Справа № 2-455/09
18 грудня 2009 року. смт. Добровеличківка.
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі суду:
Головуючого судді Ведющенко В.В.
при секретарі Колєснік С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3, про стягнення грошового боргу за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4, про стягнення грошового боргу за договором позики. Позов мотивував тим, що 06 лютого 2009 року між ним та відповідачами був укладений договір позики грошових коштів. На виконання істотних умов договору позивач передав відповідачам обумовлену сторонами по справі суму грошових коштів - 260 000 гривнів. В свою чергу відповідачі, після отримання грошей готівкою, взяли на себе зобов»язання повернути позивачу позичені грошові кошти в строк до 01 серпня 2009 року. На підтвердження досягнутих умов договору позики відповідачі надали письмову розписку. У визначений сторонами строк до 01.08.2009 року відповідачі не повернули суми позики, чим порушили майнові права позивача. В зв»язку з викладеними обставинами та відмовою відповідачів виконати взяті на себе дійсні зобов»язання, щодо повернення грошового боргу за позикою, позивач потребує судового захисту свого майнового права.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування позову у судовому засіданні позивач суду пояснив, що на протязі декількох останніх років він являючись приватним підприємцем та маючи у своїй власності зернозбиральні комбайни, працював за договором в ФГ «Гордієнко Сергія Івановича». У зв»язку з тривалим взаєминами, добре знав обох відповідачів з якими підтримував партнерські стосунки. Знав , що у зв»язку з кризою у 2009 році та іншими об»активними обставинами у відповідачів виникли складнощі в господарській діяльності в тому числі пов»язані із розрахунками з контрагентами. 06 лютого 2009 року на прохання відповідачів він позичив їм 260 тисяч гривнів власних грошових коштів. При цьому між ним та відповідачами було досягнуто умов договору позики грошових коштів, а саме була обумовлена сума грошових коштів яка передавалась у позику відповідачам, також був обумовлений строк повернення грошових коштів які передавались у позику. Здійснивши в автомобілі передачу грошових коштів відповідачам, він отримав від останніх на підтвердження укладення договору позики письмову розписку, в якій були означені істотні умови договору позики. Зазначену письмову розписку написала співвідповідач у справі ОСОБА_4. ОСОБА_2 ознайомившись із змістом розписки також підписав названий борговий документ. В своєму поясненні суду позивач доповнив, що окрім названих боргових зобов»зань ФГ «Гордієнко Сергій Анатолійович» за фактичне виконання ним, як господарючим суб»єктом зернозбиральних робіт у 2008 році також мало грошову заборгованість на момент здійснення вищеназваного договору позики грошових коштів. Позивач стверджував суду, що спірні взаємовідносини між ним та відповідачами, мали місце виключно як договірні відносини між фізичними особами.
Представник позивача в судовому засіданні ОСОБА_5 заявлені позивачем вимоги підтримав повністю, своє пояснення грунтував на мотивації цивільного позову.
Співвідповідачі ОСОБА_2 ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю.
Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що протягом 6 років ОСОБА_1 своїми комбайнами, як фізична особа підприємець, надавав фермерському господарству «Гордієнко Сергій Анатолійович» послуги по збиранню зернових культур. За 2008 рік фермерське господарство «Гордієнко Сергій Анатолійович» засновником якого він являється, за фактичне виконання підприємцем ОСОБА_1 зернозбиральних робіт заборгувало останньому більше 200 000 гривень. Грошова заборгованість фермерського господарства ґрунтувалась на умовах договору виконання робіт №3 від 01.07.2008 року та актів виконаних робіт, які є додатками до названого договору. З метою здійснення розрахунку та отримання грошових коштів, ОСОБА_1 на початку лютого 2009 року, попередньо зателефонувавши, зустрівся з ним та його дружиною - ОСОБА_4. Зустріч відбулася в с.Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області по вул.Щорса, біля будинку, де проживає їх бухгалтер ОСОБА_7. В зв»язку з тим, що станом на лютий місяць 2009 року фермерське господарство не мало реальної змоги розрахуватись з підприємцем ОСОБА_1, останній запропонував надати йому на підтвердження наявного боргу письмову розписку. Не розуміючи правового значення письмової розписки, він та його дружина надали ОСОБА_1 борговий документ, при цьому текст розписки писала ОСОБА_4, він же в цій розписці підписався. При цьому відповідач ОСОБА_2 суду стверджував, що будь-якого насильства щодо нього та його дружини ОСОБА_1 не чинив при написанні боргової розписки. Також стверджував, що грошових коштів, про які йдеться в названій вище розписці ні він ні його дружина від ОСОБА_1 не отримували. Боргову письмову розписку про те він та його дружина ОСОБА_4 позичили у позивача грошові кошти надавали позивачу виключно на його прохання, з метою підтвердити свою порядність перед ОСОБА_1 та підтвердити наявність боргових зобов»язань фермерського господарства «Гордієнко Сергій Анатолійович» перед фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за фактично виконані останнім зернозбиральні роботи у 2008 році. Також відповідач вказав, що здійснюючи господарську діяльність він та його дружина, яка згідно до статуту ФГ «Гордієнко Сергій Анатолійович» являється керівником фермерського господарства, ведуть фінансовий, бухгалтерський та податковий облік. При цьому він достовірно знає, що грошові кошти готівкою по касі господарства можливі до видачі або до прийому по касі в межах суми 10000 грн. Сума яка перевищує зазначений касовий ліміт, одноразово можлива до перерахування або до прийому лише в безготівковому розрахунку. Відповідач ОСОБА_2 стверджував суду, що при підписанні ним вищеназваної боргової розписки він достоменно розумів, що в змісті письмової боргової розписки, йдеться про боргові правовідносини між ОСОБА_1 та ним і його дружиною , як між фізичними особами. Хоча насправді у його розумінні названа боргова письмова розписка лише підтверджувала наявність боргових зобов»язань перед заснованим ним фермерським господарством і підприємцем ОСОБА_1 Відповідач також стверджував суду про те, що видаючи позивачу письмову боргову розписку він розумів , що у позивача «на руках» залишаються підписані сторонами у справі акти виконаних робіт, які також за собою могли тягнути юридичні наслідки у вигляді фінансових зобов»язань фермерського господарства перед підприємцем ОСОБА_1, але означені акти виконаних робіт він не вимагав повернути ОСОБА_1, розраховуючи виключно на його порядність у двосторонніх відносинах.
Співвідповідач у справі ОСОБА_4 , в судовому засіданні заявлені позовні вимоги заперечила повністю, суду надала пояснення, яке автентичне за своїм змістом поясненню відповідача ОСОБА_2. Окрім цього пояснила суду, що надаючи позивачу письмову боргову розписку, текст писала вона власноруч, за диктовкою ОСОБА_1 Будь-яких грошей вона та її чоловік як фізичні особи у ОСОБА_1 не позичали і грошових коштів готівкою у сумі 260 тис. грн.. від позивача не отримували. При цьому зміст розписки співвідповідач не заперечує і вказує суду , що позивач отримуючи від неї та її чоловіка названий вище борговий документ, не чинив будь-якого насильства, омани, тощо стосовно них. Надаючи позивачу письмову боргову розписку в які було зазначено , що вона та її чоловік позичили у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 260 тис. грн.., вона достоменно розуміла зміст даного боргового документу, але при цьому розраховуючи на порядність ОСОБА_1 і бажала підтвердити боргові зобов»язання фермерського господарства «Гордієнко Сергій Анатолійович» перед фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за фактично виконані ним зернозбиральні роботи у 2008 році.
Представник співвідповідачів у судовому засіданні ОСОБА_6 заявлені позивачем вимоги заперечив, у судовому засіданні, після проведення і завершення попереднього розгляду справи надав суду зустрічну позовну заяву, у прийнятті якої відмовлено судом на підставі вимог ч.1 ст.123 ЦПК України, оскільки зустрічна позовна заява не була подана и стороною відповідача до моменту завершення попереднього судового засідання. В судовому засіданні представник співвідповідачів суду пояснив, що його довірителі в дійсності не отримували від позивача у позику будь-яких грошових коштів, їх наміри при вдачі боргового письмового документу на який посилається позивач не співпадали з дійсним волевиявленням відповідачів, тому вважає, що договір позики між сторонами у справі, який підтверджується письмовою розпискою не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Стверджував суду, що його довірителі надали позивачу письмову боргову розписку з причини своєї юридичної необізнаності про правові наслідки спірних правовідносин.
Заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників у судовому засіданні, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги ґрунтуються на матеріальному законі та обґрунтовуються письмовими доказами по справі. Тому на переконання суду позов підлягає задоволенню у судовому порядку повністю.
