Провадження № 11-сс/774/515/18 Справа № 183/957/18 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія: ст. КПК України
04 травня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_9 та в його інтересах представника-адвоката ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року, якою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України,
відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зобов'язано підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею,
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року в задоволенні клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 , про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 відмовлено та зобов'язано ОСОБА_8 прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що у відношенні ОСОБА_8 наявна обґрунтована підозра, під час судового розгляду встановлено, що у відношенні ОСОБА_8 відсутні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя взяв до уваги, що підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце мешкання, має родину, а саме: батька та мати; позитивно характеризується за місцем мешкання; слідчому судді не надано доказів про наявність у підозрюваного негативної репутації, а тому відсутність таких даних слідчий суддя рахує на користь підозрюваного; ОСОБА_8 раніше не судимий, відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності також слідчому судді не надавалися; відсутні у слідчого судді й відомості про те, що у відношенні ОСОБА_8 наявна будь-яка інша обґрунтована підозра.
Разом з тим у відповідності до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов'язав підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного ним, оскільки прокурор довів обставини, передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не довів обставини, передбачені пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції змінити, та продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу, прокурор вказує на те, що оскаржуваною ухвалою безпідставно відмовлено у задоволенні вказаного клопотання без викладення жодних мотивів зменшення або зникнення ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який слідчим суддею було враховано 28.02.2018 під час обрання ОСОБА_13 вказаного запобіжного заходу, на підставі якого цей запобіжний захід було обрано ОСОБА_13 , підозрюваному у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.3 ст. 146 КК України. В порушення вимог ст.370 та 372 КПК України судом у своєму рішенні не наведено мотивів неврахування вказаного ризику або окремих доказів, не зазначено нових обставин, що свідчать про його зменшення або зникнення, оскільки вказані докази чи обставини суду стороною захисту не надано, та вони відсутні. Також всупереч своїм же раніше викладеним висновкам в ухвалі від 28.02.2018 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_13 , слідчий суддя на обґрунтування відмови у продовженні запобіжного заходу дійшов протилежного висновку про вагомість позитивної характеристики підозрюваного, а саме того, що останній має постійне місце мешкання, має родину, а саме: батька та мати; позитивно характеризується за місцем мешкання; слідчому судді не надано доказів про наявність у підозрюваного негативної репутації, раніше не судимий, відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності немає. Вважає, що застосування до ОСОБА_14 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинних діянь, у яких підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявним ризикам більш м'якими запобіжними заходами.
В апеляційних скаргах потерпілий ОСОБА_9 та в його інтересах представник - адвокат ОСОБА_10 просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи свої апеляційні скарги, зазначають про те, що ОСОБА_15 є особою раніше не судимою, але обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за
вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, у підозрюваного відсутнє будь яке місце роботи та він не має власного джерела доходу, не має неповнолітніх дітей чи інших утриманців, а тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, оскільки в матеріалах кримінального
провадження мається заява свідка і очевидця злочинів ОСОБА_16 про застосування до нього заходів захисту. Також до матеріалів про продовження строків тримання під вартою
слідчим була надана копія протоколу допиту свідка ОСОБА_17 , в якому останній зазначив, що через декілька днів після того як ОСОБА_15 привозив йому та показував у багажнику потерпілого, ОСОБА_15 знову приходів до свідка та просив нікому не розповідати про це. Однак, слідчий суддя не вивчив вказані матеріали та не звернув на це увагу, хоча цей факт також підтверджує можливість підозрюваного впливати на свідків.
Крім того апелянти вказують, що в ході досудового слідства планується повідомлення про підозру ще одному співучаснику злочинів, не допитані всі свідки по
кримінальному провадженню, а знаходження підозрюваного на свободі, крім того, навіть не на домашньому арешті, дає змогу спілкуватися з іншим підозрюваним та свідками, впливати на подальше їх свідчення та негативно вплинути на проведення досудового слідства в цілому. ОСОБА_15 , не визнаючи вину, може вчинити інший злочин, знаходячись на свободі. Беручи до уваги зухвалість та цинізм злочину, можливо зробити висновок щодо характеристики особи підозрюваного та ці факти свідчать про те, що він є
суспільно небезпечною людиною. Слідчий суддя не прийняв до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_15 при наявності великої кількості доказів та обґрунтованості підозри не визнає своєї вини, скоїв жорстокий злочин, тривалий час возив потерпілого у
багажнику автомобіля та показував своїм знайомим, хоча мав реальну можливість надати потерпілому будь-яку допомогу та припинити злочинні дії та не допустити до таких наслідків як смерть. Однак, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 діяли сплановано, цинічно, хизувалися перед своїми знайомими, передбачали настання таких наслідків та бажали їх настання та тривалий час думали потім куди сховати труп. Ці факти також характеризують підозрюваного як особу, яка є суспільно небезпечною та такій особі не можна знаходитись на волі. Крім того, потерпілий був молодою особою, він проживав разом з батьками пенсіонерами, хворим батьком, яким він був і допомогою і підтримкою. Батьки та близькі родичі перенесли великий стрес, втративши рідну людину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, потерпілого ОСОБА_9 та в його інтересах представника-адвоката ОСОБА_10 , які, кожен окремо, підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які вважали за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги поданих апеляційних скарг підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в ході апеляційного перегляду, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в задоволенні клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 , про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 відмовлено та зобов'язано ОСОБА_8 прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованим, а доводи апеляційних скарг прокурора, потерпілого та його представника про незаконність ухвали слідчого судді цілком слушними, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих матеріалів, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2018 року та про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 146 КК України, - 22.02.2018 року за №12018040370000482.
Наявними матеріалами встановлено, що слідчий звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що 12 лютого 2018 року приблизно о 04.20 годині ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_18 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 , наздогнали ОСОБА_19 та почали завдавати йому удари руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді набряку та здавлення головного мозку, крововиливів під м'які мозкові оболонки та у шлуночки головного мозку, закритої внутрішньої черепної травми, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що в подальшому призвело до його смерті. Дії ОСОБА_8 в цій частині кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_18 , усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків, 12 лютого 2018 року приблизно о 04.25 годині ОСОБА_8 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 , після спричинення ОСОБА_19 тяжких тілесних ушкоджень, за допомогою фізичної сили поклали останнього до багажнику автомобіля марки «HONDA ACCORD» білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , кришку багажника зачинили, таким чином протиправно відкрито захопили останнього та відвезли на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , де, зв'язавши ОСОБА_19 , почали протиправно утримувати останнього проти його волі у сараї вказаного домоволодіння приблизно до 11.00 годин 12 лютого 2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно об 11.00 годині внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_18 потерпілий ОСОБА_19 помер. Дії ОСОБА_8 в цій частині кваліфіковано за ч. 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для здоров'я та життя потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки.
25.02.2018 року о 18.36 годині ОСОБА_8 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.
26.02.2018 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Судове рішення стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому та покладення на підозрюваного ОСОБА_8 зобов'язання прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого рішення та задоволенням клопотання слідчого.
Дослідивши надані матеріали, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у його задоволенні через недоведеність стороною обвинувачення того факту, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також через недоведеність стороною обвинувачення наявності жодних ризиків, зазначених у клопотанні.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до до 23 травня 2018 року, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст.121 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, і обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаних злочинів підтверджується вагомими наявними доказами, які додані до клопотання слідчого, та цілком наявні ризики, що знаходячись на волі, підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливатиме на свідків у кримінальному провадженні.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_8 , у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Тож колегія суддів, враховуючи вищенаведені норми закону, вважає за необхідне не визначати в даному випадку розмір застави.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги прокурора, потерпілого та представника потерпілого підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду, якою слід задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2018 року, взявши його під варту в залі суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_9 та в його інтересах представника-адвоката ОСОБА_10 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року - скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 , про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 23 травня 2018 року.
Підозрюваного ОСОБА_8 взяти під варту в залі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3