Іменем України
"03" грудня 2009 р. справа № 5020-12/190-10/049
Господарський суд міста Севастополя у складі:
судді Юріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
(99008, м. Севастополь, площа Повсталих, 6)
до Закритого акціонерного товариства “Севастопольстрой”
(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 11)
(99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 78-А)
про визнання права власності
та зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Севастопольстрой”
(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 11)
(99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 78-А)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
(99008, м. Севастополь, площа Повсталих, 6)
Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна ”Севастопольської міської Ради
(99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1А)
про визнання права власності
за участю представників:
позивача (за первісним позовом) - Бистріцької Ю.М., довіреність №2 від 09.01.2009;
відповідача (за первісним позовом) - Накопала О.А., довіреність б/н від 27.05.2009;
Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна ”Севастопольської міської Ради -не з'явився.
24.07.2009 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі -Фонд, Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Севастопольстрой” (далі -ЗАТ “Севастопольстрой”, Відповідач) про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -гуртожиток, що розташований за адресою: вул. М.Музики, 86, м. Севастополь, - за Позивачем.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 392 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що спірна будівля є гуртожитком, тобто належить до житлового фонду і не підлягала передачі до статутного фонду ЗАТ “Севастопольстрой”, а також з огляду на законодавчо визначене поняття цілісного майнового комплексу підприємства.
Ухвалою від 24.07.2009 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.09.2009.
10.09.2009 ЗАТ “Севастопольстрой” звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради, про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -гуртожиток, що розташований за адресою: вул. М.Музики, 86, м. Севастополь /а.с. 22-27/.
Зустрічні позовні вимоги ЗАТ "Севастопольстрой" обґрунтовує тим, що при укладені між сторонами договору купівлі-продажу від 04.08.1993 №3/40 майна цілісного майнового комплексу ДП "Загальнобудівельний трест "Севастопольстрой", до покупця, правонаступником якого є ЗАТ "Севастопольстрой", перейшло право власності на майно підприємства, в тому числі і на спірне майно. При цьому, договір купівлі-продажу державного майна від 04.08.1993 №3/40, акти оцінки об'єктів нерухомого майна та приймання-передачі майна не містять жодного застереження щодо передачі соціально-побутових об'єктів, до складу яких входить спірний об'єкт, на умовах, інших, ніж набуття нерухомого майна -цілісного майнового комплексу у власність. Рішення суду про визнання права власності є підставою для державної реєстрації цього права.
Ухвалою від 10.09.2009 зустрічна позовна заява прийнята та об'єднана для спільного розгляду з первісним позовом.
Розпорядженням голови суду від 06.10.2009 №118 справа передана до провадження судді Юріної О.М.
Ухвалою від 08.10.2009 справа прийнята до провадження судді Юріної О.М.
Ухвалою суду від 03.12.2009 провадження у даній справі за зустрічним позовом ЗАТ “Севастопольстрой” до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради, про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - гуртожиток, що розташований за адресою: вул. М.Музики, 86, м. Севастополь та зобов'язання здійснити державну реєстрацію зазначеного майна, припинено.
Представник Фонду позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.
ЗАТ "Севастопольстрой" позовні вимоги не визнало та вважає, що спірний гуртожиток був правомірно приватизований в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Загальнобудівельний трест "Севастопольстрой", оскільки, ні вимоги чинного законодавства, що діяли під час приватизації, ані умови договору купівлі-продажу від 04.08.1993 №3/40 не містили будь-яких застережень щодо передачі такого майна на будь-яких інших умовах, що свідчить про правомірність набуття ЗАТ "Севастопольстрой" права власності на спірне майно. У судовому засіданні 12.11.2009 представник ЗАТ "Севастопольстрой" заявив клопотання про застосування строків позовної давності /а.с. 113-115/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників Фонду та ЗАТ "Севастопольстрой", суд
04.08.1993 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (продавець) та Товариством покупців, створеним членами трудового колективу державного підприємства "Загальнобудівельний трест "Севастопольстрой", правонаступником якого є ЗАТ "Севастопольстрой" (покупець), в процесі приватизації державного майна укладено договір купівлі-продажу від №3/40, на виконання умов якого у власність Товариства покупців був переданий цілісний майновий комплекс державного підприємства "Загальнобудівельний трест "Севастопольстрой" вартістю 89385 тис. крб. /а.с. 6-7/.
Згідно з розділом 7 Альтернативного плану приватизації майна підприємства, затверджений начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі 30.07.1993 і є невід'ємною частиною договору, Товариству покупців, створеному членами трудового колективу державного підприємства "Загальнобудівельний трест "Севастопольстрой", були безоплатно передані об'єкти соціально-побутового призначення загальною залишковою балансовою вартістю 25272,8 тис. крб., в тому числі спірний об'єкт -гуртожиток, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. М.Музики, 86 /а.с. 71-87/.
При цьому, відповідно до пункту 12 договору купівлі-продажу №3/40 від 04.08.1993 продавець підтвердив, що основні фонди невиробничого призначення (в тому числі спірний об'єкт: гуртожиток, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. М.Музики, 86) в сумі 239378 тис. крб. передаються покупцеві безоплатно.
02.09.1993 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного цілісного майнового комплексу Загальнобудівельного тресту "Севастопольстрой" згідно з актом оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу від 24.06.1993 /а.с. 17/.
Згідно з пунктом 6 договору купівлі-продажу №3/40 від 04.08.1993 право власності на майно, зазначене в акті оцінки об'єкта приватизації, за цим договором переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.
Внаслідок приватизації 03.09.1993 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю покупцеві видано свідоцтво, зареєстроване за №3, про власність на майно цілісного майнового комплексу /а.с. 65/.
За даними Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради право власності на спірний гуртожиток зареєстровано за трест "Севастопольстрой" на підставі рішення міського виконавчого комітету від 17.06.1980 №12/507, про що БТІ 25.07.1980 видано реєстраційне посвідчення /а.с. 116/.
Позивач, здійснюючи на виконання приписів частини другої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" контроль за використанням об'єктів соціальної сфери, безоплатно переданих Відповідачу, актом перевірки від 15.10.2007 №21 /а.с. 109-111/ встановив, що гуртожиток по вул. М.Музики, 86 у м. Севастополі в порушення умов пункту 13 договору купівлі-продажу використовується Відповідачем не за його прямим призначенням, з огляду на що заявив позов про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -гуртожиток, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. М.Музики, 86. Правовим обґрунтуванням обраної позиції Позивач визначив статті 345, 392 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Фонду, виходячи з наступного.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема, Законом України "Про приватизацію державного майна".
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 19.02.1993, що діяла під час приватизації спірного майна) приватизація державного майна здійснюється, в тому числі, шляхом викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову Фонду є вимога про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - гуртожиток, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. М.Музики, 86, - за Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач вважає, що спірний гуртожиток не увійшов до приватизаційної майнової маси при викупі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Загальнобудівельний трест "Севастопольстрой", адже частина друга статті 24 Закону України „Про приватизацію державного майна” (в редакції від 19.02.1993) передбачала, що відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів). Натомість, спірне майно створено за рахунок коштів централізованих фондів, отже, не підлягає передачі у власність в процесі приватизації державного майна та є державною власністю.
Відповідно до частини другої статті 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Здійснюючи зазначені функції, органи державної влади діють не як суб'єкти права власності, а як представники власника: вони діють не від власного імені і не в своєму інтересі, а від імені і в інтересах держави в цілому.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, Фонд як орган управління державним майном, яке не увійшло до статутного фонду товариства, створеного в процесі приватизації, має право від свого імені вимагати визнати право власності на нерухоме майно лише за державою в особі відповідного органу, а не за собою.
Згідно з статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Згідно зі статтею 22 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову по даному предмету спору відмовляється. Позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав по іншому предмету позову або з інших підстав.
Стосовно застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” № 11 від 29.12.1976, суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений. Тобто, правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Керуючись статтями 15, 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтею 326 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відмовити повністю.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 08.12.2009.