Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
02 травня 2018 рокуСправа № 912/658/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Подвиженко А.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/658/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради, Кіровоградська область, м. Світловодськ
про стягнення 105 848,47 грн
Представники сторін в судовому засіданні участі не брали.
У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради (далі - КП "Власівські мережі" Власівської селищної ради, відповідач) про стягнення 105 848,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасного проведення розрахунків за природний газ, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №1227/14-ТЕ-18 від 05.12.2013, у зв'язку з чим нараховано пеню у розмірі 53 538,60 грн, 3% річних у розмірі 8 128,91 грн, інфляційні в розмірі 44 180,96 грн.
Ухвалою від 26.03.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 912/658/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 20.04.2018.
10.04.2018 відповідач подав суду відзив від 03.04.2018 № 144 на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, з тих підстав, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", за яким боржник звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
В судовому засіданні 20.04.2018 оголошено перерву до 14:00 год 02.05.2018.
02.05.2018 до суду засобами електронного зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив з зазначенням, що її оригінал надіслано поштою.
Разом з тим, вказана відповідь на відзив не містить першої сторінки.
Позивач у відповіді на відзив вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи відповідача спростовуються тим, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним. Вказане підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 13.11.2017 у справі № 904/11214/16, від 08.11.2017 у справі № 911/3706/16, від 13.11.2017 у справі № 904/11214/16, Верховного Суду у справі № 908/3211/16.
В судовому засіданні 20.04.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представники відповідача позовні вимоги заперечили та просять відмовити в їх задоволенні.
В судовому засіданні 02.05.2018 представники сторін участі не приймали.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
05.12.2013 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Власівські мережі" Власівської селищної ради (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1227/14-ТЕ-18 (далі - Договір, а.с. 11-15), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (газ), на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.1., 1.2.).
Згідно п. 2.1. Договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 4000,00 тисяч куб.м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку погодженого у договорі.
Відповідно до п. 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У пункті 5.5. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно з пунктом 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. Договору).
Розділом 11 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов Договору позивачем у період з січня 2014 року по грудень 2014 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 2 603 819,44 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 669 988,34 грн; від 28.02.2014 на суму 501 119,86 грн; від 31.03.2014 на суму 312 541,39 грн; від 30.04.2014 на суму 88 416,83 грн; від 31.10.2014 на суму 142 617, 69 грн; від 30.11.2014 на суму 372 964,90 грн; від 31.12.2014 на суму 516 170,43 грн.
Відповідач порушив зобов'язання за договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по грудень 2014 року природний газ у встановлений договором строк, що і стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача:
- пені в сумі 53 538,60 грн, нарахованої: за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 30.03.2014 в сумі 1501,64 грн; за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 21.08.2014 в сумі 9764,21 грн; за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 15.04.2014 по 29.10.2014 в сумі 33014,42 грн; за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 29.10.2014 в сумі 9258,33 грн;
- 3% річних в сумі 8 128,91 грн, нарахованих: за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 30.03.2014 в сумі 346,53 грн; за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 21.08.2014 в сумі 1694,31 грн; за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 15.04.2014 по 29.10.2014 в сумі 4867,19 грн; за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.05.2014 по 29.10.2014 в сумі 1220,88 грн;
- а також інфляційних втрат в сумі 44 180,96 грн, нарахованих: за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 01.04.2014 по 31.08.2014 в сумі 12401,28 грн; за зобов'язаннями березня 2014 року за період з 01.05.2014 по 31.10.2014 в сумі 27200,15 грн; за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 в сумі 4579,53 грн.
У даній справі предметом спору є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в період з січня по грудень 2014 року природний газ, вказана заборгованість була у повному обсязі погашена відповідачем 30.12.2014 року (останній платіж).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Стаття 1 частина 1 пункти 4, 5, 9, 10, 12 Закону:
заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;
реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;
учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Стаття 2 - дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Стаття 3 частина 1 - для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Стаття 5 частина 1 - реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.
Стаття 7 частини 1, 3
1. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
3. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Оскільки всі попередні статті (1, 3, 4, 5) Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у статті 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.
Так, у частині 1 статті 7 Закону мова йде саме про реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).
Натомість, у частині 3 статті 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності (цим) Законом.
Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі.
Таким чином, виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).
Така правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16.
Відповідно до п. 2.3 Статуту відповідача, основним напрямком діяльності ОСОБА_1 підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради, є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) мережами та постачання теплової енергії.
Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями - серії АВ № 501671 від 28.08.2012, серії АВ № 501672 від 28.08.2018, серії АВ № 501673 від 28.08.2012 та рішенням виконавчого комітету Власівської селищної ради № 47 від 27.04.2007 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді смт. Власівка".
Згідно п. 1.2 укладеного між сторонами договору, газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу вимог частини 3 статті 7 Закону є неправомірним.
У постанові ВС від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, на яку у своїх поясненнях посилається позивач, також зазначено: "Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом".
У зазначеній справі, судом констатовано той факт, що підприємство також було включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Отже, частиною 3 статті 7 Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягають, оскільки позивачем було безпідставно здійснено нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який було погашено відповідачем на момент набрання чинності - 30.11.2016 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Приймаючи рішення про неправомірність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат господарський суд не перебирав на себе функції органу зі списання заборгованості, а визнав нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат безпідставним в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.05.2018.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.