ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/55714.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Аеро-Чартер»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»
про стягнення 22 015,75 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Аеро-Чартер»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»про стягнення 22 015,75 грн.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 01/2007 від 22.12.2006 року позивачем надано на користь відповідача послуги з організації та забезпечення авіаперевезень вантажів на загальну суму 13 209,02 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобов'язання з оплати послуг не виконав.
Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 13 209,02 грн. -основної заборгованості, пеню у розмірі 8 453,77 грн., збитки від інфляції у розмірі 211,77 грн. та 3 % річних у розмірі 141,19 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.11.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Подані позивачем оригінали письмових доказів суд долучив до справи.
Представник відповідача у судове засідання 17.11.2009 року не з'явився, витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.12.2009 року.
Представник відповідача у судове засідання 14.12.2009 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву та заяву про розстрочення виконання рішення.
Відповідач зазначає, що не заперечує проти задоволення вимоги позивача про стягнення основної заборгованості.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені та збитків від інфляції відповідач вказує, що їх нарахування здійснено позивачем з порушенням вимог законодавства.
Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці, у зв'язку з перебуванням підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому світовою економічною кризою.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.
Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Частина 1 статті 22 ГПК України передбачає, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Частина 1 статті 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що суд задовольнив раніше заявлене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідач не навів переконливих доводів про наявність обставин, що перешкоджали вирішенню спору у даному засіданні, враховуючи закінчення строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, суд, керуючись статтями 22, 77 та 33 ГПК України, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Аеро-Чартер»(надалі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(надалі -відповідач) укладено договір № 01/2007 про продаж вантажних перевезень (надалі -договір).
Згідно з умовами договору позивач надав відповідачу право здійснювати продаж вантажних авіаперевезень на рейсах позивача, а відповідач зобов'язався оплачувати послуги з їх організації та забезпечення.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і дії до 30.12.2007 року.
Додатковою угодою від 22.01.2008 року строк дії договору був продовжений до 31.12.2008 року та додатковою угодою від29.12.2008 року -до 31.12.2009 року.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 13 209,02 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт за травень 2009 року від 31.05.2009 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до пункту 5.2 договору відповідач зобов'язався щомісячно, в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним, виставляти рахунок за вантажні перевезення, який відповідач зобов'язаний оплатити протягом 10-ти календарних днів від дати його отримання.
Позивач надав суду рахунок № 213/09 від 03.06.2009 року на оплату наданих послуг, однак належних доказів надсилання його на адресу відповідача не подав.
Водночас, у судовому засідання представник позивача пояснив, що рахунок за вантажні перевезення був наданий уповноваженому представнику відповідача особисто, в день його виставлення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву факт отримання рахунку не заперечує.
Згідно з частиною 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оплатити надані послуги відповідач зобов'язаний був у термін до 15.06.2009 року.
Судом встановлено, що зобов'язання з оплати наданих послуг відповідач не виконав.
Отже, станом на день прийняття рішення у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 13 209,02 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір містить елементи різних договорів (є змішаним договором).
Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Суд вважає, що в частині надання позивачем послуг з організації та забезпечення авіаперевезень вантажів, до відносин, що склалися між сторонами слід застосовувати положення актів цивільного законодавства про договір перевезення вантажу.
Частина 1 статті 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань за договором щодо оплати перевезень не надав, проти вимоги позивача не заперечував.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 13 209,02 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 453,77 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку затримки виплати грошових коштів у встановлені строки, сторона, що їх порушує, сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,5 % від суми, що підлягає перерахуванню, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.
Як зазначалося вище, оплатити надані послуги відповідач зобов'язаний був у термін до 15.06.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання має місце з 16.06.2009 року.
Враховуючи зазначене, розмір пені складає:
13 209,02 грн. * 22 % * 57 (з 16.06.2009 року до 11.08.2009 року) / 365 = 453,81 грн.
13 209,02 грн. * 20,5 % * 68 (з 12.08.2009 року до 18.10.2009 року) / 365 = 504,48 грн.
Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати наданих послуг складає 958,29 грн.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 958,29 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 211,77 грн. та 3 % річних у розмірі 141,19 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Розмір збитків від інфляції складає:
13 209,02 грн. * (101,1 % * 99,9 % * 99,8 %* 100,8 %) -13 209,02 грн. = 211,34 грн.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 211,34 грн.
Розмір 3 % річних складає:
13 209,02 грн. * 3 % * 125 (з 16.06.2009 року до 18.10.2009 року) / 365 = 135,71 грн.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 135,71 грн.
Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці, у зв'язку з перебуванням підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому світовою економічною кризою.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, суд має право розстрочити або відстрочити його виконання.
Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
З огляду на вказане, зважаючи на скрутне фінансове становище відповідача, суд задовольняє заявлене клопотання та розстрочує виконання рішення на 3 місяці.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 909, 916 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 31954293) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Аеро-Чартер»(03110, м. Київ, вул. Клименка, 23; ідентифікаційний код 24598568) основну заборгованість у розмірі 13 209 (тринадцять тисяч двісті дев'ять) грн. 02 коп., пеню у розмірі 958 (дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 29 коп., збитки від інфляції у розмірі 211 (двісті одинадцять) грн. 34 коп., 3 % річних у розмірі 135 (сто тридцять п'ять) грн. 71 коп., 145 (сто сорок п'ять) грн. 14 коп. державного мита та 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Розстрочити виконання рішення наступним чином:
- 4 938,36 грн. сплатити до 14.01.2010 року;
- 4 938,36 грн. сплатити до 14.02.2010 року;
- 4 938,37 грн. сплатити до 04.03.2010 року.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
СуддяДідиченко М.А.
Дата підписання -25.12.2009 року.