08 травня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/858/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень від 13.03.2018 року № 6-9,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за № 6 від 13.03.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 5083,00 грн. у зв'язку із розміщенням зовнішньої реклами (інформації щодо назви магазину "Элєн") на зовнішній поверхні будівлі, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 28/30;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за №7 від 13.03.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 5083,00 грн. у зв'язку із розміщенням зовнішньої реклами (інформації щодо назви магазину "Элєн") на зовнішній поверхні будівлі, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 28/30;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за № 8 від 13.03.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн. за неподання інформації щодо вартості реклами, розміщеної на зовнішній поверхні будівлі, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 28/30;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за № 9 від 13.03.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн. за неподання інформації щодо вартості реклами, розміщеної, на зовнішній поверхні будівлі, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 28/30.
Разом з позовною заявою до суду подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за № 6 від 13.03.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 5083,00 грн., рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за №7 від 13.03.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 5083,00 грн., рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за №8 від 13.03.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн., рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за №9 від 13.03.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн. Посилається на те, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Позивач вважає, що в разі несплати ним у добровільному порядку суми штрафу згідно оскаржуваних рішень, такі штрафи буде стягнуто в примусовому порядку, що призведе до покладення на позивача обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді судового чи виконавчого збору, чим буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам позивача. А в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Ухвалою суду від 08.05.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
У судове засідання, призначене на 08.05.2018 року, позивач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
Представник відповідача просила клопотання про забезпечення позову розглядати у порядку письмового провадження. Відповідач посилається на те, що порушення прав і законних інтересів не носить незворотного характеру і може бути поновлено в порядку визначеному пунктом 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" - у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Аргумент позивача про неможливість повернення додаткових витрат у вигляді судового чи виконавчого збору є безпідставним. Просить у задоволенні даного клопотання відмовити.
Згідно з приписами ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути клопотання про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавець визначив, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом у разі якщо їх невжиття ускладнить та/або унеможливить виконання рішення, поновлення порушеного права, а також у разі очевидності ознак протиправності рішення.
При цьому частиною 2 ст. 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, відтак суд, виходячи з конкретних доказів, зобов'язаний встановити, чи існує хоча б одна із зазначених підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частина 1 статті 151 КАС України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності таких обставин.
Позивачем не наведено очевидності протиправності оскаржених рішень відповідача, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскаржених рішень, дій чи бездіяльності відповідача. Оцінка протиправності таких рішень, дій та бездіяльності відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд вважає, що заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Варняк С.О.