22.12.09 Справа № 11/318-09.
за позовом Відкритого акціонерного товариства Національнакомпанія
“Украгролізінг”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Роменський завод
“Поліграфмаш”, м. Ромни, Сумська область
про стягнення заборгованості в сумі 159 726 грн. 03 коп.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Представники сторін:
Від позивача: Чмиль В.В. довіреність № 14/20-363-09 від 08.07.2009 року
Від відповідача: не прибув
За участю секретаря судового засідання Волохової Н.В.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 159 726 грн. 03 коп., з яких 100 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки № 06-5/1, укладеною між сторонами 26.01.2006 р.; 59 726 грн. 03 коп. процентів за користування грошовими коштами, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився. Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачеві повернута 18.12.2009р. поштовим відділенням зв'язку з відміткою „за закінченням терміну зберігання”.
Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», „за закінченням терміну зберігання” вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача заявив клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представнику позивача роз'яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо його процесуальних прав та обов'язків.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного:
26.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 06-5/1, згідно п.1.1 якої відповідач взяв на себе зобов'язання в порядку та строки встановлені договором передати позивачу сільськогосподарську техніку, вантажні автомобілі та обладнання для сільгосппереробки щодо яких не має обмежень надання її в лізинг (далі товар) у власність, а останній прийняти та оплатити товар за умовами договору.
Як свідчить з матеріалів справи, номенклатура, ціна та кількість товару встановлена додатком до вищевказаного договору (далі - специфікація) згідно з яким передбачалось придбати 7 од. товару (обладнання для сільгосппереробки) на загальну суму 274000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору відповідач у десятиденний строк з моменту перерахування йому позивачем до 50% товару, якщо інший строк поставки не встановлений сторонами у специфікації, передає визначений специфікацією товар позивачу.
Згідно з п. 7.4 договору, оплата вартості партії товару проводиться щонайменше двома платежами з урахуванням п. 7.4.1, п. 7.4.2 зазначеного договору.
В п. 7.4.1 договору зазначено, що попередня оплата в розмірі до 50% вартості товару проводиться не пізніше 15 грудня 2006 року. Остаточний розрахунок за кожну одиницю товару, вартість (частину вартості) якого не є оплаченою згідно з п. 7.4.1 вищевказаного договору, здійснюється в місячний строк після укладення акту.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що свої зобов'язання за договором щодо попередньої оплати, позивач здійснив, сплативши 21.11.2006 року відповідачу кошти у сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 21.11.2006 р. та випискою банку, копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи (а. с. 16, 17).
Таким чином, відповідач зобов'язаний був поставити товар, у термін до 01 грудня 2006 року.
Проте, порушуючи умови договору відповідач не поставив позивачу жодної одиниці товару, чим допустив порушення ст. 526 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України зазначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом 4.3 договору зазначено, що у разі, коли покупець (позивач) з вини постачальника (відповідача) недоодержав товар, відповідач зобов'язується на вимогу позивача в тижневий строк з дня одержання вимоги повернути позивачу одержану оплату за товар.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача лист № 14/2722 від 30.10.2009 року з вимогою про повернення попередньої оплати у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується листком «Опис» та квитанцією про сплату послуг пошти (а. с. 18-19).
Таким чином, на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем склала 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки, відповідачем поставка товару у визначені договором строки повністю проведена не була, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. ст. 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 100 000 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 670, 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 8.5 вищевказаного договору, ст. 536, та ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти за користуванням чужими грошовими коштами з розрахунку 20% річних від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 59 726 грн. 03 коп. процентів за користування грошовими коштами є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Роменський завод “Поліграфмаш” (42007, Сумська область, м. Ромни, вул. Залізнична, 143, кв. 29, код 33219457) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна компанія “Украгролізінг” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, б. 16 А, код 30401456) 100 000 грн. 00 коп. боргу, 59 726 грн. 03 коп. процентів за користування грошовими коштами, 1 597 грн. 26 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 28.12.2009 р.
Суддя