83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.12.09 р. Справа № 26/156
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2,
м.Донецьк
Про стягнення 12 650 грн. 00 коп.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 власною особою, за паспортом НОМЕР_1, виданим Київським РВ ДМУ УМВД України в Донецькій області.
Від відповідача: не з'явився.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк ( далі - відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 12 650 грн. 00 коп.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором поставки продукції б/н від 04.08.2008р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.
В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою б/н від 17.12.2009р. змінив підставу позову та просив стягнути заборгованість у розмірі 12650 грн. за поставлений товар на підставі накладної №4 від 06.08.2008р.
Отже судом прийняті до розгляду позовні вимоги з урахуванням вищенаведеної заяви.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся за місцем реєстрації. Витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Позивач за усною домовленістю з відповідачем поставив останньому товар за накладною №4 від 06.08.2008р на загальну суму 12650,00 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи в зазначеній накладній та печаткою відповідача.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на спірну суму.
За приписами ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.
Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної накладної.
Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
Відповідно до ч.1 ст 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючи, що сторонами не визначено термін виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача 16.11.09р. була направлена вимога про оплату суми боргу №5 від 15.11.2009р., про що свідчить наявний в матеріалах справи фіскальний чек. Отже відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 26.11.09р.включно (з урахуванням поштового обігу та 7-ми денного строку).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та вчасного розрахунку за поставлений товар не виконав та не сплатив отриманий товар, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у сумі 12650,00 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду з позовом 17.11.09р., тобто до моменту порушення відповідачем його прав, проте суд виходить з того, що на час прийняття цього рішення минув встановлений законом семидневний строк від дня пред”явлення вимоги про оплату, відповідач заборгованість у розмірі 12650,00 грн. не оплатив, чим порушив права позивача, які підлягають захисту.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 12650,00грн. підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк, суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 12 650 грн. 00 коп. - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк заборгованість за поставлений товар у розмірі 12650,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 126,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 21.12.2009р.
Суддя