79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.12.09 Справа№ 30/188 (19/207)
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача - 1 - товариства з обмеженою відповідальністю “Клен”, м. Самбір, Львівська область,
до відповідача - 2 - фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Самбір, Львівська область,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю “Лідія ЛТД”, м. Самбір, Львівська область,
про виселення та повернення не житлового приміщення.
Суддя Н.Мороз
Представники:
від позивача - ОСОБА_3
від відповідача-1 - не з'явився
від відповідача-2-не з”явився
від третьої особи -Гаврилів Е.М.
Суть спору:
Позовну заяву подано фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, м. Львів, до відповідача - 1 -товариства з обмеженою відповідальністю “Клен”, м. Самбір, Львівська область, до відповідача - 2 -фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Самбір, Львівська область, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю “Лідія ЛТД”, м. Самбір, Львівська область, про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю “Клен” та фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; виселення товариства з обмеженою відповідальністю “Клен” та фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Левицька Н.Г.) від 05.09.2008 р. порушено провадження у справі (№19/207) та призначено розгляд на 15.10.2008 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.10.2008 р. було припинено провадження у справі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. було задоволено апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 29.10.2008 р. у справі №19/207, а справу направлено на розгляд до господарського суду Львівської області. Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р. касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Клен” і фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду -без змін.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.08.2009 р. було призначено справу до розгляду на 24.09.2009 р.. Ухвалою суду від 24.09.2009 р. зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 09.11.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.11.2009 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 24.11.2009 р., 10.12.2009 р.
Представникам роз'яснено їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях, клопотаннях. Ствердив, зокрема, що позивач є власником нежитлової будівлі (магазину) за адресою: АДРЕСА_1. Однак, за вказаною адресою зареєстроване ТзОВ “Клен”, а також це приміщення безпідставно використовує фізична особа -підприємець ОСОБА_2, які не допускають позивача до його майна. З урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, позивач просить позов задовольнити, виселити на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з нежитлової будівлі (магазину) площею 268,4 кв.м. в АДРЕСА_1 товариство з обмеженою відповідальністю “Клен” та фізичну особу -підприємця ОСОБА_2; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Клен” та фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 не чинити перешкод фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 у здійсненні ним права власності на нежитлове приміщення площею 268,4 кв.м. в АДРЕСА_1.
Представник відповідача -2 позов заперечив з мотивів, зазначених у клопотаннях. Посилається на незаконність набуття позивачем права власності на приміщення магазину, неврахування інтересів трудового колективу відповідача -1, наявність у відповідача - 2 договору оренди приміщення, яке надає йому право ним користуватись. Просить у позові відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов підтримав з мотивів, зазначених у поясненнях. Ствердив, зокрема, що ТзОВ “Лідія ЛТД” придбало у ТзОВ “Клен” на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.1999 р. цілісний майновий комплекс ТзОВ “Клен”, у т.ч. приміщення по АДРЕСА_1. Однак, після продажу приміщення, ТзОВ “Клен” не змінило юридичної адреси. На підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2008 р. ТзОВ “Лідія ЛТД” продало це приміщення позивачу, але відповідачі перешкоджають доступу власника у приміщення. Просить позов задовольнити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований як фізична особа -підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія НОМЕР_3, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія НОМЕР_4. Відповідач -ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа -підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія НОМЕР_5.
На підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю “Клен” від 21.12.1999 р., укладеного між ТзОВ “Клен” (продавець) та ТзОВ “Лідія ЛТД” (покупець), відповідач -1 зобов'язався передати у власність покупця майно цілісного майнового комплексу ТзОВ “Клен”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу ТзОВ “Клен” перед ТзОВ “Лідія ЛТД”. Майно товариства включає в себе приміщення (основні фонди) та інвентар, обладнання, устаткування (оборотні засоби) (п. 1.1.). Право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання цього договору (п. 1.2.). На підставі акту від 22.12.1999 р. передачі цілісного майнового комплексу ТзОВ “Клен” товариству з обмеженою відповідальністю “Лідія ЛТД”, зазначене майно було передане покупцю. На підставі вказаних договору та акту приймання -передачі, товариству з обмеженою відповідальністю “Лідія ЛТД” 28.04.2000 р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки було видано реєстраційне посвідчення про право власності на магазин в цілому по АДРЕСА_1.
02.08.2008 р. між ТзОВ “Лідія ЛТД” (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі -продажу, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р., зареєстрований в реєстрі за №3165.
Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_1 за вказаним договором придбав приміщення як фізична особа, а відтак спір не підвідомчий господарським судам, не заслуговує на увагу з врахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р. у справі №19/207, якою визнано законним та обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо того, що позивач з 01.08.2008 р. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і спірне приміщення придбане позивачем саме як суб'єктом підприємницької діяльності.
Згідно п. 1. вказаного договору купівлі-продажу від 02.08.2008 р., продавець продав, а покупець купив у продавця нежитлову будівлю (магазин) площею 268,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, позначену в плані земельної ділянки під літ. А-1, яка в цілому складається з 9 приміщень. Право власності на об'єкт продажу виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору купівлі-продажу (п. 5). Право власності на вказане приміщення зареєстроване за позивачем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.08.2008 р. №19811971.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Посилання відповідача -2 на незаконність набуття позивачем права власності на зазначене приміщення, не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Натомість, як вбачається з рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2009 р. у справі №2-71/2009, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовлено у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю “Клен” та товариства з обмеженою відповідальністю “Лідія ЛТД” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна ЦМК ТзОВ “Клен”, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 28.04.2000 р., видане Самбірським МБТІ; а також у задоволенні позову вказаних осіб до ТзОВ “Лідія ЛТД” та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 02.08.2008 р. купівлі-продажу нежитлової будівлі (магазину) площею 268,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1. При цьому, згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Твердження відповідача -2 про неправосудність зазначеного рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2009 р. у справі №2-71/2009, спростовується ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24.09.2009 р. у справі №22ц-2817, якою зазначене рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області залишено без змін, а апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Клен”, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилено.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що станом на дату розгляду справи судом приміщення по вул. Валова, 14в у м. Самбір використовується відповідачами, зазначене підтверджується також актами, відповідно до яких фізична особа -підприємець ОСОБА_2 та учасники (працівники) ТзОВ “Клен” з серпня 2008 р. перебувають і використовують нежитлові приміщення магазину “Клен” в АДРЕСА_1 без належних законних підстав. Ключі від магазину перебувають у ОСОБА_2, а позивач доступу до приміщень не має, ключі від приміщення у нього відсутні. Жодних доказів зворотнього суду не надано.
Посилання відповідача -1 на те, що у відповідності до статуту та даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців юридичною адресою ТзОВ “Клен” є АДРЕСА_1, не заслуговує на увагу, оскільки зазначене не породжує у відповідача -1 права користування чужим майном. Згідно із ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Однак, жодних доказів наявності у відповідача -1 передбачених законом чи договором підстав перебувати у вказаних приміщеннях, суду не надано. Відчуживши об'єкт нерухомого майна, у якому зареєстрована юридична адреса відповідача -1, відпала підстава на його використання.
З матеріалів справи вбачається, відповідач -2 використовувала спірне приміщення на підставі договору оренди від 29.07.2003 р., укладеного із попереднім власником приміщення -ТзОВ “Лідія ЛТД”, укладеного на п'ять років, тобто до 29.07.2008 р., що підтверджується зазначеним договором, долученим до листа ДПІ у Самбірському районі №3079/17-023/545 від 18.03.2009 р.. Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно із ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то лише за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України). Проте, про наявність заперечень щодо пролонгації договору відповідачі були повідомлені. У відповідності до Попередження №9 від 18.06.2008 р., відповідачі були проінформовані про закінчення терміну дії договору оренди, відмову орендодавця від його пролонгації та необхідність повернути орендоване приміщення до 30.07.2008 р.. Відтак, договір оренди від 29.07.2003 р. припинився внаслідок закінчення строку оренди.
Відповідач -2 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи також належно не завірену копію договору оренди (про вірність такої копії свідчить лише підпис ОСОБА_2.), датованого 31.12.2007 р., відповідно до п. 3.1. якого, строк його дії визначено у три роки до 30.12.2010 р. Під час нового розгляду справи господарським судом Львівської області відповідач -2 подав ще одну незавірену копію такого договору. Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Однак, дана норма відповідачем -2 не дотримана. Третя особа заперечила факт підписання такого договору із відповідачем - 2. Враховуючи, що копії договору оренди датованого 31.12.2007 р., подані відповідачем -2 Львівському апеляційному господарському суду та господарському суду Львівської області відрізняються, суд вимагав відповідача -2 надати для огляду оригінал зазначеного договору. Однак, така вимога виконана не була. Посилання відповідача -2 на те, що оригінал такого договору вимагають СБУ України та Генеральна прокуратура України не підтверджене жодним доказом та не перешкоджало відповідачу -2 пред'явити оригінал договору протягом тривалого часу розгляду справи. В матеріалах справи відсутні також будь-які докази виконання сторонами умов саме цього договору оренди, зокрема, сплати на його підставі орендної плати, а сам факт підписання такого договору є сумнівним і недоведеним сторонами враховуючи, що на дату, зазначену у цьому договорі -31.12.2007 р. ще не припинилась чинність договору оренди між тими ж сторонами від 29.07.2003 р. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, у встановленому законом порядку належними доказами відповідачі не довели наявність у них передбачених законодавством підстав для перебування у вказаних приміщеннях, належних позивачу.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити. Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача. З матеріалів справи вбачається, що окрім витрат на оплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивачем понесені витрати на підставі договору №8 від 15.01.2009 р. про надання правової допомоги в сумі 6000 грн., сплачених на користь адвоката згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера №3. Відтак, суд дійшов висновку про покладення судових витрат в рівних частках на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82,84,85 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлової будівлі (магазину) площею 268,4 кв.м. в АДРЕСА_1 товариство з обмеженою відповідальністю “Клен” (Львівська область, м.Самбір, вул. Валова, 14в, код ЄДРПОУ 13832165) та фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (Львівська область, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2).
3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Клен” (Львівська область, м. Самбір, вул. Валова, 14в, ЄДРПОУ 13932165) та фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) не чинити перешкод фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у здійсненні ним права власності на нежитлове приміщення площею 268,4 кв.м. в АДРЕСА_1.
4. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)- 42,50 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 грн. витрат за послуги адвоката.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Клен” (Львівська область, м. Самбір, вул. Валова, 14в, ЄДРПОУ 13932165) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)- 42,50 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 грн. витрат за послуги адвоката.
6. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Суддя