83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.12.09 р. Справа № 26/53
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіролл », м.Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасфарспецкерам»,
м.Дружківка, Донецької області
Про стягнення 21 435 грн. 56 коп.
Головуючий суддя Нестеренко Ю.С.
Суддя Іванченкова О.М.
Суддя Ягічева Н.І.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: не з”явився
Від відповідача: не з”явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Свіролл” м. Житомир, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасфарспецкерам” м. Дружківка, Донецької області про стягнення внесеної суми попередньої оплати у розмірі 21 435,56 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором №3\02 від 26.02.2009р. щодо поставки товару в строки, передбачені умовами вказаного договору та не повернення останнім суми внесеної передоплати.
В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву, якою змінив підставу позовних вимог та збільшив розмір позову у зв”язку з чим просив стягнути з відповідача суму внесеної попередньої оплати в розмірі 25000грн., перераховану на підставі рахунку №70 від 28.04.09р.
Отже, судом приймаються до розгляду вимоги з урахуванням вищенаведеної заяви.
В судове засідання призначене на 21.12.09р. представники сторін не з”явились, про причини не явки суду не повідомили.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся. Витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.
29.10.2009р. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області дану справу було передано на колегіальний розгляд у складі головуючого судді Нестеренко Ю.С., суддів Іванченкової О.М., Ягічевої Н.І.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до наданих пояснень позивача, між сторонами була досягнута усна домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача був виставлений рахунок №70 від 28.04.2009р. для внесення передоплати за кружку білу у кількості 12600 шт. на суму 36 288,00 грн.
Встановлено, що позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №346 від 29.04.2009р., №352 від 30.04.2009р., в яких у якості призначення платежу зазначено „попередня оплата за посуд керамічний згідно рахунку б/н від 29.04.2009р.” та „оплата за посуд керамічний згідно рахунку №70 від 28.04.2009р.” відповідно (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).
За приписами ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли зобов'язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.
Як вбачається, предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача суми внесеної предоплати за рахунком №70 від 28.04.2009р. у розмірі 25 000,00грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення наявної домовленості між сторонами, товар на суму 25000грн. не поставив, повернення отриманної передоплати не здійснив.
Дослідивши наявні матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як зазначалось позивачем, відповідно до рахунку №70 від 28.04.2009р на адресу відповідача ним було перераховано передоплату у розмірі 25 000,00 грн. за платіжними дорученнями №346 від 29.04.09р. та №352 від 30.04.09р.
З наданого до матеріалів справи платіжного доручення №346 від 29.04.2009р., вбачається, що у якості призначення платежу в ньому зазначено: попередня оплата за посуд керамічний згідно рахунку б/н від 29.04.09р.
Зазначене платіжне доручення №346 від 29.04.09р. не може бути прийнято судом до уваги у якості належного доказу внесення передоплати у сумі 10000грн. на підставі рахунку №70 від 28.04.09р., оскільки підставою перерахування коштів за зазначеним платіжним документом був інший рахунок - б/н від 29.04.09р.
Крім того, вимог про стягнення суми внесеної предоплати окрім як за рахунком №70 від 28.04.2009р. позивачем не заявлялось.
З платіжного доручення №352 від 30.04.09р. вбачається, що сума у розмірі 15000грн., в якості передоплати була внесена за посуд керамічний згідно рахунку №70 від 28.04.09р. Отже, зазначене платіжне доручення приймається судом як належний доказ внесення передоплати у розмірі 15000,00 на підставі рахунку №70 від 28.04.2009р., за яким позивач вимагає стягнення спірної суми.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт внесення позивачем передоплати, суд доходить висновку що за відповідачем наявна сума боргу у розмірі 15000,00 грн.
Враховуючи, що сторонами не визначено термін виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом №06/07-1 від 06.07.2009р, який був направлений на адресу відповідача 08.07.2009р., позивач звертався до відповідача з вимогою поставити товар або повернути внесену суму попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи зазначена вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.
Крім того, позивач листом від 13.07.09р. та телеграмою від 20.11.09р. звертався до відповідача з вимогою про повернення внесеної суми передоплати.
За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже матеріалами справи встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, здійснивши передоплату за товар, проте відповідач, всупереч домовленості свої зобов”язання по поставці товару не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15 000,00грн.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Оскільки відповідач не представив суду доказів поставки товару на спірну суму або доказів повернення позивачу суми передоплати в розмірі 15 000,00грн., суд робить висновок, що за відповідачем наявна спірна сума заборгованості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Свіролл” м. Житомир в частині стягнення суми передоплати в розмірі 15 000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення внесеної передоплати у розмірі 10 000,00 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв”язку з вищевикладеними обставинами.
Щодо заяви про забезпечення позову, то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивачем в наданій заяві про забезпечення позову не надано жодного обґрунтування того, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відносно клопотання позивача про стягнення з відповідача штрафу в доход Державного бюджету України на підставі п.5 ст. 83 ГПК то суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки стягнення штрафу з винної строни є правом суду, яким суд може скористатися на свій розсуд.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв”язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 150,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 70,80 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Свіролл” м. Житомир, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасфарспецкерам” м. Дружківка, Донецької області про стягнення внесеної суми попередньої оплати у розмірі 25 000,00 грн. -задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасфарспецкерам” м. Дружківка, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Свіролл” м. Житомир попередню оплату у розмірі 15 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 150,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 70,8 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
У судовому засіданні 21.12.2009р. оголошено повний текст рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Головуючий суддя
Суддя Іванченкова О.М.
Суддя Ягічева Н.І.