04 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 920/691/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2017 (суддя Котельницька В.Л.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (головуючий суддя: Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.)
за позовом Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради
до Приватного підприємства "Базис"
про стягнення 73 669,61 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради звернулось до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 76669,61 грн. збитків у вигляді коштів субсидії, зайво перерахованої організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на положення абз. 2 пункту 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1998р. № 848, та зазначає, що внаслідок неподання ПП "Базис" до Управління інформації про громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, не було припинено субсидію 12 громадян, що у свою чергу призвело до зайвого перерахування організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року в сумі 73669,61 грн., що є збитками Державному бюджету України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.09.2017 (суддя Котельницька В.Л.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (головуючий суддя : Лакіза В.В. судді: Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.), у справі №920/691/17 в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що діючим законодавством не передбачено обов'язку підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг відшкодувати надмірну виплачену суму субсидії органу, що її призначив, внаслідок порушення вимог, передбачених абз. 2 п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, тому відсутні підстави для задоволення позову.
25.11.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Управлінням соціального захисту населення Охтирської міської ради подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі № 920/691/17 до Вищого господарського суду України.
На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 920/691/17 передано до Касаційного господарського суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року у справі № 920/691/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
02.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 19.03.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.
Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами не було взято до уваги те, що обов'язок ПП "Базис" надавати щомісячно інформацію про осіб, які несвоєчасно сплачують вартість фактично спожитих послуг з урахуванням призначеної субсидії, а не виконання останнім даного обов'язку є порушенням зобов'язання, які призвели до заподіяння збитків.
З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, в судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Як було встановлено судами, під час здійснення Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області відповідно до п.4.4.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на II квартал 2017 року та на підставі направлення на проведення ревізії № 128 від 10.04.2017, виданого начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, та направлень на проведення ревізії № 162 від 13.05.2017 та № 193 від 30.05.2017, виданих в.о. начальника Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, головним державним аудитором Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Грубою А.В., заступником начальника відділу Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Шевцовою Л.І., начальником відділу Управління Північного-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Фірстенко В.В. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради за період з 01.01.2014 по 30.04.2017.
Відповідно до акта головного державного аудитора Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області № 04-07/3 від 12.06.2017, за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності управління соціального захисту населення Охтирської міської ради (УСЗН) за період з 01.01.2014 по 30.04.2017 встановлено, що ПП "Базис", в порушення вимог абзацу 3 пункту 15 та абзацу 2 пункту 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 № 848, не надана в жовтні 2015 року - березні 2017 року інформація до УСЗН щодо несплати або несвоєчасної оплати 12 громадянами, яким призначено субсидію, вартості фактично отриманих (з урахуванням розміру призначеної субсидії ) послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій.
Позивач стверджував, що відповідачем не було своєчасно подано інформацію про наявність заборгованості за комунальні послуги у 12 громадян, яким було призначено субсидію, що спричинило зайве перерахування позивачем підприємствам, що надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів в загальній сумі 73669 грн. 61 коп., в т.ч.: ПП "Базис" - 3600 грн. 87 коп., ТОВ "Брокенергія" - 40951 грн. 44 коп., ТОВ "Сумигаз збут" - 18714 грн. 74 коп., ТОВ "Водоторгприлад" - 1655 грн. 39 коп., ДП "Водоочистка" - 1456 грн. 59 коп., ДП "Верп" - 1716 грн. 97 коп., Філії "Охтирський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" - 5573 грн. 61 коп.
Судами встановлено, що дійсно 12 громадян - отримувачів субсидій не забезпечили своєчасну оплату ПП "Базис" вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням розміру призначеної субсидії.
23.06.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № 20-18-04-14-12/2242, у якому вимагав усунути виявлені порушення у встановленому законодавством порядку.
Вважаючи, що діями відповідача завдано збитків Державному бюджету України, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 76669,61 грн. збитків у вигляді коштів субсидії, зайво перерахованої організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимогах, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказував, що діючим законодавством не передбачено обов'язку підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг відшкодувати надмірну виплачену суму субсидії органу, що її призначив, внаслідок порушення вимог, передбачених абз. 2 п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.
Позивачем заявлені до стягнення зайво перераховані організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетні кошти за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року в сумі 73669,61 грн. визначено саме збитками Державному бюджету.
Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України:
"1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною."
Відповідно до ч.1, п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:
"1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди."
Згідно з ч.ч.1,2 ст.22 вказаного Кодексу:
"1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)."
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 наведеного Кодексу:
„1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."
Таким чином, для правильного вирішення даного спору про стягнення збитків як складової позадоговірної матеріальної шкоди має бути встановлена наявність 4 складових елементів відповідальності за завдану шкоду:
1. Неправомірні дії чи бездіяльність особи.
2. Завдання шкоди, в т.ч. і її розмір.
3. Безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
4. Вина завдавача шкоди.
При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій відповідача, завдання ним шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача і самою шкодою має позивач, а відсутність вини у його діях, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - відповідач.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про відмову в позові з тих підстав, що діючим законодавством не передбачено обов'язку підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг відшкодувати надмірну виплачену суму субсидії органу, що її призначив, внаслідок порушення вимог, передбачених абз. 2 п. 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, оскільки в даному випадку мало досліджуватися не наявність визначення законодавством вищевказаного обов'язку відшкодування, а наявність чи відсутність факту завдання відповідачем саме збитків, заявлених в позові, та, відповідно вищевказаних 4 складових елементів.
При цьому, суд касаційної інстанції приймає до уваги наступне.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 (далі - Положення).
Згідно з ч.1 п.2 Положення в редакції, чинній в спірний період:
"Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива."
Відповідно до п.3 Положення:
"Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення)."
Згідно з ч.3 п. 15 Положення:
"Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. У разі коли вартість фактично використаної послуги менша ніж обов'язкова частка витрат на оплату цієї послуги, громадяни сплачують її фактичну вартість. Сума субсидії, яку структурними підрозділами з питань соціального захисту населення було переказано на рахунки виконавців/виробників житлово-комунальних послуг для оплати їх вартості в розмірі соціальних нормативів і яка не використана домогосподарством внаслідок економії споживання послуг, зараховується виконавцем/виробником як оплата послуг, у тому числі обов'язкової частки платежу домогосподарства, на наступні розрахункові періоди."
Відповідно до абз.2 пункту 20 Положення:
"Надання раніше призначеної субсидії припиняється:
- за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини."
Зазначені норми Положення свідчать про наступне:
1. Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.
2. Адресна безготівкова субсидія надається для відшкодування витрат на оплату всіх необхідних житлово-комунальних послуг.
3. Якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість одного з видів фактично спожитої житлово-комунальної послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, йому припиняється надання раніше призначеної субсидії на оплату всіх необхідних житлово-комунальних послуг, а не тільки несплаченого виду, що спростовує доводи судів попередніх інстанцій в цій частині.
4. Надання субсидії вищевказаним особам припиняється саме за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, що надається такими організаціями.
5. Застосування конструкції, що подання саме "надається", а не "може надаватися" чи "має право надати", зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення та саме в строк "до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини", свідчить, що надання такого подання є імперативно встановленим обов'язком, який має виконуватися зазначеними організаціями в обов'язковому порядку та у вказаний строк.
6. Своєчасне припинення надання субсидії усуває її безпідставне наступне перерахування за рахунок коштів Державного бюджету.
Посилання судів попередніх інстанцій на Порядок повернення коштів, зайво виплачених за призначеними субсидіями регулюється Порядком повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29.12.1997 №39/283/90/5, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованим з наступних підстав.
По-перше, даний порядок є підзаконним нормативним актом в порівнянні з вищенаведеними Господарським та Цивільним кодексами України.
По-друге, даний порядок, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України є нижчим підзаконним нормативним актом в порівнянні з вищевказаним Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
По-третє, він поширюється лише на випадки:
- виявлення подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями про доходи та майновий стан усіх зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, приховання заробітку чи іншого доходу, подання фальшивих документів;
- виявлення помилки в розрахунку розміру призначеної субсидії;
- виявлення неправильних відомостей, виданих юридичними особами (довідки про доходи, про склад зареєстрованих осіб, про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами) та фізичними особами-підприємцями (довідки про доходи);
- виявлення прихованої інформації про набуття права власності на житло (житлове приміщення) іншою особою, яка не була в ньому зареєстрована на перше число місяця, з якого призначена субсидія.
Аналогічно абзац 10 п.20 Положення стосується субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру саме внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення.
Вищевказані випадки не стосуються підстав позову по даній справі.
Також суд касаційної інстанції вважає неправомірними доводи суду апеляційної інстанції з посиланням на п.п.5.2, 5.4 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 р. №345 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6.10.2006 р. за N 1098/12972, що поряд з зазначенням наявності підстав для припинення нарахування раніше призначеної субсидії громадянам, які не сплачували вартості фактично спожитої житлово-комунальних послуг, наданих ПП "Базис", з урахуванням призначеної субсидії, позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів, якими підтверджується обставини прийняття рішення щодо припинення соціальної допомоги таким громадянам, з наступних підстав.
Як встановлено судом вище, відповідно до абз.2 пункту 20 Положення надання раніше призначеної субсидії припиняється саме за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, яким в даному випадку є відповідач, проте, судами попередніх інстанцій не встановлено факту направлення відповідачем позивачу такого подання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили повно та всебічно доводи та докази позивача щодо факту завдання відповідачем саме збитків, заявлених в позові, та, відповідно наявності чи відсутності 4 складових елементів збитків у діях/бездіяльності відповідача.
Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."
Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:
"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази."
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись п.8 ст.13, статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі № 920/691/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський