05 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 913/54/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Берднік І.С., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 (суддя Фонова О.С.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 (головуючий суддя: Татенко В.М., судді: Марченко О.А., Зубченко І.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго"
про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі №913/54/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання,
до Головного територіального управління юстиції у Луганській області
про стягнення 30 298,97 грн.,
орган виконання судових рішень - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 у справі № 913/54/16 заяву ТОВ "Луганськобленерго" про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження у справі №913/54/16 задоволено; залучено до участі у справі № 913/54/16 ТОВ "Луганськобленерго", як правонаступника ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", в межах стягнення з Головного територіального управління юстиції у Луганській області 3 % річних у розмірі 649,46 грн., інфляційні нарахування у сумі 6 326,09 грн., пеню у сумі 2 371,80 грн. та судовий збір у сумі 1 147,70 грн.; замінено сторону (стягувача) - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", у процедурі виконання Головним управлінням Державної казначейської служби у Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16 (наказу суду від 01.04.2016 №913/54/16) про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Луганській області на користь ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" 3% річних у розмірі 649,46грн., інфляційні нарахування у сумі 6 326,09 грн., пеню у сумі 2 371,80 грн. та судовий збір у сумі 1 147,70 грн., на правонаступника - ТОВ "Луганськобленерго".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 913/54/16 ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 у справі № 913/54/16 змінено; викладено другий та третій абзаци резолютивної частини ухвали в наступній редакції:
"…Залучити до участі у справі № 913/54/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в межах стягнення з Головного територіального управління юстиції у Луганській області 3 % річних у розмірі 649,46 грн., інфляційний нарахувань у сумі 6 326,09 грн. та пені у сумі 2 371,80 грн.
Замінити сторону (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", у процедурі виконання Головним управлінням Державної казначейської служби у Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 15.03.2016р. у справі № 913/54/16 (наказу суду від 01.04.2016р. № 913/54/16) про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання 3% річних у розмірі 649,46 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6 326,09 грн. та пені у сумі 2 371,80 грн., на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" .…".
30.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 до Вищого господарського суду України.
У касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 913/54/16 передано до Касаційного господарського суду.
05.03.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 року у справі №913/54/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.
Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018 касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №913/54/16 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків до 30.03.2018.
03.04.2018 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків раніше поданої касаційної скарги, зокрема заявником на виконання вимог ухвали від 15.03.2018 надано належні докази сплати судового збору у сумі 1 600, 00 грн., а саме платіжне доручення № 113 від 27.03.2018. Крім того скаржник зазначив, що ухвалу Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №913/54/16 отримав 26.03.2018, про що також свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду.
Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
12.04.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.
Одночасно даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зупинення виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
31.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 до Вищого господарського суду України.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 у справі № 913/54/16.
На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 913/54/16 передано до Касаційного господарського суду.
05.03.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2018 року у справі № 913/54/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.
15.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.
Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (скаржник-1) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для вирішення справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Скаржник-1 вказує, що 06.07.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №447 "Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з постачальником електричної енергії товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", відповідно до якої під час проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з ТОВ "ЛЕО" бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством в установленому порядку небюджетний рахунок в органі Державної казначейської служби на поточний рахунок із спеціальним режимом використання товариства, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх спрямування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання державного підприємства "Енергоринок".
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №664 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2016р. №447", яка набрала чинності 01.09.2017, згідно якої внесено зміни до постанови КМУ №447, в тому числі вирішено питання щодо проведення розрахунків з ТОВ "ЛЕО" за перетікання реактивної електричної енергії.
Скаржник-1 зазначає, що вказаними постановами передбачено проведення розрахунків за активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії, при цьому, нормативний акт, який регулює питання сплати інфляційних нарахувань, річних, пені, судового збору та ін. на користь "ЛЕО" відсутній.
Разом з тим, 21.04.2017 набрали чинності зміни, що вносяться до постанови КМУ від 07.11.2014 №595 (постанова КМУ від 19.04.2017 №270), згідно яких Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей доповнено п.12.
Тобто, законодавством встановлено порядок виконання рішень суду щодо перерахування на користь установ, які провадять діяльність на тимчасово неконтрольованій території, у тому числі ТОВ "ЛЕО", за наявності підтвердження зазначених у п.12 Тимчасового порядку вимог.
Судами застосовано приписи Цивільного кодексу України щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, однак не враховано, вимоги ч.2 ст.1 ЦК України, згідно якої до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Скаржник-1 зазначає, що особливості укладення договорів при здійсненні закупівель за державні кошти здійснюється з особливостями, визначеними спеціальними законами. Зокрема, при укладенні договору сторони керуються вимогами Закону України "Про електроенергетику", Закону України "Про здійснення державних закупівель" та з 01.08.2016 Закону України "Про публічні закупівлі".
Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області вказує на особливий порядок укладання договорів про постачання електроенергії та на те, що стороною в такому договорі може бути тільки постачальник електроенергії за регульованим тарифом за наявності в нього такої ліцензії.
Однак, як вважає скаржник-1, ТОВ "Луганськобленерго" таким постачальником не являється, що унеможливлює заміну ним ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".
Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області також посилається на положення Бюджетного кодексу України та Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 02.03.2012 №309 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732, зазначаючи, що у бюджетних фінансових зобов'язаннях бюджетна установа зазначає реквізити кредитора за укладеним договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти, тому здійснення перерахування бюджетних коштів на користь іншої особи, не зазначеної у бюджетному зобов'язанні не припускається і є порушенням норм бюджетного законодавства.
Скаржник-1 вважає, що заборгованість за рішенням суду від 15.03.2016 не може бути предметом договору про відступлення права вимоги, оскільки дані правовідношення виникають під час виконання рішення суду між стягувачем і боржником, а не кредитором і боржником, за невиконання зобов'язання. Крім того, на думку Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, судами не звернуто уваги на п.п.1.2. та 1.3. договору про відступлення права вимоги від 22.05.2017 №У-470-17/Л-433-17 (коли судове рішення перебувало на виконанні в органі Казначейства), згідно якого до нового кредитора переходить право грошової вимоги лише за рішенням Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 по справі №913/54/16. При цьому, фактично здійснено заміну стягувача у процедурі виконання судового рішення, а відступлення права вимоги за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (скаржник-2) вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 прийнята з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник-2 зазначає, що за договором про відступлення права вимоги №У-470-17/Л-433-17 від 22.05.2017 до заявника перейшло право грошової вимоги стягувача у виконавчому провадженні щодо стягнення з боржника боргу за основними договорами, в розмірі встановленому рішенням Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16, а саме: інфляційні нарахування в сумі 6326,09 грн., пеня в сумі 2371,80 грн., судовий збір у сумі 1147,70 грн.
На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", відсутні підстави для застосування висновку Верховного Суду України у справі №923/945/13 при розгляді даної господарської справи №913/54/16, який був прийнятий до уваги апеляційним судом, оскільки відповідно до аналізу змісту вказаної постанови згідно цивільно-правового договору було здійснено передавання боргу, у тому числі і зі сплати судового збору від стягувача у виконавчому провадженні до правонаступника без зміни кредитора.
Скаржник-2 вказує, що у справі №913/54/13 проведена саме заміна кредитора в зобов'язанні боржника, яка підтверджена не тільки основним договором, а і судовим рішенням. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" вважає, що суд апеляційної інстанції неуважно дослідив договір відступлення права вимоги, а саме п.1.2. Договору та дійшов хибного висновку, викладеного в постанові від 11.10.2017 щодо судового збору у розмірі 1147,70 грн.
Скаржник-2 вважає, що заміна кредитора у зобов'язанні боржника у виконанні основних договорів (договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 10.04.2014 №496 та договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 03.07.2015 №496) це борг, розмір якого встановлено рішенням суду, у тому числі щодо розміру судового збору та жодним чином не пов'язане з особою кредитора в розумінні ст.515 Цивільного кодексу України, а відтак заміна кредитора у зобов'язаннях, встановлених рішенням суду, допустима.
Тобто, ТОВ "ЛОЕ" є новим кредитором та відповідно є правонаступником стягувача у зобов'язанні боржника, як за основними договорами, так і по зобов'язанням, встановленим рішенням Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16, у тому числі і в частині сплати судового збору у розмірі 1147,70 грн.
Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області надало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання надало відзив на касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 у справі №913/54/16 (в частині залучення правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження) - без змін.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" надало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", в якому просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 у справі №913/54/16.
Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області наданий відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16 задоволено повністю позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про стягнення 30298,97 грн. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, б. 22, ідентифікаційний код 34941884 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:
- борг за активну електроенергію у сумі 20951,62 грн. на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260313279060 у філії ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 304665, видати наказ;
- 3% річних у розмірі 649,46 грн., інфляційні нарахування у сумі 6326,09 грн., пеню у сумі 2371,80 грн. та судовий збір у сумі 1147,70 грн. на п/рахунок № 26006304703374 у філії ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 304665.
11.04.2016 на виконання вказаного рішення було видано накази Господарського суду Луганської області від 01.04.2016 №913/54/16.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.11.2016 у справі №913/54/16, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017, відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про відстрочення виконання рішення № 15-12/4919 від 31.10.2016.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 у справ №913/54/16 залишено без змін.
13.06.2017 до Господарського суду Луганської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", м.Сєвєродонецьк Луганської області, від 06.06.2017 №79-01/06/06 про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження у справі №913/54/16 стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (ідентифікаційний код 31443937) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (вул. Гоголя, буд.24, 2 поверх, кімната 5, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404, ідентифікаційний код 39104114).
В обґрунтування вимог заяви заявник посилається на норми ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст.ст.25, 121-4 ГПК України, п.5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та п.1 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". На підтвердження своїх доводів заявник надав копії документів, які долучені до матеріалів справи.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з такого.
Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст.121-4 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Господарський суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Підпунктом 3 пункту 13 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, передбачена можливість звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником.
Судом з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", як Новим кредитором, було укладено Договір про відступлення права вимоги №У-470-17/Л-433-17 від 22.05.2017 (далі - Договір - а.с.6,7).
Відповідно до п.1.1 Договору, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв на себе права грошової вимоги, що належить Первісному кредитору за Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 10.04.2014 №496 та Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 03.07.2015 №496 (далі - Основний договір), які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (Кредитором) та Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області (Боржник).
У п. 1.2 Договору сторони визначили, що згідно ст.514 Цивільного кодексу України до Нового кредитора перейшли права грошової вимоги Первісного кредитора відносно Боржника по Основному договору в обсязі боргового зобов'язання за період з серпня 2014 року по лютий 2016 року, встановленого рішенням Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16, а саме: 3% річних у розмірі 649,46 грн за період з 02.08.2014 по 01.01.2016, інфляційних нарахувань у сумі 6326,09 грн за період з вересня 2014 року по січень 2016 року, пені у сумі 2371,80 грн за період з 01.01.2015 по 28.02.2016, судового збору у сумі 1147,70 грн, всього 10495 грн 05 коп.
Відповідно до п. 3.3 Договору, згідно ст.25 ГПК України та на підставі даного Договору, Новий кредитор зобов'язаний звернутися до Господарського суду Луганської області із відповідною заявою про залучення у господарській справі №913/54/16 правонаступника Первісного кредитора - Нового кредитора.
У зв'язку із виконанням рішення Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16, відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" й п. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", Новий кредитор, як заінтересована сторона, зобов'язаний звернутися до Господарського суду Луганської області про заміну сторони у виконанні Головного управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області рішення Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16.
Первісний кредитор передав Новому кредитору всі документи, які підтверджують права, що передаються за Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 10.04.2014 №496 та Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 03.07.2015 №496, про свідчить акт прийому-передачі документів від 22.05.2017 згідно Договору про відступлення права вимоги №У-470-17/Л-433-17 від 22.05.2017 (а.с.8).
Новий кредитор надіслав на адресу Боржника заяву №01-19/2/147 від 30.05.2017 щодо заміни кредитора у зобов'язанні і про виконання судового рішення від 15.03.2016 у справі № 913/54/16 (а.с.9).
У зв'язку з зазначеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго", як стягувач, звернулося до суду із заявою про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 19.10.04.2014 №496 та Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 03.07.2015 №496 не містять заборони про відступлення права вимоги щодо 3% річних, інфляційних нарахувань, пені та судового збору. Чинним законодавством також не передбачено такої заборони.
Суд першої інстанції зазначив, що доводи Управління ДКС щодо неможливості заміни сторони у договорах про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти №496 від 19.10.04.2014 та від 03.07.2015 є помилковими, оскільки, згідно договору про відступлення права вимоги №У-470-17/Л-433-17 від 22.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" не стає стороною за цими договорами, а набуває право вимагати виконання існуючого зобов'язання відповідача на свою користь.
Решта посилань Управління ДКС на Закон України "Про здійснення державних закупівель" та 01.08.2016 Закон України "Про публічні закупівлі", Закон України "Про електроенергетику", Бюджетний кодекс України є безпідставними, у зв'язку з вищенаведеним.
Виходячи зі змісту правочину про відступлення права вимоги, відбулась заміна сторони (кредитора) у цивільному зобов'язанні через відступлення права вимоги у порядку ст.512 ЦК України, що дає правові підстави для залучення у справі правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" та заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) його правонаступником.
Зважаючи на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення Нового кредитора про залучення його в якості правонаступника у цій справі та сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд апеляційної інстанції вказав, що договір про відступлення права вимоги № У-470-17/Л-433-17 від 22.05.2017р. укладено після прийняття Господарським судом Луганської області рішення у даній справі про стягнення боргу у сумі 20 951,62 грн за електроенергію, пеню у сумі 2 371,80 грн, інфляційні нарахування у сумі 6326,09 грн та 3% річних у сумі 649,46 грн та судовий збір в сумі 1 147,70 грн, яке не виконано станом на час розгляду заяви про заміну сторони. Тобто договір укладено та заміна кредитора відбулась на стадії виконання судового рішення.
Так, постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Втім, виходячи зі змісту оспорюваної ухвали суду, останній замінив стягувача у виконавчому провадженні у тому числі й щодо суми судового збору 1 147,70грн., (не зважаючи на те, що умовами договору відступлення права вимоги до цесіонарія перейшло право вимагати від боржника належного виконання саме зобов'язань за договором), що на думку судової колегії є помилковим.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.
Так, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.
Ухвалою від 28.08.2017р. у цій справі Господарський суд Луганської області, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, у частині суми судового збору фактично замінив стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що відступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 19.08.2014р. у справі № 923/945/13.
Отже, проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що заміна Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", як стягувача на нового стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" має місце також й в частині стягнення з боржника суми судового збору в розмірі 1 147,70 грн, відтак, спірна ухвала в цій частині підлягає зміні.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Розглядаючи доводи касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (скаржника-1) колегія суддів касаційного суду доходить наступних висновків.
Рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником у цій справі прийнято згідно з нормами ГПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень - до 15.12.2017.
Суд відхиляє, як неналежні, аргументи скаржника щодо незаконності здійснення заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні на стадії виконання рішення у цій справі з посиланням на особливості нормативного регулювання правовідносин учасників бюджетного процесу, на те, що відносини між сторонами та правонаступником у справі засновані на адміністративному та іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні та щодо особливостей проведення розрахунків саме за спожиту енергію та реактивну енергію, оскільки скаржник-1 фактично надає іншу кваліфікацію правовідносинам між сторонами, що вже склалися у справі та яким прийнятим у справі рішенням від 15.03.2016 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надану електроенергію суд надав правову оцінку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та підставам виникнення грошових вимог до відповідача, суд в рішенні від 15.03.2016 встановив, що вимоги у справі виникли через заборгованість відповідача за спожиту ним електричну енергію та ґрунтуються на укладених між сторонами договорах про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 496 від 10.04.2014 та № 496 від 03.07.2015.
Слід зазначити, що особливості правовідносин щодо закупівлі електричної енергії врегульовані, зокрема нормами Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти є господарським договором, спори щодо виконання якого розглядаються в порядку, визначеному нормами законодавства.
При цьому обставин, що правовідносини між сторонами у справі засновані на адміністративному та іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, встановлено не було. Також при вирішенні спору судом не було зроблено висновків з посиланням на особливості нормативного регулювання правовідносин учасників бюджетного процесу, не було встановлено обставин, що спірні правовідносини (що ґрунтуються на договорах про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 496 від 10.04.2014 та № 496 від 03.07.2015) пов'язані з бюджетним процесом. Отже за рішенням у даній справі спірні правовідносини між сторонами склалися на підставі господарського договору. При вирішенні питань щодо його виконання, порушення умов такого договору тощо застосовуються норми ЦК України, ГК України та інші нормативні акти, якими врегульовані відповідні відносини.
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, у тому числі щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України, з урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".
Вказаними актами не встановлені особливості, обмеження або заборона на заміну сторони у господарському зобов'язанні, що ґрунтується на господарському договорі, на стадії виконання судового рішення про стягнення заборгованості за таким договором.
Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами підставою заміни стало укладення між позивачем та правонаступником договору про відступлення права вимоги.
Матеріально-правовою підставою для здійснення заміни кредитора у зобов'язанні, за висновком судів в оскаржуваних рішеннях, стали обставини укладення вказаного договору про відступлення права вимоги та норми статті 512 ЦК України.
Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження". Частиною 5 статті 15 цього закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Процесуальний порядок та підстави здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні визначені частиною 1 статті 25 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини 1 статті 121-4 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Викладеним спростовуються доводи скаржника-1 про допущені судами порушення норм бюджетного законодавства під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Є неналежними також посилання скаржника-1 на норми статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та твердження у зв'язку із цим про заборону змінювати істотні умови договору про закупівлю, оскільки при вирішенні питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні питання виконання зобов'язання за договором про державну закупівлю не вирішується, а вирішується процесуальне питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення, що вже прийняте.
У зв'язку із викладеним доводи скаржника-1 про неправильність застосування до спірних правовідносин норм ЦК України при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження - позивача на правонаступника також не відповідають викладеним нормам законодавства.
Таким чином доводи скаржника-1 щодо неправомірності здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні на правонаступника позивача
не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Розглядаючи доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (скаржника-2) колегія суддів касаційного суду доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.509 наведеного Кодексу:
"Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку."
Згідно з ч.1 ст.1 зазначеного Кодексу:
"Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників."
Відповідно до ч.ч.3.,5 ст.11 вказаного Кодексу:
"3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду."
Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі №913/54/16 задоволено повністю позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про стягнення 30298,97грн. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, б. 22, ідентифікаційний код 34941884 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:
- борг за активну електроенергію у сумі 20951,62 грн. на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260313279060 у філії ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 304665, видати наказ;
- 3% річних у розмірі 649,46 грн., інфляційні нарахування у сумі 6326,09 грн., пеню у сумі 2371,80 грн. та судовий збір у сумі 1147,70 грн. на п/рахунок № 26006304703374 у філії ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 304665.
11.04.2016 на виконання вказаного рішення було видано накази Господарського суду Луганської області від 01.04.2016 №913/54/16.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на 11.04.2016:
"Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат."
Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на 11.04.2016:
"Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом."
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.49 вказаного Кодексу у наведеній редакції:
"Судовий збір покладається:
- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."
Згідно з ч.1 ст.21 зазначеного Кодексу у вказаній редакції:
"Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу."
На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить наступних висновків.
Закон України "Про судовий збір" та Господарський процесуальний кодекс України не є актами саме цивільного чи господарського законодавства.
Обов'язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах "позивач-відповідач" не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов'язання в межах "кредитор-боржник".
Разом з тим, вищенаведена ст.512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, в т.ч. щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.
Також апеляційний суд, з посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 19.08.2014р. у справі № 923/945/13, обґрунтовано дійшов висновку, що ухвалою від 28.08.2017р. у цій справі Господарський суд Луганської області, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, у частині суми судового збору фактично замінив стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що відступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" необхідно залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №913/54/17 залишити без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.
Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №913/54/17 залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №913/54/17 залишити без задоволення.
3. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №913/54/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді І. Берднік
Г. Мачульський