"23" грудня 2009 р. Справа № 18/211
За позовом Фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго - Р"
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 17 375 грн. 45 коп.
Суддя Гудак А.В.
Представники:
Від позивача : представник Климович І.О. дов. в справі
Від відповідача : представник не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 17375,45 грн.- суми основного боргу, пені та 3% річних. В судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог у відповідності до ст.22 ГПК України. Просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 5333,65грн. пеню - 340,55 грн.,49,68 грн. -3% річних по договору поставки б/н від 01.05.09 та по договору поставки № 34 від 02.02.09: основний борг в сумі 7055,23 грн. пеню - 450,30 грн.; 65,78 грн. 3% річних та докази направлення її відповідачу -16.12.09.
Представник відповідача в судове засідання 10.12.09 та 23.12.09 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень № 5240982 від 16.11.09, отримано відповідачем 17.11.09 та № 5275999 від 16.12.09, отримано відповідачем 17.12.09., про причини неявки суд не повідомлено.
Крім того, відповідачем не подано документів (відзив на позов; документальне обґрунтування; доказ направлення примірника відзиву позивачу, копію довідки про включення до ЄДРПОУ), що витребовувались ухвалами суду від 11.11.09, 10.12.09, 23.12.09.
Враховуючи те, що відповідачу надавалося достатньо часу для подачі своїх заперечень на позов і відповідач наданим йому правом не скористався, господарський суд вважає можливим розгляд справи № 18/211 без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Суд виходив з такого.
Між сторонами 02.02.09 було укладено договір поставки № 34 та договір поставки б/н від 01.05.09. Відповідно до п.1.1 даних договорів постачальник ( позивач) зобов"язується поставляти товари, а покупець (відповідач) приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість асортимент і ціна, тощо. Умови розрахунки згідно із п.2.1 договорів - покупець ( відповідач) проводить оплату з відтермінуванням протягом 14 днів з моменту отримання товару.
Позивачем на виконання умов договору № 34 від 02.02.09 було поставлено відповідачу товар згідно накладних: ЛВ-008058 від 03.07.09 на суму 691,20 грн.; ЛВ-008421 від 10.07.09 на суму 449.08 грн.; ЛВ-009076 від 24.07.09 на суму 438,20 грн.; ЛВ-009829 від 07.08.09 на суму 868,75 грн.; ЛВ-010195 від 14.08.09 на суму 831,77 грн.; ЛВ-0110587 від 21.08.09 на суму 1036,34 грн.; ЛВ-0110945 від 28.08.09 на сум 642,05 грн.; ЛВ-011352 від 04.09.09 на суму 376,26 грн. Відповідачем за поставлений товар згідно накладної № ЛВ-008058 від 03.07.09 було здійснено 05.08.09 часткову оплату в сумі 119,19 грн.
Однак, в повному обсязі за поставлений товар за даним договором позивач не розрахувався. Станом на 15.12.09 заборгованість відповідача перед позивачем становить 53333,65 грн.
Позивачем на виконання умов договору поставки б/ н від 01.05.09 було поставлено товар згідно видаткових накладних: ЛВ-008380 від 10.07.09 на суму 938,02 грн.; ЛВ-008699 від 17.07.09 на суму 1097,69 грн.; ЛВ-009034 від 24.07.09 на суму 418,51 грн.; ЛВ-009037 від 24.07.09 на суму 142,32 грн.; ЛВ-009429 від 31.07.09 на суму 473,68 грн.; ЛВ-009799 від 07.08.09 на сум 1046,32 грн.; ЛВ-009800 на сум 147,18 грн.; ЛВ-0101046 від 14.08.09 на сум 995,12 грн.; ЛВ-010560 від 21.08.09 на сум 780,68 грн.; ЛВ-010909 від 28.08.09 на суму 838,57 грн.; ЛВ-010910 від 28.08.09 на сум 177,14 грн. За поставлений товар згідно вказаних видаткових накладних відповідач не розрахувався.
Таким чином, станом на 15.12.09 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по даному договору становить 7055,23 грн.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статей 509, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язаням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу - 12388,88 грн. (5333,65грн.+7055,23 грн.) обгрунтовані та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 525, 626, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, згідно поданого позивачем детального розрахунку 3% річних від простроченої суми грошових зобов"язань за договором поставки № 34 від 02.02.09, задоволенню підлягають 3% річних в сумі 49 грн. 68коп. за період з 17.07.09 по 15.12.09; по договору поставки б/ н від 01.05.09 , задоволенню підлягають 3% річних в сумі 65,78 грн. за період з 30.07.09 по 15.12.09 Додані розрахунки судом перевірено.
Згідно із статтею 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення оплати отриманого товару, керуючись Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення виконання зобов'язання.
Так, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання, позивач нарахував за період шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, Позивачем нараховано відповідачу пеню за договором поставки № 34 від 02.02.09 в сумі 340,55 грн. за період з 17.07.09 по 15.12.09 та по договору поставки б/н від 01.05.09 в сумі 450,30 грн. за період з 30.07.09 по 15.12.09. Розрахунки судм перевірено.
Вищезазначені дії відповідача є вчинення ним правопорушенням у сфері господарювання.
У відповідності до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України (який є спеціальним законом в сфері господарських відносини) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені та 3% річних підтверджуються матеріалами справи у відповідних частинах, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в повному розмірі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (вул. Дворецька 93,Рівне,33000, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Фірми "Люстдорф"у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( 03039, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, буд.25, код ЄДРПОУ 23063575) основний борг в сумі 12388грн. 88коп., 3 % річних в сумі 115грн. 46коп., пеню в розмірі 790грн.85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 132грн. 95коп., тавитрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн 00коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Повний текст рішення суддею підписано "28" грудня 2009 р.