Справа № 640/16272/17
н/п 2/640/625/18
27 квітня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Сенаторова В.М.,
при секретарі - Явнюк К.Р.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -
20.10.2017 ОСОБА_1 звернулася до Київського райнного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2, у якому просила визначити місце проживання малолітнього - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю - ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог, позивач вказала, що вони з відповідачем мають спільну дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі договору купівлі - продажу від 22.04.2015 позивач є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_2. На сьогоднішній день сторони не можуть з відповідачем дійти згоди щодо місця проживання спільної дитини, тому вона звернулася до суду для вирішення цього питання.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти винесення заочного судового рішення не заперечувала. Оскільки наслідки ст. 280 ЦПК України зрозумілі, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив та клопотань про відкладення не надавав, у зв'язку з чим з урахуванням згоди позивача, суд вирішив розглянути дану справу у заочному порядку.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду повідомлена належна чином, направила до суду письмові пояснення, в яких прохала суд проводити розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування, надала висновок.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про народження серії І-ВЛ №498477. / а.с. 5 /
Позивач разом з сином проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується договором купівлі продажу квартири від 02.04.2015, посвідченим ПН ХМНО ОСОБА_5 / а.с. 13/
Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
Суд вправі застосувати вищезазначене положення закону в тому випадку, коли мати та батько дитини проживають окремо, тобто за різними адресами; не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, що відповідає спірним правовідносинам.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 161 СК України визначено правила вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
Місцем проживання фізичної особи, згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Малолітній син сторін на час розгляду справи проживає разом з матір'ю.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особисті потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України».
Таким чином, суд приходить висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю, та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для розлучення дітей зі своєю матір'ю.
Оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України суд наділений правом вирішити питання лише про те, з ким з батьків буде проживати дитина, а не де саме, відсутні підстави для зазначення в рішенні суду конкретної адреси місця проживання дитини з матір'ю.
Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комінету Харківської міської ради від 26.04.2018 №258 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, вважає за доцільне визначити місце проживання останнього разом з матір'ю, ОСОБА_1
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю - ОСОБА_4.
У задоволенні цншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1, судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя -