Номер провадження: 33/785/554/18
Номер справи місцевого суду: 496/79/18
Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.
Доповідач Котелевський Р. І.
26 квітня 2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі:
судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Стоянової Л.І.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 01.03.2018 року, -
встановив:
оскаржуваною постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 01.03.2018 року,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1,
визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_3, 07.12.2017 року, о 01 год. 40 хв., в с. Усатове, Біляївського району, Одеської області, по вул. Грушевського, 147-а, керувала автомобілем «Шкода Фабія», з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння, відмовилася за присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді районного суду Рєзніченко Н.М. подала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому просить поновити їй строк на оскарження постанови, посилаючись на те, що справу розглянуто у її відсутність, про винесене рішення вона дізналася та отримала його копію лише 14.03.2018 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції його права на захист, оскільки справа була розглянута у її відсутність.
В судовому засіданні ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з мотивів викладених в скарзі. Одночасно апелянт заперечувала те, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння, або з ознаками такого стану, але не заперечувала, що відмовилася в присутності свідків від проведення медичного огляду.
Вивчивши матеріали адміністративної справи; перевіривши наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови судді районного суду, 08.12.2017 року ОСОБА_3 не була присутня в судовому засіданні суду першої інстанції (а.с.11 - 12).
Матеріали судової справи містять заяву та розписку ОСОБА_3 про отримання нею копії оскаржуваного рішення - 20.03.2018 року, а апеляційну скаргу нею подано - 26.03.2018 року. За таких підстав апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити апелянту право на доступ до правосуддя.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення, апеляційним судом встановлено таке.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №039534 від 07.12.2017 року та поясненнями до нього, ОСОБА_3, 07.12.2017 року, о 01 год. 40 хв., в с. Усатове Біляївського району Одеської області, по вул. Грушевського, 147-а, керувала автомобілем «Шкода Фабія», з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння, відмовився за присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 3 - 5).
Факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення підтверджується: поясненнями останньої в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому вона власноруч зазначила, що керувала транспортним засобом після того, як випила пиво, та від проходження медичного огляду відмовляється (а.с. 3); поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в присутності яких ОСОБА_3 відмовилася від проходження медичного огляду на стан сп'яніння (а.с.4-5).
З урахуванням того, що в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 не повідомила про існування обґрунтованих та переконливих доводи на спростування зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, та більш того фактично підтвердила факт її відмови в проведені медичного огляду на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено вимоги КУпАП та справу було розглянуто у її відсутність, та саме ці обставини, на її думку, є безумовною підставою для скасування постанови судді районного суду та закриття провадження по справі, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки право на захист та доступ до правосуддя ОСОБА_3 було компенсовано на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. Більш того, з матеріалів справи убачається, що районний суд вживав заходів щодо виклику ОСОБА_3 в судове засідання, але судова повістка повернулася на адресу суду в зв'язку з неотриманням останньою поштового повідомлення на пошті.
При цьому, апеляційний суд вважає, що процедура судового розгляду справи про адміністративне правопорушення на стадії розгляду в апеляційному суді відносно ОСОБА_3 в повній мірі узгоджувалася з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді районного суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_3 та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин доводи апелянта про порушення порядку судового розгляду його справи, зокрема розгляду справи в районному суді за її відсутністю, що на її думку вказує на незаконність оскаржуваного рішення є безпідставними, а тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення в зв'язку з процесуальними порушеннями, та погоджується з висновком судді районного суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги.
Разом із цим, згідно ст.294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційним судом встановлені обставини, які тягнуть за собою зміну рішення судді районного суду, з огляду на таке.
Оскаржувана постанова підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення, оскільки суд першої інстанції припустився помилки при застосуванні стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
Суддя районного суду, визначаючи розмір штрафу не врахував, що відповідно вимог ст. 27 КУпАП, покарання у виді штрафу призначається не у твердій сумі, а у ставках неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент постановлення рішення.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Оскільки зі змісту постанови судді районного суду, зазначені вимоги закону виконані не були, оскільки суддя призначив адміністративне стягнення всупереч вимогам ст.ст. 27, 130 КУпАП, визначивши розмір адміністративного стягнення у виді штрафу одразу у грошовій сумі, постанова судді першої інстанції підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_3 строк на оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 01.03.2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 01.03.2018 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1- змінити в частині призначеного адміністративного стягнення та вважати ОСОБА_3 притягнутою до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В решті постанову судді першої інстанції залишити без змін.
Копію постанови невідкладно надіслати апелянту.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області Р.І. Котелевський