"30" листопада 2009 р. Справа № 12/32-1544
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до: відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління, вул. Гончара, буд. 6,а, м. Чортків, Тернопільської області
За участю представників від:
позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність №1/01 від 20.07.2009р.);
відповідача: не з'явився
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Тернопіль , звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Київ, в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління, м. Чортків, Тернопільської області, 58271грн.43коп.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що відповідачем порушено норми ст.ст. 1066, 1067, 1068 ЦК України, умови договору банківського рахунку від 01.02.2008р. №203, укладеного між сторонами, щодо повернення коштів позивача з його рахунку в банку, оскільки на його (позивача) письмову заяву, яка вручена представнику відповідача 21.07.2009р. і яку подано відповідно до умов п.п . 2.2.1., 2.2.2. договору, про видачу коштів готівкою, залишок яких становив 60814,04грн., банк станом на день подання позову розрахунку не провів, неповернута сума коштів станом на 06.08.2009р. становить 58271,43грн.
Відповідач у відзиві на позов (від 11.09.2009р. №2/14-4469) та його повноважний представник в судовому засіданні 11.09.2009р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що для стабілізації роботи банку, захисту інтересів вкладників, кредиторів та забезпечення належного рівня ліквідності з 10 лютого 2009 року в НАДРА БАНКУ працює тимчасова адміністрація, яку призначено Національним банком України постановою правління НБУ №59 від 10.02.2009р., відповідно до даної Постанови НБУ, а також Постанови Правління НБУ №452 від 05.08.2009р., з метою створення сприятливих умов для покращення та стабілізації фінансового стану Банку до 10 лютого 2010 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Разом з тим, представник відповідача зазначив, що на підставі ст.ст. 58, 75, 85 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади, і до цього ж в період дії мораторію щодо банку не нараховується неустойка, також зазначив що Банк не відмовляється від виконання зазначених зобов'язань, кошти позивачу будуть видані готівкою при наявності достатнього обсягу коштів на кореспондентському рахунку Відповідача (ВАТ КБ "Надра").
Позивач в доповненні до позову (вх.№19083(н) 09.10.2009р.) зазначив, що позивач у відносинах, врегульованих договором банківського рахунку, не виступає в якості кредитора банку і не висуває до відповідача вимог щодо його майнових прав, а лише вимагає від останнього належним чином обслуговувати розрахунковий рахунок, на якому знаходяться власні кошти позивача, тому останній є клієнтом банку; при цьому зазначає, що оскільки відповідач прийняв до виконання платіжні доручення клієнта, але залишив їх без виконання, позивач нарахував пеню згідно ст.. 32 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", річні та інфляційні згідно ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача виконувати обов'язки за договором банківського рахунку, вчинити дії щодо переказу коштів згідно поданого платіжного доручення від 06.10.2009р. та стягнути з відповідача 58271,43грн., 466,17грн. інфляційних нарахувань, 392,72грн. 3% річних, 2731,56грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2009р. повідомив, що позивач звертався до банку з заявою про закриття рахунку, надав суду копію відповідної заяви від 07.10.2009р. (прийнятої відповідачем за вх . №164 від 07.10.2009р.) про закриття рахунку НОМЕР_2 у відділенні філії ВАТ КБ "Надра" №7 та про переведення залишку коштів у сумі 58863грн.89коп. у ТФ " ПриватБанк " на р/р НОМЕР_3 для зарахування на картрахунок НОМЕР_4) та платіжне доручення №35 від 07 жовтня 2009р. про зарахування 58863грн.89коп. на картковий рахунок позивача, та зауважив, що станом на 12.10.2009р. переказ коштів за даним документом не здійснений, кошти позивача, які є його власністю, йому Банк не повернув, чим порушив його право власності.
Разом з тим, позивач в уточненні позовних вимог, поданих представником в судовому засіданні 23.10.2009р., та повноважний представник позивача в судовому засіданні 23.10.2009р. не підтримав подане доповнення до позову (вх..№19083(н) 09.10.2009р.), а просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 58271,43грн. та 3091,57грн. пені, решту вимог (відповідно до доповнення до позову) просив лишити без розгляду.
Відповідач у відзиві на позов (від 23.10.2009р. №2/1/1-5082) та його повноважний представник в судовому засіданні 23.10.2009р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що Національним банком України постановою правління НБУ №59 від 10.02.2009р. на підставі ст.ст. 75, 85 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»строком на один рік призначено в Банку тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, тобто до 10.08.2009р., а згодом Правління НБУ продовжило мораторій з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., а банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів і до цього ж в період дії мораторію щодо банку не нараховується неустойка. Крім того, відповідач, посилаючись на норми ст.ст. 55, 173, 175 ГК України, зазначає, що між сторонами виникли саме майново-господарські зобов'язання, тому позивач в даних правовідносинах виступає кредитором, а банк боржником, що звільняє банк на період дії мораторію від притягнення до будь-якого виду цивільно-правової відповідальності, в тому числі передбаченої ст.. 625 ЦК України, ст. 32.2. ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Господарський суд, розглянувши в судовому засіданні 23.11.2009р. подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог (заявлено до стягнення пеню), враховуючи, що така подана позивачем відповідно до вимог ст.22 ГПК України до прийняття рішення у справі, прийняв таку і спір вирішується відповідно до уточнених позовних вимог; вимоги, викладені в доповненні до позову суд лишає без розгляду.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.10.2009р. до 11год.00хв. 09.11.2009р.
Ухвалою суду від 05.11.2009р. у справі №12/32-1544 судове засідання по розгляду справи №12/32-1544 з 09.11.2009р. перенесено на 11год.00хв. 30.11.2009р.
Позивач відповідно до ст.. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (20547(н) від 27.11.2009р., яку підтримав повноважний представник позивача в судовому засіданні 30.11.2009р., в якій просить суд зобов'язати відповідача виконувати обов'язки за договором банківського рахунку, вчинити дії щодо переказу коштів згідно поданого платіжного доручення від 07.10.2009р. та стягнути з відповідача 58271,43грн., 990,61грн. інфляційних нарахувань, 627,40грн. 3% річних, 4335,22грн. пені.
Враховуючи подання позивачем вищезазначеної заяви про уточнення позовних вимог яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, та одночасно містить позовні вимоги немайнового характеру), беручи до уваги неподання останнім доказів сплати позивачем державного мита (відповідно до збільшених позовних вимог та додатково у зв'язку з заявленням позовних вимог немайнового характеру), доказів надсилання (вручення) відповідачу заяви - доповнення до позовної заяви №01/09-02 від 01.09.2009р. (з відмітки про отримання даної заяви, яка розміщена в правому нижньому куті першого аркушу заяви, не вбачається, що така отримана саме відповідачем), то така (заява -уточнення позовних вимог (вх..№20547(н) 27.11.2009р.) судом відхиляється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
01 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра", м. Київ в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління, м. Чортків, Тернопільської області (далі - банк) та підприємцем ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір банківського рахунку №203 (далі - договір), на виконання умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 (далі - рахунок) в українській гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, при цьому банк зобов'язувався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені Інструкцією "Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Національного банку України від 12.11.2003р. №492 (п. 1.1. договору).
Відповідно до статей 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року N 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відкрито саме поточний рахунок. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Отже за усіх обставин позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності в силу статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, є непорушним.
Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем вимоги про видачу залишку коштів (заяви від 20.07.2009р.), які знаходилися на поточному рахунку позивача, яку отримано банком 21.07.2009р., про що свідчить відмітка банку на вказаній заяві, та порушення відповідачем наведених правових норм, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами та встановлюють заборону на обмеження права позивача розпоряджатися своїми грошовими коштами на власний розсуд.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, 07.10.2009 року позивач звернувся до банку з заявою про закриття рахунку НОМЕР_2 у відділенні філії ВАТ КБ "Надра" №7 та про переведення залишку коштів у сумі 58863грн.89коп. у ТФ "ПриватБанк" на р/р НОМЕР_3 для зарахування на картрахунок позивача НОМЕР_4, при цьому відповідачу було надано платіжне доручення №35 від 07.10.2009р. про зарахування даних коштів на картрахунок позивача НОМЕР_4.
Разом з тим, не зважаючи на заяву позивача, банком переказ коштів не здійснено, коштів позивачу не повернено, що підтверджується довідкою відділення "Фокус-1" Тернопільської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" від 14.10.2009р. №20, а також, що визнається та не оспорюється відповідачем.
В якості підстав невиконання прийнятих на себе зобов'язань банк посилається на введений постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра" мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.ст. 75, 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", після зняття якого кошти будуть зараховані на рахунки одержувачів.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне:
З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра"" призначено у вказаному банку тимчасову адміністрацію на 1 рік - з 10.02.2009 року до 10.02.2010 року; з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року, а згодом продовжено мораторій з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.
Поняття та зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів, що може вводитися Національним банком України стосовно комерційного банку, регулюються ст. 2 та ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Так, відповідно до визначення термінів, що вживаються у зазначеному Законі (ст. 2), мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Статтею 85 Закону встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців.
Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів..
Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.
Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (очевидно, під "боржником" в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Отже, власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового стану банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.
Згідно приписів статті 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність" тимчасовий адміністратор має право: зокрема, продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідач не надав до матеріалів справи документальних доказів використання тимчасовим адміністратором права, наданого йому статтею 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність" припиняти будь-які операції банку.
Слід зауважити, що право - обмежувати права клієнтів на безперешкодне розпорядження своїми коштами, зупиняти видаткові операції клієнтів банку, Законом України "Про банки та банківську діяльність", тимчасовому адміністратору не надано.
Разом з тим, відповідно до Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” №2346-111 від 05.04.2001р. розрахунково-касове обслуговування це є послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (пункт 1.37).
В Постанові Національного банку про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 від 21.01.2004р. міститься аналогічне визначення розрахунково-касового обслуговування, згідно якої це надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому переказом коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.
Відповідач, відкривши позивачу поточний рахунок, за цією угодою зобов'язаний приймати від позивача-клієнта та перераховувати грошові кошти, що належать клієнту на визначений останнім рахунок, тобто відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, оскільки прийняття та перерахування коштів це є лише послуга з боку банку.
Таким чином, посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставленого платіжного доручення підпадають під дію мораторію, введеного з 10.02.2009 року, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки кошти на рахунку позивача належали виключно позивачеві, а тому він не є кредитором банку в розумінні Закону України "Про банки та банківську діяльність", в свою чергу банк надавав позивачу лише послуги по перерахуванню коштів і не мав перед позивачем жодних зобов'язань майнового характеру, при цьому відсутність на кореспондентському рахунку банка коштів не звільняє останнього від обов'язку виконати платіжні документи клієнта.
Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на приписи вищезазначеної постанови Правління Національного банку України не можуть бути взяті до уваги, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності (у тому числі на грошові кошти на банківських рахунках).
Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Доказів обмеження права розпоряджання грошовими коштами на рахунку позивача за рішенням суду у випадках, встановлених законом, суду надано не було.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1075 ЦК України договір банківського розрахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Приймаючи до уваги, заяву позивача про закриття рахунку НОМЕР_2 у відділенні філії ВАТ КБ "Надра" №7 та про переведення залишку коштів у сумі 58863грн.89коп. у ТФ "ПриватБанк" на р/р НОМЕР_3 для зарахування на картрахунок позивача НОМЕР_4, платіжне доручення №35 від 07.10.2009р. про зарахування даних коштів на картрахунок позивача НОМЕР_4, що суд розцінює як намір розірвати договір №203 банківського рахунку від 01.02.2008р. та як розпорядження клієнта банку видати залишок грошових коштів шляхом перерахування на інший рахунок, беручи до уваги приписи частин 1, 3 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунку є таким, що розірвано, а відтак кошти позивача підлягають поверненню власнику.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як було з'ясовано в ході розгляду справи при дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, до теперішнього часу відповідач законні вимоги позивача не виконав, добровільно залишок грошових коштів не видав шляхом перерахування на інший рахунок, дані кошти безпідставно зберігаються відповідачем на поточному рахунку позивача, в зв'язку з чим відповідач порушив норми статті 41 Конституції України та приписи п. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, якими встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Приймаючи до уваги, що кошти в сумі 58271,43грн. на поточному рахунку НОМЕР_2 у відділенні №7 Тернопільського РУ ВАТ КБ "Надра" є власністю суб'єкта підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м. Тернопіль, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів виконання приписів чинного законодавства та належного та своєчасного виконання зобов'язань щодо проведення розрахунків в національній валюті України по рахунку позивача згідно наданого власником рахунку розрахункового документу, а також доказів видачі (повернення) коштів, що є власністю позивача, приймаючи до уваги, що у відповідача відпали правові підстави, в силу яких ним утримувались вказані кошти, враховуючи приписи статей 653, 1075 та 1212 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 58271,43грн., що є власністю позивача, є такими, що підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені і підтверджені матеріалами справи.
В частині 3 статті 1068 ЦК України визначено обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до вимог статті 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (стаття 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (стаття 30.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону (стаття 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Згідно статей 1091, 1092 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.
У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно з Цивільним кодексом України та чинним законодавством.
Пунктом 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та приймаючи до уваги, що судом встановлено факт невиконання відповідачем заяви підприємця від 20.07.2009р. про видачу готівкою залишку коштів на поточному рахунку, а згодом платіжного доручення №35 від 07.10.2009р. та заяви про закриття рахунку НОМЕР_2 у відділенні філії ВАТ КБ "Надра" №7 та про переведення залишку коштів у сумі 58863грн.89коп. у ТФ "ПриватБанк" на р/р НОМЕР_3 для зарахування на картрахунок позивача НОМЕР_4, беручи до уваги, що зобов'язання відповідача у спірних відносинах не є майновими (не носять майнового (грошового) характеру), суд вважає, що позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі 3091,57грн. (при цьому судом здійснено розрахунок пені відповідно до вимог п.32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" за зазначений позивачем період з 22.07.2009р. по 23.10.2009р., що склало 5419,24грн., проте останнім заявлено до стягнення пеню в розмірі 3091,57грн., а відтак підлягає стягненню пеня в розмірі 3091,57грн.), а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
Доводи відповідача про те, що платіжне доручення буде виконано після відновлення платоспроможності банку, судом до уваги не приймаються, оскільки як встановлено судом, банк безпідставно утримує кошти на поточному рахунку позивача, тобто встановлений факт порушення законних та охоронюваних прав позивача, які підлягають захисту у встановленому порядку. Наміри відповідача здійснити будь-які дії у майбутньому не є підставою для звільнення від відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.
Підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року (із послідуючими змінами та доповненнями), далі -Декрет, встановлено, що розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову.
Згідно п. 1 ч.1 ст 8 Декрету сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи, що позивачем згідно квитанції №TER228CS43 від 12.08.2009р., квитанції №TER291CS43 від 09.10.2009р. сплачено 636,00грн. державного мита при ціні позову 61363,00грн. (тобто 1 відсоток складає 613,63грн.), то відповідно зайво сплачене державне мито в сумі 22,37грн. підлягає поверненню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ в особі відділення №7 ВАТ КБ "Надра" Тернопільського регіонального управління, вул. Гончара, буд. 6,а, м. Чортків, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 25748024, на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, -кошти в сумі 58271грн.43коп., 3091грн.57коп. пені, 613грн.63коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Видати довідку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, про повернення з Державного бюджету України, 22грн.37коп. зайво сплаченого державного мита згідно квитанції №TER291CS43 від 09.10.2009р., яка знаходиться в матеріалах справи №12/32-1544.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій