05 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 915/686/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017
за заявою Громадської організації інвалідів "БЛАГОВЕСТ"
про виправлення помилки у наказі Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2016 у справі № 915/686/15
за позовом Громадської організації інвалідів "БЛАГОВЕСТ"
до Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Богел-М",
про стягнення 20 693 613, 86 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.08.2017 року (суддя Мавродієва М.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 (головуючий суддя: Туренко В.Б., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.), за заявою позивача внесено виправлення у резолютивну частину наказу господарського суду Миколаївської області від 05.10.2016 року у справі №915/686/15 та замість фрази "Наказ дійсний для пред'явлення державному виконавцю 1 рік" читати: "Наказ дійсний для пред'явлення державному виконавцю три роки".
Судові рішення обґрунтовані тим, що на дату видачі наказу у справі № 915/686/15 вже набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, який визначає строк його пред'явлення до виконання протягом трьох років (ч.1 ст. 12 Закону), тому заява підлягає задоволенню.
17.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 до Вищого господарського суду України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 року у справі №915/686/15 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 касаційну скаргу Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме не сплачено судовий збір у сумі 1 600, 00 грн.; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 27.03.2018.
26.03.2018 Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" до суду подано дублікат квитанції № 0.0.992317254.1 від 20.03.2018 на суму 1 600,00 грн.
Касаційна скарга Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" подана разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 915/686/15.
Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
05.04.2018 суд постановив ухвалу про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 20.04.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.
Скаржник (відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди попередніх інстанцій неправомірно задовольнили заяву позивача та внесли виправлення у резолютивну частину наказу господарського суду від 05.10.2016, оскільки вважає, що в даному випадку суди повинні були застосовувати Закон №606-ХІІ від 21.04.1999р. в редакції, що діяла на день набрання законної сили рішення, яка передбачала, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.
Відповідач вважає, що трирічний строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання має діяти виключно для виконавчих документів на виконання рішень суду що набрали законної сили після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404- VIII від 02.06.2016 року.
Крім того, скаржник зазначає, що на день винесення ухвали місцевим судом (07.08.2017) відповідач взагалі не знав про наявність заяви позивача, ухвала суду отримана відповідачем 08.08.2017, тому вважає, що в нього не було можливості подати суду свої докази та заперечення та він не був присутнім під час винесення ухвали.
З огляду на викладене, відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про виправлення помилки у наказі.
Позивач не надав відзив на касаційну скаргу.
Третя особа також відзив на касаційну скаргу не надала.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Як було встановлено судами, рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 року у справі №915/686/15 позов Громадської організації інвалідів "БЛАГОВЕСТ" до Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Богел-М" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11871951,99 грн. з яких: 6623741,20 грн. - основний борг, 4967835,99 грн. інфляційних та 280374,80 грн. 3% річних.
На виконання вказаного рішення суду 05.10.2016 року видано відповідний наказ, дійсний для пред'явлення його державному виконавцю строком 1 рік.
28.07.2017 Громадська організація інвалідів "БЛАГОВЕСТ" звернулась до господарського суду із заявою про виправлення описки, допущеної в резолютивній частині наказу, мотивуючи невірним зазначенням строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Обґрунтовуючи заяву про виправлення помилки, позивач зазначив, що в наказі невірно зазначений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки зазначений в наказі строк не відповідає вимогам ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції станом на 05.10.2016.
Задовольняючи заяву позивача місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що на дату видачі наказу (05.10.2016) у справі №915/686/15 вже набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404- VIII від 02.06.2016 року, тому у розділі наказу, який визначає строк його пред'явлення до виконання, мав бути вказаний строк, який визначений ч.1 ст.12 зазначеного закону, а саме - протягом трьох років.
Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017):
"Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства."
Згідно з ч.ч.1,2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017):
"Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом."
Згідно зі ст.87 зазначеного кодексу у вказаній редакції:
"Повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді."
Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 вказаного кодексу у наведеній редакції:
"Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:
2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду."
Таким чином, розгляд справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, визнаний законодавцем настільки істотним порушенням норм процесуального права, що є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Скаржник в своїй касаційній скарзі зазначає, що на день винесення ухвали місцевим судом (07.08.2017) відповідач взагалі не знав про наявність заяви позивача, ухвала суду була отримана відповідачем 08.08.2017, а тому вважає, що в нього не було можливості бути присутнім у судовому засіданні та подати суду свої докази та заперечення і тим самим порушено принцип рівності та змагальності сторін перед законом.
Разом з тим, як свідчить апеляційна скарга відповідача, дані доводи були зазначені відповідачем і в якості підстави апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.
Проте, в постанові суду апеляційної інстанції взагалі відсутня будь-яка оцінка вищевказаних важливих доводів щодо можливого істотного порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."
Відповідно до п.1 ч.3, ч.4 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:
"3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази.
4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."
Дослідження суті та висновків оскаржуваних ухвали та постанови за наявності вищевказаного порушення норм процесуального права є передчасним.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №915/686/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський