Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" грудня 2009 р. Справа № 40/62-09 (н.р. 38/57
вх. № 1666/4-40 (н.р. 1403/6-38)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача -
представник ФОП ОСОБА_1 -
09.12.2009р. та 14.12.2009р. - не з'явився;
представники ЖК "Простор-13" -
09.12.2009р. - Куртова В.П., голова правління;
Кормилець І.М. (довіреність б/н від 23.11.2009р.);
14.12.2009р. - Куротова В.П., голова правління;
представник ФОП ОСОБА_5 -
09.12.2009р. та 14.12.2009р. - не з'явився;
розглянувши справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків
до 1) Житлового кооперативу "Простор-13", м.Харків,
2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Харків
про визнання недійсним договору
та зустрічну позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків
до 1) Житлового кооперативу "Простор-13", м.Харків,
2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків
про визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.12.1997 року
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним Договору оренди № 1 від 01.06.2003р., укладеного між Житловим кооперативом "Простор-13" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі № 38/57-08 (суддя Жельне С.Ч.) до розгляду була прийнята зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним Договору оренди № 1 нежитлових приміщень від 01.12.1997р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Житловим кооперативом "Простор-13".
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2008р. провадження по справі № 38/57-08 за первісним позовом ФОП ОСОБА_1 до житлового кооперативу “Простор-13”та ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним Договору оренди № 1 від 01.06.2003р. було припинено; зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 задоволені; визнано недійсними Договір оренди № 1 від 01.12.1997р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та житлово-будівельним кооперативом “Простор”, а також Договір оренди № 1 від 01.06.2003р., укладений між Житловим кооперативом “Простор-13” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, строк дії якого встановлений відповідно до п. 5.1. з 01.06.2003р. по 01.12.2007р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008р. по справі № 38/57-08 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2009р. по справі № 38/57-08 рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008р. у справі № 38/57-08 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суддів.
У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 24.04.2009р., перший відповідач проти первісного та зустрічного позовів заперечує, вважає їх незаконними та необґрунтованими, вказує, що позивачі за позовами фактично займали та експлуатували спірні приміщення підвалу. З 1997 року, майже на протязі 10 років, жодних претензій чи заперечень проти щодо безпідставного зайняття спірних приміщень позивачі ні від кого не отримували. Перший відповідач за обома позовами зокрема вказує, що, відповідно до статті 384 Цивільного кодексу України, весь будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2009р. по справі № 40/62-09 (н.р. 38/57-08) (суддя Хотенець П.В.) до розгляду були прийняті зміни до первісних позовних вимог, згідно яких позивач просить суд визнати недійсним Договір оренди № 1 від 01.06.2003р., укладений між Житловим кооперативом "Простор-13" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, згідно пункту 5.1, якого строк його дії встановлюється з 01.06.2003р. по 01.12.2007р.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 29.04.2009р. строк розгляду справи № 40/62-09 (н.р. 38/57-08) було продовжено за заявою судді Хотенця П.В. на один місяць до 03.06.2009р. в порядку статті 69 Господарського кодексу України.
18.05.2009р. до суду надійшли письмові заперечення першого відповідача на уточнену позовну заяву ФОП ОСОБА_1, в яких перший відповідач проти уточнень до первісного позову заперечує, вказує, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Перший відповідач також вказує, що позивач за первісним позовом безпідставно ототожнює правові підстави визнання угоди недійсною з правовими наслідками невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором, зокрема з підставами дострокового розірвання договору. У своїх запереченнях перший відповідач просить застосувати позовну давність згідно статті 267 Цивільного кодексу України до первісних та зустрічних позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2009р. строк розгляду справи № 40/62-09 (н.р.38/57-08) було продовжено за узгодженим клопотанням сторін до 09.06.2009р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2009р. провадження у справі 40/62-09 (н.р. 38/57-08) було зупинено до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду від 29.04.2009р.,
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. апеляційну скаргу було повернуто ФОП ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. провадження у справі № 40/62-09 (н.р. 38/57-08) було порушено та справу призначено до розгляду на 13.07.2009р. об 11:20 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2009р. провадження у справі 40/62-09 (н.р.38/57-08) було зупинено до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду від 29.04.2009р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2009р. по справі № 40/62-09 (н.р. 38/57-08) у прийнятті вищевказаної апеляційної скарги було відмовлено. Справу повернуто до господарського суду Харківської області.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 31.07.2009р. справу № 40/62-09 (н.р. 38/57-08) передано судді Кухар Н.М. для вирішення питання про подальший розгляд справи, у зв'язку з відпустку судді Хотенця П.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2009р. (суддя Кухар Н.М.) провадження у справі № 40/62-09 (н.р. 38/57-08) було поновлено та справу призначено до розгляду на 25.08.2009р. о 10:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2009р. провадження у справі 40/62-09 (н.р. 38/57-08) було зупинено до розгляду касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2009р. по справі № 40/62-09 (н.р. 38/57-08).
Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009р. касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2009р. у справі № 40/62-09 (38/57-08) залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2009р. провадження у справі було поновлено та розгляд справи призначено на 24.11.2009р. об 11:45 год.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.11.2009р., представник ФОП ОСОБА_1 підтримує заявлені позовні вимоги та повністю заперечує проти зустрічного позову.
Представники ЖК "Простор-13" проти первісних та зустрічних позовних вимог заперечують та звернулися до суду із заявою про застосування позовної давності при вирішенні спору, яку долучено судом до матеріалів справи.
Представник ФОП ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 09.12.2009р. об 11:45 год. та зобов'язано ЖК "Простор-13" надати письмове викладення своєї правової позиції по двом договорам; письмові пояснення та документи, що підтверджують право власності на спірне нежитлове приміщення; Договір оренди № 1 від 01.06.2003р., укладений з ФОП ОСОБА_5; виконати вимоги постанови ВГСУ від 16.02.2009р.
У призначеному судовому засіданні представники першого відповідача проти первісного та зустрічного позовів заперечують.
На вимогу суду надали додаткові заперечення та докази, які долучено судом до матеріалів справи.
Представники позивачів за первісним та зустрічним позовом у судове засідання не з'явились; про причину нез'явлення суд не повідомили. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку із закінченням строку розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу по суті у даному судовому засіданні, у зв'язку з чим була оголошена перерва до 14.12.2009р. до 16:00 год. для виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.1. Статуту ЖК "Простор-13", житловий кооператив "Простор-13" створений на базі житлово-будівельного кооперативу "Простор-13", та є правонаступником усіх його прав та обов'язків, згідно Протоколу від 12.03.2004р. установчих зборів власників квартир будинку, що розташований за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська, 32.
01.12.1997р. між позивачем за первісним позовом - ФОП ОСОБА_1 та ЖБК "Простор-13", правонаступником якого є перший відповідач, було укладено Договір оренди № 1 нежитлового приміщення, згідно умов якого перший відповідач (орендодавець) передав, а позивач за первісним позовом прийняв в строкове платне користування - оренду нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: вул.Велозаводська, 32, підвал будинку зі сторони торця (вхід окремий) 3 кімнати. Відповідно до пункту 1.3 вказаного Договору, орендодавець передає орендарю в орендне користування вищевказані нежитлове приміщення строком на 10 (десять) років на умовах, викладених в цьому договорі.
01.06.2003р. між ЖБК "Простор-13" та ФОП ОСОБА_5. (другим відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом) було підписано Договір оренди № 1 спірного нежитлового приміщення.
Зі змісту вказаного Договору оренди вбачається, що ЖСК "Простор-13" в якості орендодавця передає в орендне користування ФОП ОСОБА_5. нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підвал будинку зі сторони торця (вхід окремий).
Відповідно до пункту 1.3. зазначеного Договору, орендодавець передає орендарю в орендне користування вищевказані нежитлове приміщення строком на 10 (десять) років на умовах, викладених в цьому договорі.
В матеріалах справи також міститься копія Договору оренди № 1 від 01.06.2003р., укладеного між ЖБК "Простор-13" та ФОП ОСОБА_5 в іншій редакції, згідно п. 5.1. якого строк його дії встановлюється з 01.06.2003р. по 01.12.2007р.
Згідно останніх змін, внесених до первісних позовних вимог, позивач за цим позовом просить визнати недійсним Договір оренди № 1 від 01.06.2003р., строк дії якого встановлено до 01.12.2007р.Таким чином суд надає оцінку доказів які стосуються лише договору оренди № 1 від 01.06.2003р., строк дії якого встановлено до 01.12.2007р ,якій є предметом даного позову та досліджує саме його.
В обґрунтування своїх позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що одне й те ж саме приміщення не може бути предметом оренди одночасно за декількома договорами.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Тобто, право на судовий захист у суб'єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Заінтересованість особи полягає у тому, що правочин, якій вона бажає визнати недійсним, якимось чином впливає на її права та обов"язки.
Тобто, у кожному конкретному випадку визнання недійсним правочину особа повинна довести свою заінтересованість та визначити, яким саме чином цей оспорюваний правочин впливає на її законні права та інтереси.
Зі змісту заяви про зміну позовних вимог та зустрічної позовної заяви позивачами за первісним та зустрічним позовами не визначено, в чому саме полягає порушення їх прав та інтересів. В матеріалах справи не наведено жодного факту, який би свідчив про те, що укладення спірних договорів порушує їх права, за захистом яких позивачі звернулися до суду. Також позивачами не надано доказів того, що укладені спірні договори на протязі свого існування перешкоджали їх виконанню. Тобто, не надано доказів неможливості користування орендованими приміщеннями; першкоджання в здійсненні підприємницької діяльності в цих приміщеннях; неможливості виконання умов договору, а саме доказів того, що ці договори порушували права позивачів, як орендарів.
Судом встановлено, що строк оренди спірного приміщення за Договором № 1 від 01.12.1997р., укладеним між ЖБК "Простор-13" та ФОП ОСОБА_1, закінчився 01.12.2007р., а саме за закінченням строку оренди, встановленого п. 1.3. цього Договору. Це підтвержується також листом ЖК "Простор-13" від 05.12.07 р.(а.с.22)
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2006р. по справі № 52/323-06, що набрало законної сили, було розірвано Договір оренди № 1 від 01.06.2003р., укладений між ФОП ОСОБА_5 та ЖК "Простор-13", що діяв до 01.12.2007р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним Договору оренди нежитлових приміщень № 1 від 01.07.2003р., укладеного між ЖБК "Простор-13" та ФОП ОСОБА_5 22.02.2008р., тобто через три місяці після закінчення дії укладеного з ним Договору оренди на спірне приміщення та більш ніж через рік після розірвання оспорюваного Договору № 1 від 01.12.2003р.
Таким чином, у позивача за первісним позовом на час звернення до суду припинились всі орендні правовідносини з ЖК "Простор-13", а також сам оспорюваний Договір припинив свою дію, що унеможливлює звернення позивача до суду.
Всупереч вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) не надано доказів порушення або оспорювання відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача.
Суд прийшов до висновку, що у позивача за первісним позовом відсутній інтерес до угоди, по якій він не виступає контрагентом, та яка припинила свою дію. Враховуючи, що позивачем не надано доказів порушення його прав, суд не вбачає підстав для задоволення первісних позовних вимог.
Суд також не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 полягають у визнанні недійсним Договору оренди нежитлових приміщень № 1 від 01.12.1997р., укладеного між ЖБК "Простор-13" та ФОП ОСОБА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що орендодавець - ЖБК "Простор-13" (правоприємцем якого є перший відповідач за позовами) не є власником спірних нежитлових приміщень та особою, що уповноважена на укладання даного Договору відносно нерухомого майна, що є його предметом.
Це ствердження позивач за зустрічним позовом обґрунтовує рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2007р. по справі № 29/569-07, в якому зазначено, що ЖК "Простір-13" не надано належних та допустимих доказів, що вказана юридична особа не є власником нежитлових приміщень, що є предметом спірного договору оренди.
Позивач також вказує, що рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.2008р. по справі № 40/247-07, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2008р., було відмовлено ЖК "Простор-13" у позові про виселення ФОП ОСОБА_5 зі спірних приміщень.
