер АС 9507 АВ; ВАЗ 21213, (1998), білий, реєстраційний номер 9995 ВК; TOYOTA CARINA, (1996), синій, реєстраційний номер 00151 ВМ; VOLKSWAGEN TRANSPORT, (1998), білий, реєстраційний номер 55552 ВК: OPEL VECTRA, (2003), чорний, реєстраційний номер АС 0051 AA; TOYOTA CAMRI, (2002), чорний, реєстраційний номер AC 0050 AA; OPEL OMEGA, (2000), синій, реєстраційний номер 77752 BK; ГБК 819, (1986), зелений, реєстраційний номер 03813 ВО; ЗИЛ 133 Г Я, (1989), синій, реєстраційний номер 3587 ВНО; АВД ЗИЛ 5301, (1999), білий, реєстраційний номер 5877 ВНО; РАФ 220301, (1989), синій, реєстраційний номер 4460 ВНА; KRONE, (1993), синій, реєстраційний номер 7752 ВН; МАЗ 64221, (1995), бежевий, реєстраційний номер 7254 ВНО; ОДАЗ 794, (1982), сірий, реєстраційний номер 0036 ВН; ВЦПП 7, (1971), зелений, реєстраційний номер 2250 ВН; трактор колісний, марка машини ЮМЗ-6АКЛ, заводський номер 785785, номер двигуна 2Л2532, 1992 року випуску, номерний знак 8378 ВШ; причіп, марка машини 2ПТС-4, заводський номер б/н, 1981 року випуску; номерний знак ВШ 1091.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п.6 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").
У відповідності до ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення спірних постанов) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних постанов) передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.
Отже, накладення арешту на майно боржника, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є заходом примусового виконання рішення, направленим на забезпечення його реального виконання, при вжитті якого державний виконавець має діяти з повним дотриманням відповідної процедури, зокрема, з обов'язковим врахуванням того, що на певне майно згідно із Законом не може бути накладено стягнення.
Так, статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Згідно із ст.2 вищевказаного закону для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказаний закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 3.6 мотивувальної частини рішення від 10.06.2003 р. у справі № 1-11/2003 зазначив, що Закон не порушує конституційної вимоги обов'язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.
Отже, Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на примусове відчуження майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. При цьому, вказана заборона поширюється також і на випадки відчуження майна, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
Відповідно до п.1.1. Статуту Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" (нова редакція), що затверджений наказом Державного департаменту продовольства 16.12.2005р. за №144, ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" є державним підприємством, яке засноване на державній власності і підпорядковане Державному концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), Державному департаменту продовольства.
Згідно п. 3.5. Статуту виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства, становлять майно підприємства, яке є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
З наведеного вбачається, що Державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" є державним підприємством, частка держави у статному капіталі якого становить 100%.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1996р. №701 "Про вдосконалення управління підприємствами спиртової та лікеро-горілчаної промисловості", було створено Державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, який був єдиним виробничо-господарським комплексом, що входить до системи Укрхарчпрому (наразі-Міністерства аграрної політики). До складу Концерну входять обласні державні обєднання і підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, засновані на державній формі власності згідно з додатком №2, в тому числі і Луцький спиртогорілчаний комбінат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" ліквідовано Державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн "Укрспирт"). Державне підприємство "Укрспирт" є правонаступником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн "Укрспирт").
Відтак, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672, ДП "Укрспирт" утворюється на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн "Укрспирт"), державних підприємств і обєднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, реорганізації державних підприємств і обєднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства, згідно з додатками №1 і №2 шляхом приєднання до Державного підприємства "Укрспирт" та шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, і передачі такого майна до Державного підприємства "Укрспирт". Отже, цією Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 утворено Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, а Державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Укрспирт".
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" з 07.12.2010р. перебуває в стані припинення.
Як вбачається з письмових пояснень ДП "Укрспирт", здійснення консолідації 78 заводів галузі без зупинення виробничого циклу в одне централізоване підприємство- ДП "Укрспирт" потребує значної кількості ресурсів та часу. Саме тому, реорганізація відбувається в порядку черги.
Наразі ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" передає майно згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 на користь ДП "Укрспирт", а арештоване майно за спірною постановою вже передане на користь ДП "Укрспирт" згідно акту №1 приймання-передачі основних засобів від 01.07.2011р.
Судами обох інстанцій встановлено, що на даний час транспортні засоби, включені в акт опису й арешту майна від 20.11.2014р. відносяться до інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства), зареєстровані за ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", оскільки існують перешкоди у проведенні перереєстрації транспортних засобів, а саме арешт державної виконавчої служби.
Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" є правонаступником ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", процедура реорганізації на даний час триває.
Згідно п.п. 1.1., 1.2. Статуту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (нова редакція), що затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 13.03.2017р. за №124 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості", засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є йому підзвітним. ОСОБА_7 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості є правонаступником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), обласних державних обєднань, що входять до його складу, а також державних підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості , що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо їх активів і боргових зобовязань, повязаних з продовженням ліцензованої діяльності з виробництва, експорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, організаційним та матеріально-технічним забезпеченням функціонування ринку спирту етилового та алкогольної продукції.
Згідно з п.5.1 вказаного Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Крім того, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави" Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" включений у вказаний перелік.
Частиною 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об'єктів групи "Г" та паливно-енергетичного комплексу приймає Кабінет Міністрів України в установленому ним порядку.
Статтею 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що група "Г" - єдині майнові комплекси державних підприємств та акції акціонерних товариств, які на момент прийняття рішення про приватизацію (продаж) мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави… .
Аналіз зазначених вище нормативних актів свідчить про те, що без прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про приватизацію об'єктів групи "Г", до якої відноситься скаржник, вони не підлягають приватизації.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" є державним підприємством, частка держави у статному капіталі якого становить 100%, що, в свою чергу, свідчить про те, що на позивача поширюється дія встановленого статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторію на примусове відчуження майна, що унеможливлює накладення арешту на майно позивача органами Державної виконавчої служби.
При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що з 01.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено інший порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних підприємств.
Так, статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних постанов), було визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Оскільки і норми Закону України "Про виконавче провадження" і норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо спірних правовідносин є спеціальними нормами, але при цьому норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" були прийняті пізніше, то за загальним правилом, на необхідності застосування якого наголосив Верховний Суд України в рішенні від 01.04.2008 р. по справі №21-217во07, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області при здійсненні необхідних виконавчих дій щодо стягнення боргу з Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" повинен був керуватись саме нормами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Частиною другою ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (в редакції на момент винесення спірних постанов) визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Тобто законодавець визначив єдино можливий порядок вчинення виконавчих дій з метою стягнення коштів з державного підприємства на виконання рішення суду про стягнення коштів і який, при цьому, не передбачає можливості вчинення державним виконавцем інших дій, спрямованих на стягнення відповідних коштів, окрім дій, спрямованих на виконання стягнення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Оскільки в спірних правовідносинах боржником виступало саме державне підприємство і виконавчі дії вчинялись, власне, з метою стягнення з нього грошових коштів, то і обсяг цивільної дієздатності Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області щодо стягнення відповідних коштів з боржника у разі неможливості їх стягнення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, обмежується вищезазначеними нормами ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, пов'язані з прийняттям постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№44841228 від 25.09.2014р., від 04.11.2014р. та складанням акту опису та арешту майна від 20.11.2014р. суперечать положенням статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних постанов) та статтям 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", у зв'язку з чим підлягають визнанню неправомірними, а постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 25.09.2014р., від 04.11.2014р. (ВП №44841228) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з Актом опису та арешту майна ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" від 20.11.2014р. визнанню недійсними, з огляду на що, скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 15.01.2018р. на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області підлягає до задоволення.
При цьому, твердження Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області про те, що ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" перебуває в стані припинення та не здійснює виробничої діяльності, відтак дія мораторію на реалізацію його майна на підприємство не поширюється, не беруться судом до уваги, оскільки фактичне використання чи невикористання цього майна у господарській діяльності підприємства в силу Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не має визначального значення.
Також безпідставними є доводи ПАТ "Західінкомбанк" щодо необхідності залишення даної скарги без розгляду, оскільки ДП "Укрспирт" не є стороною виконавчого провадження №44841228, а відтак, захист своїх інтересів може здійснити виключно у інший, ніж передбачений ст.339 ГПК України спосіб, зокрема у позовному провадженні, з огляду на таке.
Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У відповідності до ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Статтею 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Водночас, згідно ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання ДП "Укрспирт" щодо поновлення пропущеного строку для оскарження до господарського суду дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області, пов'язаних з прийняттям постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№44841228 від 25.09.2014р., від 04.11.2014р. та складанням акту опису та арешту майна від 20.11.2014р. з огляду на таке.
Відповідно до ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.
Як вже зазначалося вище, скаргу на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст.341 ГПК України).
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина.
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним встановленим переліком обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, в кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин оцінює доводи і надані в обґрунтування заяви докази, та робить мотивований висновок щодо поважності причин пропуску строку.
При цьому, судами обох інстанцій встановлено, що про наявність арештів та заборон на майно ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" ДП "Укрспирт" стало відомо 21.12.2017р. в зв'язку з надходженням листа ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" за підписом Голови комісії з реорганізації ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" Облапенка С.М. від 21.12.2017р. №01001-171221, в результаті чого ДП "Укрспирт" звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "Західінкомбанк" про скасування постанови від 25.09.2014р. ВП №44841228 про арешт майна боржника та акту опису й арешту майна боржника від 20.11.2014р.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2018р. у справі №803/2/18 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "Західінкобанк" про скасування постанови та акта відмовлено, в звязку з чим 16.01.2018р. Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" було надіслано на адресу господарського суду Волинської області відповідну скаргу від 15.01.2018р. на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, пов'язані з прийняттям постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№44841228 від 25.09.2014р., від 04.11.2014р. та складанням акту опису та арешту майна від 20.11.2014р.
Крім того, відповідно до пунктів 10.1., 10.2. Статуту ДП "Укрспирт" управління підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту та чинного законодавства. Управління підприємством здійснюється його генеральним директором, який призначається Уповноваженим органом управління шляхом укладення з ним контракту.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт": станом на 17.11.2014р., керівником підприємства та його підписантом є ОСОБА_5; станом на 18.07.2016р. керівником підприємства є ОСОБА_6, а підписантом-ОСОБА_7. Відтак, з наведених витягів вбачається, що ОСОБА_8 не був підписантом, уповноваженим ДП "Укрспирт" діяти як керівник ДП "Укрспирт".
Також безпідставними є посилання органу ДВС на те, що ДП "Укрспирт" зареєстровано за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 67, а відтак отримувало всі повідомлення в рамках виконавчого провадження №44841228, оскільки з наведених Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що адресою місцезнаходження Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" є: Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16.
Доказів в підтвердження повідомлення в рамках виконавчого провадження №44841228 ДП "Укрспирт" за вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.
Відтак, враховуючи викладені ДП "Укрспирт" обставини пропуску, зважаючи на невеликий проміжок часу з пропуску строку на оскарження дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області, пов'язаних з прийняттям постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№44841228 від 25.09.2014р., від 04.11.2014р. та складанням акту опису та арешту майна від 20.11.2014р. (а саме з 21.12.2017р. по 16.01.2018р.) та з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 341 ГПК України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржниками не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області та Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Волинської області від 07 лютого 2018 року у справі №903/563/14 - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.
3. Матеріали справи №903/563/14 повернути господарському суду Волинської області.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.