Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2009 р. Справа № 40/285-09 (н.в.о. 40
вх. № 8746/4-40 (н.в.о. 1963/4-40)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився; Представник відповідача - не з"явився.
Третя особа - Іванцов Я.І., дов. від 12.08.2009р.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2, с. Перша Гнилиця
до Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС", с. Перша Гнилиця 3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ*ЯНКА", с. Кам*яні Потоки
про зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року по справі № 40/78-09, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2009 року позовні вимоги задоволені повністю: визнано недійсним протокол №1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" в частині визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС"; визнано недійсними зміни до установчих документів юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС", що були проведені 14 листопада 2007 року за №145310500030001192, якими визначено, як єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» замість ОСОБА_2; визнано єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС"- ОСОБА_2; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства ”МАРС” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2009 року по справі № 40/78-09.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про перегляд рішення суду від 22 квітня 2009 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що господарський суд Харківської області посилався на приписи Цивільного кодексу України, які регулюють виникнення та захист прав власності, захистивши права позивача, а з часу винесення рішення виникли наступні юридичні факти, а саме договори купівлі-продажу прав стосовно передання фонду Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" іншим особам, яким передавалися права засновників.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2009 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми Кам'янка» про перегляд рішення суду від 22 квітня 2009 року за ново виявленими обставинами та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 листопада 2009 року о 11:20 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2009 року (суддя Хотенець П.В.) розгляд справи відкладено на 02 грудня 2009 року о 15:00 год., в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 02 грудня 2009 року, у зв'язку з хворобою судді Хотенця П.В., справу передано до розгляду судді Аюповій Р.М.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2009 року (суддя Аюпова Р.М. ) задоволене усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 07 грудня 2009 року о 14:30 год., в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.
У призначеному 07 грудня 2009 року судовому засіданні представник третьої особи на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» заяву про перегляд рішення суду від 22 квітня 2009 року за нововиявленими обставинами підтримував та наполягав на її задоволені, через канцелярію господарського суду Харківської області в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
Відповідач своїх представників у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5936326, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав.
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого третьою особою Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства «МАРС» (ПСП «МАРС») - 62609, Харківська область, Велікобурлуцький район, село Гнилиця перша, вул. Молодіжна, будинок № 2, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи та заяву.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство «МАРС» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Аналогічна позиція викладена в Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482, від 18.03.2008 року №01-8/164 від 14.08.2007 року №01-8/675, від 02.06.2006 року №01-8/1228.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис на відповідному повідомленні, яке міститься у матеріалах справи, через канцелярію господарського суду Харківської області надав заперечення (вх. № 13460 від 02.11.2009 року), в яких просить суд заяву ТОВ «Агрофірми Кам'янка» про перегляд Рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року по справі № 40/78-09 за ново виявленими обставинами залишити без задоволення, а рішення без змін.
Також позивач в запереченнях (вх. № 13460 від 02.11.2009 року) просить суд окремою ухвалою відреагувати на виявлені в процесі даної справи порушення заборони викладеної в ухвалі господарського суду Харківської області по справі № 40/78-09 від 13.03.2009 року посадовими особами ПСП «МАРС».
Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.
Тобто зі змісту даної статті вбачається, що окрема ухвала - засіб реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного або іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.
Винесення господарським судом окремої ухвали це право суду за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК України - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, а не обов'язок.
З огляду на зазначені процесуальні норми, суд вважає, що клопотання позивача, в якому він просить суд окремою ухвалою відреагувати на виявлені в процесі даної справи порушення заборони викладеної в ухвалі господарського суду Харківської області по справі № 40/78-09 від 13.03.2009 року посадовими особами ПСП «МАРС», є необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.
Позивач та відповідач, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.
Присутня в судовому засіданні 07 грудня 2009 року третя особа вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників позивача та відповідача.
Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Статтею 114 ГПК України передбачено, що заява, подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи вищезазначені обставини та строки розгляду заяви, передбачені статтею 114 ГПК України та справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника третьої особи, ретельно дослідивши матеріали заяви про скасування рішення суду за ново виявленими обставинами, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року по справі № 40/78-09 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС”, третя особа ТОВ «Агрофірма Кам'янка» задоволено, визнано недійсним протокол № 1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС” в частині визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС”, визнано недійсними зміни до установчих документів юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС”, що були проведенні 14 листопада 2007 року (реєстраційний № 145310500030001192, яким визначено як Єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС”- Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Кам'янка” замість ОСОБА_2 та визнано єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС” - ОСОБА_2.
23 вересня 2009 року ухвалою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 40/78-09 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року залишено без змін.