Позивач за зустрічним позовом зауважує на тому, що судові інстанції, відмовили в задоволенні позовних вимог першому відповідачу на підставі того, що ЖК "Простор-13" не є власником нежитлових приміщень, які є предметом спірного договору, але посилання позивача на рішення господарського суду Харківської області № 29/569-07 та № 40/247-07 є недоречним, оскільки предметом позову по цих справах не було встановлення факту наявності права власності на спірне приміщення і в резолютивних частинах рішень втсановлення такого факту відсутнє. В цих рішеннях лише зазначено, що ЖК "Простор-13", як стороною у цих справах, не надано документів, які б підтверджували його право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, та що він є уповноваженою особою на укладання договорів оренди.
Відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України, при виникненні такого спору особа, яка наполягає на наяність в неї права власності на річ, не звільняється від відповідного доказування.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно Законами України.
Згідно частини 1 статті 384 Цивільного кодексу України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.
У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником (ч. 3 зазначеної статті).
Таким чином, право власності на житловий будинок виникає у житлово-будівельного кооперативу після прийняття державною приймальною комісією в експлуатацію житлового будинку і надвірних будівель.
Як свідчать матеріали справи, багатоповерховий житловий будинок по вул.Велозаводська, 32 у м.Харкові є кооперативним та був введений в експлуатацію згідно Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 31.10.1979р. № 662 "Про затвердження актів прийому державними комісіями об'єктів житлово-громадського призначення" та переданий на баланс ЖБК "Простор-13". Також це підтверджується Технічним паспортом на будинок, згідно якого цей будинок віднесено до фонду житлово-будівельних кооперативів. Після того, як членами кооперативу було викуплено всі квартири у Житлово-будівельного кооперативу "Простор-13", цей кооператив було реорганізовано у Житловий кооператив "Простор-13", якій є правонаступником усіх його прав та обов"язків.
Відповідно до статті 138 Житлового кодексу України, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють лише контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків.
Як зазначено у п. 1.2. Статуту ЖК "Простор-13", даний житловий кооператив створено та функціонує на підставі Конституції України, Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про власність", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та цього Статуту.
В матеріалах справи міститься копія відповіді Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (вих. № 7558 від 16.03.2006р.), згідно якої в Управлінні немає відомостей щодо належності спірних приміщень до комунальної власності територіальної громади; а також копія відзиву на позовну заяву Харківської міської ради по справі № 46/270-07, в якої також вказано про те, що спірне приміщення - нежитлове підвальне приміщенн, до комунальної власності не відноситься.
На підставі викладеного, судом встановлено, що ЖК "Простор-13" на законних підставах користується та розпоряджається майном - будинком, розташованим по вул.Велозаводська, 32 в м.Харкові.
З чого можна зробити висновок, що спірний Договір № 1 від 01.06.2003р. був укладений між ФОП ОСОБА_5 та ЖБК "Простор-13", як правомочною особою.
Дійсність Договору оренди № 1 від 01.06.2003р. встановлена й рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2006р. по справі № 52/323-06, яким цей Договір було розірвано. Дане рішення набрало законної сили.
Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Оглянувши зміст зустрічної позовної заяви, суд також не вбачає підстав, за якими ОСОБА_5 звернулася до суду за захистом свого порушеного права, та яким саме чином оспорюваний Договір впливає на реалізацію нею її законних прав як орендаря.
Враховуючи, що спірний Договір оренди був укладений відповідно до вимог діючого законодавства України, суд знаходить підстави, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги, такими, що не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Першим відповідачем заявлено застосування позовної давності до первісних та зустрічних позовних вимог.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Суд вважає за необхідне зазначити, що застосування позовної давності при зверненні особи до суду можливе лише тоді , коли особа звернувшись до суду з вимогою про захист свого права, дізналась про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Оскільки позивачами не доведено факту порушення їх прав та законних інтересів, суд вважає застосування позовної давності за первісним та зустрічним позовами недоречним.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, за результатами судового розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні первісного та зустрічного позовів, як необґрунтованих та таких, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивачів у розмірі, відповідно до заявлених ними позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 92, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 207, 215, 257, 261, 384 Цивільного кодексу України, статтею 138 Житлового кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні первісних позовних вимог відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано "14" грудня 2009 року.