Спірні правовідносини сторін у справі регулюються наступним матеріальним законом :
Згідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладено усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.527 ЦК України боржник зобов”язаний виконати свій обов”язок. Згідно ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Грунтуючись на письмових матеріалах справи поясненнях сторін у справі та письмових доказах судом встановлено, що відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 06 лютого 2009 року надали позивачу ОСОБА_1 письмову розписку в якій власноруч без примусу та омани зазначили , що ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як фізичні особи позичили у громадянина ОСОБА_1 260 тисяч гривнів, які зобов»язалися повернути ОСОБА_1 в термін до 01 серпня 2009 року. В названій письмовій розписці зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали від ОСОБА_1 до моменту підписання письмової розписки грошові кошти в сумі 260 000 грн. Також згідно до змісту письмової боргової розпики вбачається що відповідачі, як подружжя взаємно не заперечували проти факту позики грошових коштів у позивача. Письмова боргова розписка (а.с. 8, а.с.53) містить підписи обох співвідповідачів, і справжність підпису в розписці у судовому засіданні відповідачами не заперечується та не оспорюється. Інших належних і допустимих до справи письмових, аудіо, відеозапису, доказів з приводу спірних правовідносин сторони у справі суду не надали в тому числі співвідповідачі не надали суду належних і допустимих до справи доказів які б могли вказувати на те, що ними не були одержані від позикодавця суми позики в розмірі 260 тисяч гривнів.
Аналізуючи зібрані у справі докази суд вважає, що розписка, яка надана суду позивачем в та приєднана до матеріалів справи в оригіналі (.с.53) до моменту передачі розписки суду знаходилась у позивача ОСОБА_1 як у позикодавця. Названа письмова розписка на переконаня суду, виходячи з її змісту засвідчує лише факт отримання грошей позичальниками - ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4. Названа боргова розписка на позицію суду не замінює договору позики. У зв»язку з цим, укладення такого договору, що підтверджується лише письмовою борговою розпискою слід розцінювати як недодержання вимог закону.
Боргові документи мають підтверджувати дві обставини : по-перше, факт отримання боржником грошей, їх кількість; по-друге, точний визначений строк повернення грошей, а у разі його відсутності - момент пред»явлення вимоги. Обов»язковими реквізитаим є власноручний підпис боржника (позичальника), а факультативними реквізитами названого боргового документу є дата, місце його видачі, вказівка про свідків, тощо.
Недодержання сторонами обов'язкової письмової форми договору позики не має своїм наслідком визнання такого правочину недійсним, однак ускладнює його підтвердження.
Якщо договір позики мав бути укладений у письмовій формі і її не було додержано, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків згідно до ст.1051 ЦК України. У цьому випадку факт укладання договору позики слід доводити письмовими доказами, засобами аудіо-відео запису та іншими належними і допустимими до справи доказами.
В зв»язку з викладеним суд вважає, доведеним письмовим доказом той факт що позивач передав співвідповідачам грошові кошти у сумі 260 000 гривнів, а співвідповідачі прийнявши грошові кошти взяли на себе дійсне зобов'язання щодо повернення позики позикодавцю ОСОБА_1 у строк до 01 серпня 2009 року, про що без будь-якого примусу надали позивачу письмову боргову розписку, яку останній використав у судовому засіданні , як належний і допустимий доказ у справі.
Судом встановлено, що відповідачі у справі, взятих на себе дійсних зобов»язань щодо повернення суми позики, позивачу в обумовлений сторонами термін не виконали, тому є підстави вважати, що майновий інтерес позивача у справі порушений. Суд вважає, що позичальники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в силу вимог ст.1049 ЦК України, зобов»язані повернути позикодавцеві ОСОБА_1 позику (грошові кошти у такій же сумі що були передані їм позикодавцем).
Викладене вище вказує на необхідність стягнення солідарно із відповідачів на користь ОСОБА_1 суми позики в розмірі 260 000 гривнів.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 218, 203, 526, 527 ч.1 ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст.ст. 212, 215, 294 ЦПК України суд,-
Позов - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний № НОМЕР_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4 яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, солідарно на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, індивідуальний ідентифікаційний №2230509235 в рахунок виконання обов»язку по поверненню суми грошової позики - грошові кошти у сумі 260 000 гривнів (двісті шістдесят тисяч ) та судові витрати у справі в розмірі 1820 гривнів (одна тисяча вісімсот двадцять ).
Рішення суду вступає в законну силу через десять днів з моменту його проголошення в разі не надходження до суду першої інстанції в цей же строк документів апеляційного провадження. Рішення суду може бути піддане апеляційному оскарженню шляхом подачі до Апеляційного суду Кіровоградської області через Добровеличківський районний суд апеляційної скарги на протязі двадцяти днів з моменту подачі до Добровеличківського районного суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до суду першої інстанції, який розглянув справу по суті на протязі десяти днів з моменту проголошення рішення суду.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_8