ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/37418.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+»
До Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної
адміністрації)
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Київська міська рада
Про визнання договору недійсним
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Палій Є.В. -представник за довіреністю № б/н від 01.10.09.
Від відповідача не з'явився
Від третьої особи не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+»до Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська рада, про визнання Договору оренди нежилого приміщення, що знаходиться в будівлі № 3 по бульвару Т.Шевченка в місті Києві від 01.03.08. № 3, укладеного між Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варяг+»недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем під час укладення Договору оренди нерухомого майна нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва від 01.03.08. було допущено помилку, пов'язану з неправильним сприйняттям обставин, що мають істотне значення, а саме, позивачем не враховано наявності вологи в орендованому приміщенні, що призводить до незадовільного стану приміщення та негативно впливає на можливість використовувати об'єкт оренди відповідно до цільового призначення, що є підставою його недійсності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.09. порушено провадження у справі № 30/374, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Київську міську раду; розгляд справи призначено на 20.10.09. о 16-20.
20.10.09. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Варяг+»з 01.03.08. по 18.01.09. лише частково оплатило оренду, таким чином розмір заборгованості по орендній платі за зазначений період складає 158637 (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять сім) грн., 00 коп. Також, Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначає, що факт перебування позивача в орендованому нежилому приміщенні, що знаходиться в будівлі № 3 по бульвару Т.Шевченка в місті Києві підтверджує акт від 28.11.08., складений працівниками відповідача.
Також, 20.10.09. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання, відповідно до якого Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить суд справу розглядати без участі його представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/374 відкладено на 24.11.09. о 14-30.
Представник відповідача в судове засідання 24.11.09 не з'явився.
Представник третьої особи в судове засідання 24.11.09 не з'явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.10.09. у справі № 30/374 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.09. розгляд справи № 30/374 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 08.12.09. о 09-45.
Судове засідання, призначене на 08.12.09. о 09-45, не відбулось з технічних причин, в зв'язку з чим про наступне судове засідання 18.12.09. о 09-30 сторони були повідомлені належним чином, саме повідомленням Господарського сулу міста Києва від 08.12.09. № 30/374.
В судовому засіданні 18.12.09. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 18.12.09. не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
01.03.08. між Головним управлінням культури і мистецтв (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варяг+»(Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі рішення Київради від 15.03.07. № 272/933 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно, яке належить до Головного управління комунальної власності територіальної громади м. Києва, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 3 для розміщення кафе.
У відповідності до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 182,6 кв. м, в т. ч. в підвалі 182,6 кв. м.
Відповідно до п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі Головного управління культури і мистецтв.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов Договору було передано спірне майно позивачеві, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого нежилого приміщення площею 182,6 кв. м від 07.03.08., який було підписано представниками позивача та відповідача, та скріплено печатками підприємств.
У відповідності до п. 9.1 Договору, сторонами було погоджено строк дії Договору з 01.03.08. по 01.03.09.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Договір оренди від 01.03.08. було укладено під впливом помилки позивача, пов'язаної з неправильним сприйняттям обставин, що мають істотне значення, а саме, позивачем не враховано наявності вологи в орендованому приміщенні, що призводить до незадовільного стану приміщення та загрозі здоров'ю, а отже негативно впливає на можливість використовувати об'єкт оренди відповідно до його цільового призначення.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Таким чином, з наведеного вбачається, що зміст господарського договору складає сукупність умов, на яких він укладений.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99. № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом і вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Судом встановлено, що укладаючи Договір оренди від 01.03.08., сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчить факт підписання зазначеного Договору сторонами.
Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Правочини, вчинені внаслідок помилки, є правочинами, в яких формування волі відбулось під впливом помилки, що спотворила справжню волю.
Помилка -це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.
Обов'язок доведення покладається законом на позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.
Аналогічна позиція викладена у Роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду, що Договір оренди від 01.03.08. було укладено під впливом помилки позивача щодо істотних умов даного Договору.
З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+», суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+» відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко
Дата підписання
рішення 24.12.09.