"14" грудня 2009 р. Справа № 18/159
За позовом Закрите акціонерне товариство будівельна компанія "Рівнепромбуд"
до відповідача Виробнича інвестиційно-фінансова фірма "Холрід"
про стягнення в сумі 11 317 грн. 32 коп.
Суддя Гудак А.В.
Представники:
Від позивача : представник Світличний Р.В. дов. в справі Величко О.М. дов. в справі
Від відповідача : представник Дячук М.Й. дов. в справі, Хоменко А.П. дов. в справі
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 11317,32 грн.- суми основного боргу. В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого статтею 22 ГПК України, підтвердив. В письмових поясненнях, щодо відзиву позивач зазначив, що05.03.01 позивач отримав простий вексель № 63303172456 за актом приймання-передачі шляхом оформлення бланкового індосаменту; 15.03.01 у такий спосіб цей вексель передав відповідачу. Правовідносини щодо передачі простого векселя виникли 15.03.01. Закон України "Про обіг векселів в Україні" було прийнято 05.04.01. Чинності даний закон набрав з моменту опублікування - 04.05.01. Тобто, на момент передачі простого векселя Закону, який покликається відповідач, як на підставу своїх заперечень не існувало. Ні Уніфікований закон, ні будь-які інші нормативні акти в галузі вексельного обігу, які були чинними на той час, не забороняли передачу векселя в рахунок майбутніх платежів за цеглу будівельну. Відповідач простий вексель позивачу до оплати не виставляв, а передав його іншому індосанту, чим погасив власні зобов"язання перед новим індосантом, залишаючись боржником позивача. 25.05.02 сторони дійшли згоди змінити існуючі правовідносини новими, про що уклали договір на постачання продукції, за умовами якого покупець проводить розрахунки за придбаний товар шляхом передачі векселя. так як сторони не вступали у будь-які вексельні правовідносини, відповідач передав одержаний вексель наступному індосанту, відтак зазначена у векселі сума є заборгованістю відповідача перед позивачем. Окрім того, ст.70 Уніфікованого закону встановлено строк позовної давності виключно до вимог платежу за векселем. А отже, до вимог, які є наслідком звичайної цесії, слід застосовувати відповідні положення цивільного законодавства про позовну давність щодо звичайної боргової вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує за безпідставністю їх заявлення, в позові просить відмовити. В судовому засіданні представник відповідача відзначив, що, 15.03.01 позивач для відповідача згідно акта прийму-передачі векселів був переданий простий вексель № 63303172456 від 19.09.00 на суму 48990,00 грн. ( аванс за поставку продукції). Вважають, що переданий простий вексель не може бути засобом платежу за поставку відповідачем для позивача пиломатеріалів у кількості 100 м.куб. у майбутньому, як це передбачено договором від 25.05.02. поряд з цим, відзначили, що у відповідності до Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, підписаний в женеві 07.061930 року і до якої приєдналася Україна, зокрема статей 70,71,77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості передбачено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які закінчуються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесу, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вмиои індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред"явлений позов. А тому, у відповідності до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові про стягнення 11317,32 грн.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10 грудня 2009 р. по 14 грудня 2009 р. для прийняття та проголошення судового рішення
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачу в позові слід відмовити.
Суд виходив з такого.
Верховною Радою України було прийнято Закони України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.99, "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.99. Названі Женевські конвенції 1930 року набрали чинності для України 6 січня 2000 року.
Відповідно до Конвенція Країни - учасниці, від 07.06.1930, "Конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" зазначено, що здатність особи бути зобов'язаною за переказним або простим векселем визначається її національним законом.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу"від 18.06.1991, № 1201-XII вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.1992, № 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. Вищевказані письмові докази не обгрнутовують факту того, що вексель був переданий в оплату за поставлену продукцію. Тобто при передачі по індосаменту "чужого" векселя як платі за товар являється товарообмінною операцією. В даному випадку розрахунки векселем підпадають під визначення бартерних, коли погашення векселя проходить товарами. А позивач, ставить вимогу про стягнення 11317,32 грн., як заборгованість по переданому ним векселю в рахунок оплати за товар.
Згідно Конвенції Країни - учасниці, від 07.06.1930, "Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі" до якої Україна приєдналася, зокрема в статті 77 визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69). Зокрема, статтею 67 передбачено, що кожний держатель переказного векселя має право знімати з нього копії. Копія повинна точно відтворювати оригінал, включаючи індосаменти і всі інші позначки, що містяться у ньому. На ній має бути вказано, до якого місця вона доведена. Вона передається шляхом індосаменту і забезпечується авалем таким же чином і з такими ж наслідками, що й оригінал. Статтями 13,14.16 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель передбачено, що Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Стаття 14 передбачено: "Індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може: заповнити бланк або на своє ім"я , або на ім"я будь-якої іншої особи." Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом ( стаття 16 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель.
Відповідно до акта прийому-передачі векселів від 15.03.01 позивачем було передано відповідачу простий вексель № 6330317245684 від 19.09.00 сума векселя 48990,00 грн., як попередня оплата за поставку пиломатеріалів. (Копію вказаногл векселя, який витребовувася судом позивач не надав). Однак такі твердження позивача суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наступним. Відповідно до абз.3 п.1 розділу 11 Постанови КМ України від 10.09.1992, № 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України, тощо. Таких доказів позивач не надав, як і не надав договору поставки на підставі якого було передано вказаний простий вексель, як оплата за поставлений товар. Суд не приймає доводи позивача і відповідача про те, з що вексель 15.03.01 було передано в зв"язку з поставкою цегли: накладна № 3 від 31.01.01 на суму 4550,00 коп., накладна №7 від 28.02.01 на суму 8712,00 грн. так як документальне обгрунтування відсутнє. Також судом не приймаються доводи сторін, що в рахунок погашення простого векселя № 6330317245684 від 19.09.00 сума векселя 48990,00 грн. було укладено договір на постачання продукції від 25.05.02. Так, пунктом 3.2 зазначено, що загальна сума договору - згідно фактичного отримання. Порядок розрахунків визначено пунктами 4.1.та 4.2 даного договору, якими передбачено, що відповідач ( покупець) проводить розрахунки за товар шляхом передачі векселя.; вид розрахунків: безготівковий. Доказів передачі векселя в оплату за поставлений товар на виконання умов даного договору суду не подано. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно накладних: № 6 від 03.06.02 на суму 6174,00 грн.та № 5 від 29.05.02 на суму 5938,00 грн. поставлено пиломатеріалів. Однак в графі: підстава по накладній № 6 від 03.06.02 відсутній запис; в накладній від 29.05.02 за № 5 зазначено підставу: "згідно контракту"; № 8 від 08.07.02 поставлено дошку на суму 5061,00 грн. підстава: договір; № 15 від 19.11.03 пиломатеріали на суму 3360,00 грн. підстава: договір; 16/10 від 19.10.04 на суму 6174 грн.00 коп. пиломатеріали, підстава: договір ; № 01/01 від 09.01.08 на суму 6960,00 грн.підсутній запис. Тобто дані докази не підтверджують доводи сторін що це поставка товару, розрахунок за який здійснено шляхом передачі по індосаменту "чужого" векселя, оскільки поставка товару відбулася пізніше ніж передано вексель, що суперечить абз.3 п.1 розділу 11 Постанови КМ України від 10.09.1992, № 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків". Так як і в самому договорі від 25.05.02 в п.4.1 відсутнє посилання щодо розрахунок за товар здійснено шляхом передачі по індосаменту "чужого" векселя за № 6330317245684 від 19.09.00 сума векселя 48990,00 грн., який був переданий відповідачу згідно акта прийому-передачі 15.03.01. Не заслуговують на уваги і копії актів звірок , які підписані обоми сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Однак, сторонами належними доказами з урахуванням вимог діючого законодавства щодо передачі і отримання векселя в забезпечення за отримані ( відгружені) товари ( роботи, послуги) на момент виникнення таких відносин - 15.03.2001 року, не доведено обставини з посиланням на належні письмові докази, які викладені в позовні заяві та в запереченнях відповідача щодо поставки товару, який пов"язаний з отриманням від позивача вищевказаного векселя, застосування строків позовної давності по вексельному обігу. Сторонами не надано оригінал чи копію даного векселя, який був переданий як оплата за поставлений товар, документальне підвердження його подальшої передачі як це передбачено вищевказаними нормами Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та Постановою КМ України|від 10.09.1992, № 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" Тобто відсутній письмовий доказ, який є підставою і обгрунтуванням предмету судового розгляду щодо стягнення 11317,32 грн.
На підставі вищевикладеного в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Витрати по сплаті держмита та витрати по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу, у разі такої сплати, на підставі ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Гудак А.В.
повний текст рішення підписано "24" грудня 2009 року