Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2009 р. Справа № 47/124-09
вх. № 9020/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Оксаниченко А.С., дов. №10 від 09.01.09р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Солодке життя" м. Макіївка
до ТОВ "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків
про стягнення 180577,91 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солодке життя" (позивач) 14 жовтня 2009 року звернувся до господарського суду Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" (відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 140 205,10 грн., пеню у розмірі 16 452,71 грн., штрафу 17 300,00 грн., З % річних у розмірі - 2468,06 грн., суму відсотків завданих інфляційними процесами у розмірі 4 152,04 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 грудня 2009 року о 11:00 годині.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, але через канцелярію господарського суду надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог не заперечує, надав витребувані ухвалою суду документи згідно супровідного листа вх. №29963, які розглянуті та долучені судом до матеріалів справи. Також відповідач просить відстрочити сплату боргу до 10.03.2010 року, яке прийнято судом до розгляду. Окрім того відповідачем надано клопотання про розгляд справи без представника відповідача, яке судом було розглянуто та задоволено.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 січня 2008 року було укладено договір поставки №169.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) партіями у відповідності до замовлень покупця, а відповідач обязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах договору.
Відповідно до п.2.2 договору купівля - продаж товару здійснюється на підставі накладної, згідно замовлення покупця, які є невід"ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов"язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними в спеціфікаціях затвердженій сторонами.
Відповідно до п.4.3 договору право власності на товар переходить до відповідача з моменту передачі Товару на рампі Відповідача та підписання уповноваженими представниками сторін накладної- рахунку.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 52908,00 грн., що підтверджується накладними - рахунками № РН 27639 (26.03.09) на суму 23 071,28 гривень за якою була проведена часткова оплата у розмірі 3 604,79 грн., РН 29755 (08.04.09) на суму 46 633,69 гривень, (різниця між сумою -.накладної-рахунку та фактичною поставкою, що зафіксовано у Акті невідповідності товару що надійшов від 08.04.2009р., складає 152,71 грн.); РН 31065 (11.04.09) на суму 22 352,96 гривень (не оплачено у повному обсязі);РН31306 (14.04.09) на суму 36537,10 гривень (не оплачено у повному обсязі), РН 32095 (16.04.09) на суму 10 435,36 гривень, (різниця між сумою накладної-рахунку та фактичною поставкою, що зафіксовано у Акті невідповідності товару що надійшов від 08.04.2009р., складає 956,41 грн.); РН 34315 (25.04.09) на суму 6197,52 гривень, (різниця між сумою накладної-рахунку та фактичною поставкою, що зафіксовано у Акті невідповідності товару що надійшов від 08.04.2009р., складає 308,89 грн.).
Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на накладних-рахунках РН 27639 від 26.03.09, РН 29755 від 08.04.09, РН 31065 від 11.04.09, РН31306 від 14.04.09, РН 32095 від 16.04.09, РН 34315 від 25.04.09.
Відповідно до п.5.3. Договору у редакції протоколу розбіжностей від 01.01.2008р. до договору, розрахунки за поставлений Товар Відповідач зобов'язаний здійснити протягом 35 календарних днів з дати прийомки Товару, що вказана у відповідній накладній. Однак відповідачем не були виконані взяті на себе зобов'язання у частині оплати вартості поставленого товару.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Окрім того, сторонами у період з 23.05.2009р. по 24.09.2009р. проводилися часткові розрахунки за поставлений товар, у вигляді оплат, повернення товару на підставі х на повернення та проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог за Договором і та договором про надання послуг №170 від 01.04.2009р., а саме: повернення Відповідачем раніше поставленого товару за накладною № 71202/10 від 23.05.2009р. на суму 1 265,33 гривень;
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент подачі позову до суду, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 140205,10 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів, які би спростовували наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 140205,10 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 16452,71 грн., штрафу 17300,00 грн., З % річних у розмірі - 2468,06 грн. та суму відсотків завданих інфляційними процесами у розмірі 4 152,04 грн.
Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.2.1. Договору у редакції протоколу розбіжностей за порушення термінів розрахунків відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Розмір такої пені станом на час подання позовної заяви до суду становить 16452,71 грн.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши нарахування позивачем пені, суд встановив, що розмір пені становить 16452,71 грн. та підлягає задоволенню.
Також, згідно п. 8.2.1. Договору у редакції протоколу розбіжностей до Договору відповідач у разі прострочення оплати товару повинен сплатити на користь позивача штраф у вигляді нарахування 100,00 гривень за кожен день прострочення виконання грошових зобов"язань. Розмір штрафу станом на час подання позовної заяви до суду становить 17300,00 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.
Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечує, посилаючись на те, що відповідачем заборговіність не сплачується тривалий час.
Враховуючи вищевикладене суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, прйшов до висновку задовольнити його частково, а саме відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці - до 10.01.2010 року.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1805,78 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збутова мережа П'ятий елемент» (61002, м. Харків, вул. Сумська,88, р/р 26004137050401 у АКІБ "Укрсиббанк", код ЄДРПОУ 33068228, свідоцтво 28758592, ІПН 330682220313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (86152, м. Макіївка, вул. Полтавська, п/р 26008198050701 у ДФ ВАТ"Кредитпромбанк")суму заборгованості у розмірі 140205,10 грн., пеню у розмірі 16452,71 грн., штрафу 17300,00 грн., З% річних у розмірі - 2468,06 грн., суму відсотків завданих інфляційними процесами у розмірі 4152,04 грн. та витрати по сплаті державного мита у сумі 1805,78 грн. і витрати на -інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
3. Відстрочити виконання рішення до 10.01.10 року.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 09.12.09 року.
Суддя
Справа №47/124-09