ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 28/28403.11.09
за позовом приватного підприємства „Фелікс”, м. Краснодон
до товариства з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл”, м. Київ
про стягнення 32 195,42 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство „Фелікс” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл” про стягнення 32 195,42 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №1075/33 від 20.12.2007 року щодо оплати поставленої продукції, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 27 946,16 грн. Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивач, з посиланням на п. 8.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 292,69 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути втрати від інфляції в розмірі 1 956,57 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.09.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду від 02.10.2009 строк розгляду справи продовжено на місяць.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, представники сторін в судові засідання не з'явились, причини неявки невідомі.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 03.11.2009 року суд прийняв рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
20.12.2007 року між приватним підприємством „Фелікс” (постачальник) (далі за текстом -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл” (покупець) (далі за текстом -відповідач) було укладено договір поставки №1075/33, відповідно до п.1.1 постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору постачати у власність покупця товари на підставі погодженої сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, у відповідності із поданим покупцем замовленням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 6.2 Договору, покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 14 календарних днів з моменту отримання товару. Днем розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок продавця (ст.6.1 договору). За згодою сторін порядок розрахунків може проводитися шляхом внесення покупцем готівкових коштів у касу продавця (ст.6.3 договору). Датою приймання товару вважається дата підписання товарно -транспортної накладної уповноваженими особами покупця (п.3.1 договору).
Відповідно до матеріалів справи та пояснень, наданих позивачем, на виконання умов договору позивач протягом вересня -листопада 2008 року поставив відповідачу товар на суму 27 946,16 грн.
Поставка товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (105 шт.), копії яких містяться в матеріалах справи.
Свої зобов'язання щодо оплати товару відповідач не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 27 946,16 грн.
На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 946,35 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар з відстрочкою платежу в 14 календарних днів з моменту отримання товару, однак відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.
Матеріали справи не містять доказів на спростування доводів позивача викладених в позовній заяві, зокрема доказів погашення відповідачем заборгованості в розмірі 27 946,16 грн. на дату прийняття рішення.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Відповідно до п. 8.2 Договору в випадку затримки оплати товару, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Суд враховує зазначені положення Договору, однак при розрахунку пені не може дійти однозначного висновку щодо суми від якої сторони домовились вираховувати пеню. Ні п. 8.2, ні інші пункту Договору не містять зазначених положень.
За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони в Договорі не досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати пені та вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 1 956,57 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл” (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, р/р 26005013000433 в філії Київської регіональної дирекції ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195, код ЄДРПОУ 34482413 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства „Фелікс” (94407, м. Краснодон Луганської обл., пл. Комсомольська,1, р/р 20666666530980 в КБ „Фінанси та кредит” МФО 304717, код ЄДРПОУ 13380949) 29 902,73 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дві гривні сімдесят три копійки), з яких 27 946,16 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість гривень шістнадцять копійок) основного боргу, 1 956,57 грн. (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят сім гривень п'ятдесят сім копійок) інфляційних нарахувань, а також 299,03 грн. (двісті дев'яносто дев'ять гривень три копійки) державного мита, 292,57 грн. (двісті дев'яносто дві гривні п'ятдесят сім копійок) витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова