Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2009 р. Справа № 62/189-09
вх. № 8328/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Овчаренко М.В.,довіреність від 31.12.08р.
1-го відповідача - не з"явився
2-го відповдіача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансової компанії "Надія України" в особі Дніпропетровської філії, смт. Золочів
до 1. Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Балаклія
2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Балаклія
про стягнення 3735,30 грн.
Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпропетровської філії звернувся до господарського суду із позовною заявою про солідарне стягнення з відповідачів - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , м. Балаклія та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 3000,00 грн. заборгованості, 260,98 грн. відсотків та 474,32 грн. пені. Позовні вимоги мотивуються невиконанням першим відповідачем (ФОП ОСОБА_2) зобов"язань за договором кредиту №ДК215-73 від 29.09.08р., а також невиконанням другим (ФОП ОСОБА_3) зобов"язань за договором поруки №130 від 29.09.08р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представники відповідачів у призначене судове засідання не з"явились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неоднаразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за
можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
29.09.08р. між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір кредиту №ДК215-73с, відповідно до п.1.1 якого Кредитор (позивач) зобов'язався надати Позичальникові (ФОП ОСОБА_2) грошові кошти (кредит) на розвиток власного бізнесу у розмірі 3000,00грн., а Позичальник зобов"язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування на умовах, передбачених цим договором.
Кінцевою датою повернення кредиту, відповідно до п.3.2. Кредитного договору, є 01.12.08р.
Відповідно до п.5.4. Кредитного договору, повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється ФОП ОСОБА_2 (позичальником) готівкою через касу позивача (кредитора) або шляхом нарахування перерахування на його поточний рахунок через банк одноразово, у термін, зазначений у п.3.2. Договору. За користування кредитом у період з дати зазначеної у п.3.1. Договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредитору відсотки у розмірі 4.2% на місяць від суми, вказаної в п.2.1. Договору, що складає 260,98 грн., які нараховуються одноразово.
Позивач свої зобов"язання за кредитним договором №ДК215-73с від 29.09.08р. виконав в повному обсязі, надавши ФОП ОСОБА_2кредит у сумі 3000,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером №219 від 29.09.08р.
ФОП ОСОБА_2 доказів погашення повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не надав, матеріали справи також не містять вказаних документів.
Таким чином, станом на момент розгляду справи ФОП ОСОБА_2 має заборгованість по оплаті основної суми кредиту у розмірі 3000,00 грн. та по оплаті відсотків за його користування.у розмірі 260,98 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Фінансовим кредитом, відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.01р., є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання не
допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості по кредиту та відсотками за його користування, всього у сумі 3260,98 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 474,32 грн. пені за порушення строку погашення кредиту та відсотків за його користування за кредитним договором №ДК215-73с від 29.09.08р.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 7.1. Договору за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,50% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати
подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пеня, нарахована позивачем за несвоєчасне внесення відповідачем платежів, передбачених Договором, складає 474,32 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, судом встановлено, що нарахування позивачем пені здійснювались у період з 01.12.08р. по 15.07.09р., а тому вони не відповідають вимогам пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, а тому суд вважає обгрунтованою та законною вимогу позивача в частині стягнення пені у сумі 385,78 грн., а врешті заявленої суми пені суд відмовляє, оскільки її нарахування здійснені з порушенням вимог чинного законодавства.
Заборгованість за договором кредиту №ДК 215-73с від 29.09.08р. позивач просить стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, посилаючись на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №ДК 215-73с від 29.09.08р. з боку ФОП ОСОБА_2, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір поруки №130 від 29.09.08р., згідно якого поручитель (ФОП ОСОБА_3.) зобов'язалась перед кредитором (позивач) відповідати за виконання боржником (ФОП ОСОБА_2) зобов'язань за кредитним договором №ДК 215-73с від 29.09.08р. щодо повернення кредиту, сплати позивачеві відсотків за користування цим кредитом, а також збитків, штрафів та пені, передбачених умовами цього Кредитного договору.
Відповідно до п.2.2. договору поруки, у випадку невиконання позичальником (ФОП ОСОБА_2) зобов'язань за Кредитним договором, поручитель (ФОП ОСОБА_3.) несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи оплату суми основного боргу у сумі 3000,00 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому кредитор має право вимоги до поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.
Пунктом 2.3. договору поруки встановлено, що поручитель приймає на себе зобов"язання, у випадку невиконання позичальником зобов"язань за договором кредиту, здійснити виконання зобов"язання позичальника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом 3-х робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов"язань.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що поручителю (ФОП ОСОБА_3.) було пред"явлено позивачем (кредитором) вимогу про сплату заборгованості, яка виникла у позичальника (ФОП ОСОБА_2).
На підтвердження факту пред"явлення поручителю (ФОП ОСОБА_3.) вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором №ДК 215-73с від 29.09.08р. позивачем надано поштовий чек №6882 від 08.07.09р. (арк.с. 22).
Однак, з огляду на положення статей 32, 33, 34 ГПК України, наданий позивачем поштовий чек не може бути прийнятий судом, як належним та допустимий доказ на підтвердження пред"явлення вимоги про сплату заборгованості та, відповідно, факту порушення прав позивача як умови для їх захисту.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на захист цивільних прав виникає у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).
Беручи до уваги той факт, що позивачем не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання його прав з боку поручителя (ФОП ОСОБА_3.), у суду відсутні підстави для солідарного стягнення з згаданої особи заборгованості, яка утворилась внаслідок невиконання з боку ФОП ОСОБА_2 зобов"язань за договором кредиту №ДК 215-73с від 29.09.08р., а тому позовні вимоги в частині солідарного стягнення з ФОП ОСОБА_3 вказаної заборгованості не необгрунтовані, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 15, 526, 553, 554, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (64200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Дніпровської філії (53224, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул..Електрометалургів,46-а, к.3, п/р26505218614500, ЗКПО 35183716, МФО 351005 ВКІБ «УкрСиббанк», код банку 09807750) 3000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 260,98 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 385,78 грн. пені, 99,58 грн.. держмита та 230,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/189-09 підписано 08.12.09р.