91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
24.12.09 Справа № 13/646пн.
Розглянувши матеріали справи за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Луч Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Малахит”, м. Красний Луч Луганської області
про витребування земельної ділянки
Суддя Батюк Г.М.
при секретарі судового засідання Чорній І.М.
в присутності представників сторін:
від позивача - представник не прибув ( явка обов'язкова) ;
від відповідача - представник не прибув( явка обов'язкова) .
СУТЬ СПОРУ : позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку зайняту ним відповідно до договору від 01.01.2006 р. укладеного між сторонами.
Позивач витребуваних судом документів не надав, участі представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату слухання справи.
Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між Краснолуцькою міською Радою (власник землі) та позивачем (орендарем) договору оренди земельної ділянки від 02.09.2005 р., позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір зареєстрований в Краснолуцькому міському відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.2005 № 040540500060.
Згідно п. 3.1 Договору, він укладений терміном на 10 років.
Між сторонами по справі укладено договір б/н від 01.01.2006 р., відповідно до якого позивач надає відповідачу частину території базару, розташовану за адресою: м. Красний Луч, мікрорайон 3, загальною площею 69 м 2 з метою здійснення торгівельної діяльності.
Згідно п. 4.1 Договору, він діє з 01.01.2006 по 31.12.2006.
Позивачем 24.09.2007р. подано позов про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, яка була йому передана для зайняття торгівельною діяльністю відповідно договору від 01.01.2006р..
Позовні вимоги позивач обґрунтує тим, що після закінченню строку договору відповідач займану земельну ділянку не звільнив.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав та у судове засідання не прибув.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши за матеріалами справи доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно зі ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»(далі -Закон), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону закріплено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно положень ст. 8 Закону, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
Відповідно до п. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, строк його дії закінчився 31.12.2006р..
Як вбачається, позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження доводів щодо ухилення відповідача від звільнення займаної, згідно умов договору №б/н від 01.01.2006р., земельної ділянки, після закінчення дії договору, тоді, як саме, на вказаному факті ґрунтуються позовні вимоги.
Крім того, позивачем не надані витребувані ухвалами суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, зокрема оригінали договору від 01.01.2006р., договору оренди земельної ділянки від 02.09.2005 р., додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.09.2006 р., рішення Краснолуцької міської ради від 30.03.2005 р. № 13, рішення Краснолуцької міської ради від 28.07.2005 р. №21/30; документи у підтвердження правового статусу.
З огляду на наведене вище, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, приймаючи до уваги не доведення позивачем факту зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, не надання сторонами по справі витребуваних суд документів, суд не має достатніх правових підстав задовольнити позовні вимоги.
Крім того, позивачем не надано доказів фактичного виконання договору, а саме фактичної передачі земельної ділянки відповідачу, сплати відповідачем орендної плати.
За таких обставин у позові слід відмовити за його недоведеністю.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, витрати по держмиту та судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75,82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України р ішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення - 29.12.2009.
Суддя Г.М.Батюк