09.10.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Камянка” звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року по справі № 40/78-09 за нововиявленими обставинами, в якому просить суд скасувати рішення суду по даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
В своїй заяві про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року по справі № 40/78-09 за нововиявленими обставинами заявник зазначає , що з часу винесення оскаржуваного рішення йому стали відомі наступні юридичні факти, а саме: існування договору купівлі-продажу прав стосовно статутного фонду ПСП “МАРС” від 23 березня 2009 року, укладеного між СТОВ «Селянська Спілка ІМ. Шевченка» та ПСП “Агросвіт”, яким передавались права засновника ПСП “МАРС” ПП “Агросвіт” та платіжного доручення № 151 від 30 червня 2009 року, що фіксує розрахунок, який був проведений між сторонами за договором від 23 березня 2009 року .
Також, в своїй заяві заявник посилається на отримання ним довідки з ЄДРПОУ від 15.10.2009 року стовно ПСП “МАРС”, в якій зазначено, що ПСП "МАРС" є приватним підприємством.
Вищезазначені документи надійшли до заявника листами від ПСП “Агросвіт” від 07.10.2009 року та від 16.10.2009 року.
07.11.2009 року на підставі протоколу №1 загальних зборів єдиного засновника ПСП «МАРС», згідно якого позивач вийшов зі складу засновників ПСП «МАРС» шляхом продажу належної йому частки в розмірі 100% від статутного капіталі ПСП «МАРС» на користь третьої особи - ТОВ «Агрофірма Кам'янка» між ними укладений договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ПСП «МАРС» (далі - договір).
Відповідно до умов цього договору, позивач зобов'язався передати, а третя особа прийняти та оплатити частку в статутному капіталі ПСП «МАРС».
У відповідності до п.1 цього договору, предметом договору є:
«1.1 В порядку та на умовах, визначених цим Договором продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю (третій особі) у власність , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити частку в статутному капіталі (фонді) ПСП «МАРС».
1.2 Частка, що продається, становить 1000,00 грн. та складає 100% статутного капіталу підприємства.
1.3 Частка, що продається належить продавцю на праві власності, як це зазначено в статуті підприємства.
1.4. Право власності на відчужувану частку в статутному капіталі переходить до покупця з моменту державної реєстрації Статуту підприємства у новій редакції.»
Згідно п.3.1 договору сторонами була узгоджена ціна купівлі частки в статутному капіталі ( фонді) підприємства, яка становить 100% від загального розміру статутного капіталу підприємства складає 2600000,00 грн.
Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата суми, вказаної в п.3.1 цього договору здійснюється шляхом прямого банківського переказу на відповідний рахунок позивача у два етапи: 1300000,00 грн. оплачуються покупцем протягом 10 банківських днів з дати надання позивачем (продавцем) покупцеві (третій особі) належним чином зареєстрованої нової редакції Статуту підприємства, що підтверджує реєстрацію переходу права власності на частку від продавця до покупця, та 1300000,00 грн. оплачуються покупцем протягом 10 банківських днів з дати надання позивачем (продавцем) всіх оригіналів належним чином зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок на 2580 га, строк діях яких не менше 10 років,орендна плата - 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, третя особа повністю виконала взяті на себе зобов'язання за договором, повністю здійснивши оплату у сумі 1300000,00 грн. наступними платежами: платіжними дорученням № 957 від 03.12.2007 року на суму 500000,00 грн., № 47 від 16.01.2008 року в сумі 400000,00 грн., та № 57 від 22.01.2008 року в сумі 500000,00 грн.
Проте позивач свої зобов'язання по договору не виконав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також із угод не передбачених законом, але таких що йому не суперечать.
Враховуючи приписи ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України ті інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, третя особа здійснила оплату за договором в сумі 1300000,00 грн., проте позивач взяті на себе обов'язки стосовно надання зареєстрованих договорів оренди земельної ділянки не надав.
До матеріалів справи був наданий лист заступника Начальника Головного управління МВС України в Харківській області Управління по боротьбі з організованою злочинністю І.В. Болюха № 111/14-82005и, адресований на адресу директора ПП “Солара 2007”, з якого вбачається, що в діях директора ПСП “Марс” ОСОБА_2, а саме в невиконанні умов договору купівлі-продажу підприємства, вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, а матеріали перевірки зазначеного звернення направлено до СУГУМВС України в Харківській області за № 111/14-7899.
Крім того, до матеріалів справи надано лист від 12.11.2009 року № 111/14-8988БИ за підписом першого заступника начальника управління по злочинністю І.В. Болюха на адресу директора ПП “Солара 2007”, в якому зазначається, що в за результатами перевірки дій директора ПСП “МАРС” ОСОБА_2, порушено кримінальну справу № 5709646 за ознаками складу злочину, який передбачає відповідальність в порядку частини 2 статті 192 КК України за фактом завдання майнової шкоди шляхом зловживання довірою у крупних розмірах.
Також, до матеріалів справи додано лист управління по боротьби з організованою злочинністю в Харківський області від 12.11.2009 року, до якого додається акт документальної бухгалтерської перевірки законності відчуження частки в статутному капіталі (фонді) ПСП «МАРС» товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» та визначення майнової шкоди засновникам ТОВ «Агрофірма Кам'янка» від 07.12.2009 року, яка проводилася на підставі доручення начальника УБОЗ ГУМВС України в Харківській області № 111/14-676/1 від 28.09.2009 року спеціалістом - бухгалтером Сидора І.А. та лист Приватного підприємства «Солара 2007» від 07.12.2009 року про передачу копії вищезазначеного акту перевірки заявником, направленого на адресу третьої особи - ТОВ «Агрофірма Кам'янка».
Зі змісту вказаного акту вбачається, що за результатами здійсненої перевірки законності відчуження частки у статутному фонді ПСП «МАРС» товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірмі Кам'янка» встановлено, що позивач - громадянин ОСОБА_6, уклавши договір від 07.11.2007 року купівлі - продажу частки в уставному фонді ПСП «МАРС» з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірмі Кам'янка», отримав грошові кошти в сумі 1300000,00 грн., проте не виконав умов цього договору, передбачених пп.3.2.2, а саме: не представив всіх оригіналів договорів оренди земельних ділянок на площі 2580 га. Строк дії яких не менше 10 років. Оренда плата - 1,5 5% від нормативної грошової оцінки земельної дільниці.
Крім того, 13 березня 2009 року між ТОВ «Агрофірма Кам'янка » та СТОВ «Селянська Спілка ім. Шевченка» було укладено довір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «МАРС» .
23.03.2009 року між СТОВ «Селянська Спілка ім. Шевченка» та ПСП «Агросвіт» було укладено договір купівлі продажу частки у статутному фонді ПСП «МАРС». Згідно платіжного доручення № 151 від 30.06.2009 року ПСП «Агросвіт» здійснила оплату за цим договором в сумі 2000000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (платіжне доручення № 151 від 30.06.2009 року), проте право власності на частку в статутному капіталі ПСП «МАРС» не отримало.
Вищезазначені документи надійшли на адресу заявника листами від ПСП “Агросвіт” від 07.10.2009 року та від 16.10.2009 року.
Суд враховує , що Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції № 457/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до конвенції.
Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стреч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набуття майна або майнового право за договором.
Тобто укладаючи вищезазначені договори дії підприємств - ТОВ «Агрофірмою Кам'янкою», СТОВ «Селянською Спілкою ІМ. Шевченка» і ПСП “Агросвіт” були направлені на очікування набуття майнових прав за даними договорами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, всі наведені вище договори є дійсними, та ніким не скасованими, тому зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Відповідно до ст.113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Враховуючи, що відповідно ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову, третя особа - ТОВ «Агрофірма Кам'янка» скористалася своїми правами та звернулася до суду с заявою про перегляд судовому рішення за ново виявленими обставинами.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
На підставі статті 112 ГПК України, судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.
Згідно з приписами п.1 роз'яснення президії Вищого Господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002 року “Про деякі питання практики перегляду рішень,ухвал, постанов за ново виявленими обставинами ”: “Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти,які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.”
Відповідно до пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.1981 року № 1 “Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень,ухвал і постанов у цивільних справах , що набрали законної сили”, як ново виявленні можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення,ухвали,постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд ( наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно , наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів , пов'язаних з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27.02.1981 р. за N 1 вказано, що посилання в заяві або поданні на наявність у матеріалах справи завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивих документів або речових доказів за загальним правилом визнається підставою для перегляду судового рішення, якщо ці обставини встановлені вироком суду, що набрав законної сили.
Згідно роз'яснень Президії вищого господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами, якщо ново виявлені обставини пов'язані із виявленням фактів подання експертом завідомо неправильного висновку, який було покладено в основу судового рішення, або завідомо неправильного перекладу документів чи пояснень учасників процесу або подання фальшивих документів тощо, такі факти також можуть бути підтверджені у встановленому законом порядку.
Днем виконання названих обставин слід вважати день, коди вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо ново виявлена обставина пов'язана з вироком чи рішенням суду. Днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду,які покладено в основу відповідного судового акту. Або день, коли заявникові стало відомо про набрання сили вироком або рішенням.
Таким чином, вищенаведені факти, які встановлені в акті перевірки та про які третя особа дізналася тільки 17.10.2009 року спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення існували під час розгляду справи, проте не були відомі заявником на час розгляду справи є нововиявленими, у зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити заяву третьої особи за нововиявленими обставинами та скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2009 року.
В позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним протокол № 1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" ОСОБА_2 в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС".
Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі;відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до п.1 ст.12 ГПК України, господарським судом підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.
В розумінні норм діючого законодавства, акти - це юридична форма рішень, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Однак, у даних правових відносинах основним документом, що породжує права та обов'язки є рішення зборів, а спірний протокол є похідним документом.
Тобто, протокол зборів є лише способом фіксації розгляду запропонованих зборами підприємства питань та результатів їх вирішення.
Відтак, протокол № 1 не є актом у розумінні ст. 12 ГПК України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, тому що спір не підлягає розгляду у господарських судах України.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними зміни до установчих документів юридичної особи ПСП «МАРС» , якими визначено як єдиного власника ПСП «МАРС» ТОВ «Агрофірма «Кам'янка» єдиними засновником ПСП «МАРС», суд зазнає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Великобурлуцької райдержадміністрації Харківської області Кравченко Єі.М. про визнання незаконними дій державного реєстратора та скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнано незаконним дії державного реєстратора Великобурлуцької райдержадміністрації Харківської області Кравченко І.М. з реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ПСП «МАРС», що була проведена 14.11.2007 року та скасована повністю державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ПСП «МАРС»,що буда проведена 14.11.2007 року державним реєстратором Великобурлуцької райдержадміністрації Кравченко І.М.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи, що зміни до установчих документів підлягають обов'язковій державній реєстрації, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2. до державного реєстратора Великобурлуцької райдержадміністрації Харківської області Кравченко Є.М. скасована повністю державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ПСП «МАРС» ,що буда проведена 14.11.2007 року державним реєстратором Великобуруцької райдержадміністрації Кравченко І.М. та зміни до установчих документів не можуть бути не зареєстровані, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині визнання недійсним вказаних змін до установчих документів ПСП «МАРС».
Що стосується позовних вимог про визнання єдиним засновником ПСП «МАРС» ОСОБА_2, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі;відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи, що такий спосіб захисту прав, як визнання засновником не передбачений чинним законодавством, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі ч.1 ст.80 ГПК України.
Також, надаючи правову оцінку довідки з ЄДРПОУ стосовно ПСП “МАРС” від 15.10.2009 року, суд вважає за доцільне відмітити наступне.
В наданій до заяві довідці з Обласного управління статистики від 15.10.2009 року стосовно ПСП “МАРС” зазначається, що ПСП “МАРС” є приватним підприємством.
Відповідно до Закону України “Про державну статистику” на органи державного управління статистики покладено завдання ведення державного єдиного реєстру підприємств, організацій та установ.
Згідно з статтею 10 Закону України “Про державну статистику ”: - “Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) - автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за межами України. Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України забезпечує єдиний державний облік та ідентифікацію всіх зазначених у частині першій цієї статті суб'єктів і є основою для проведення статистичних спостережень ”. До єдиного державного реєстру в відповідності до вимог діючого законодавства, в тому числі вносяться данні, щодо організаційно правової форми суб'єкту господарювання.
Згідно з статтею 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори: “Про приватизацію державного житлового фонду, спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів, справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до ст. Закону України “Про господарські товариства ” та ст. 80 Господарського кодексу України, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.
Враховуючи суб'єктивний склад учасників процесу по даній справі дана справа не є справою, що підвідомча Господарському суду Харківської області так як не є справою, що виникає з корпоративних відносин.
Аналогічні правові позиції викладенні в пунктах 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року .
На підставі вищевикладеного, заява ТОВ «Агрофірми Кам'янка» про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми Кам'янка» про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року за нововиявленими обставинами.
Скасувати рішення Господарського суду Харківської області по справі № 40/78-09 від 22 квітня 2009 року, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС”, третя особа ТОВ «Агрофірма Кам'янка», яким визнано недійсним протокол № 1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС” (код ЄДРПОУ 30742917), місцезнаходження :Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна 2, ) в частині визначення товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Кам'янка” (код ЄДРПОУ 32860479, місцезнаходження: 39763, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кам'яні Потоки, вул. Щорса 379) єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС”, визнано недійсними зміни до установчих документів юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС” (код ЄДРПОУ 30742917) місцезнаходження :Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна 2, ), що були проведенні 14 листопада 2007 року (реєстраційний № 145310500030001192, яким визначено як Єдиного власника Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС” - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам'янка» замість ОСОБА_2, визнано єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства “МАРС” (код ЄДРПОУ 30742917), місцезнаходження :Харківська область, Великобурлуцький район, с. Гнилиця Перша, вул. Молодіжна 2, )- ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНП НОМЕР_1, мешкає : 62629 Україна ,АДРЕСА_1).
2. Постановити нове рішення по справі № 40/285-09, яким в задоволенні позову відмовити.
3. В частині визнання протоколу №1 від 07 листопада 2007 року єдиного засновника Приватного сільськогосподарського підприємства "МАРС" ОСОБА_2 в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка" єдиним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "Марс" та визнання Корнева засновником провадження у справі припинити.
Суддя
повний текст рішення підписано 14.12.2009 року
справа № 40/285-09