Справа № 369/5088/18
Провадження №1-кс/369/1551/18
05.05.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200002802 від 04.05.2018, за ознаками злочину, передбаченого с. 146, ч. 2 ст. 186 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , -
Слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 звернувся до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що 03.05.2018 року близько 03.00 год. ОСОБА_4 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_6 та з невстановленою особою жіночої статті, перебуваючи поблизу кав'ярні «Бесарабська кава», що по вул. Остапа Вишні,3 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, маючи прямий умисел направлений на викрадення потерпілого ОСОБА_7 , керуючись єдиним спільним умислом, застосовуючи фізичне насильство до потерпілого, незаконно протиправно здійснили його викрадення, силоміць помістивши до багажного відділення автомобіля марки «Shevrolet AVEO» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому поїхали на територію молокозавода, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, досудовим розслідування встановлено, що 03.05.2018 року близько 03.00 год. ОСОБА_4 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_6 та з невстановленої особою жіночої статті перебуваючи на території молокозавода, що за адресою: АДРЕСА_1 привезли на автомобілі марки «Shevrolet AVEO» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 поза його волею, маючи прямий умисел, направлений на відкрите та швидке збагачення за рахунок відкритого викрадення чужого майна, підійшли до ОСОБА_7 та застосовуючи насильство, яке виразилося у нанесенні ударів кулаками в обличчя та тулубі потерпілого відкрито заволоділи сумкою чорного кольору в якій знаходилися грошові кошти в сумі 2000 грн. закордонний паспорт на ім'я потерпілого, флеш карта розміром 64 gb, парфуми марки «Gucci» та навушники чорного кольору.
Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та невстановлена особа жіночої статті з викраденими речами з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, громадянину України, українцю, не одруженому, не працюючому, із середньою освітою, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, 04.05.2018 повідомлено про підозру у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.146 та повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.
Підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України є протокол огляду місця події від 04.03.2018; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколи допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , інші матеріалами кримінального провадження в сукупності.
З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 причетний до вищевказаного злочину.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, громадянину України, українцю, не одруженому, не працюючому, із середньою освітою, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній , усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний не має постійного місця роботи та міцних соціальних зв'язків;
- веде антисоціальний спосіб життя.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що органам досудового розслідування місце знаходження всіх викрадених речей, заявлених потерпілим, не відоме, а тому є підстави вважати, що підозрюваний зможе знищити або будь-яким іншим чином розпорядитися значною частиною викраденого грошових коштів (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може впливати на потерпілих, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілих, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Крім того, на даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Проведення вказаних слідчих дій потребує додаткового часу з огляду на складність провадження, і їх результати матимуть доказове значення для судового розгляду у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш, більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст. ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому слідчий просив застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, із середньої освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 діб, тобто до 05.07.2018.
Відповідне клопотання розглядається слідчим суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області у відповідності до ч. 1 ст. 192 КПК України, за якою слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задоволити.
Підозрюваний проти вимог клопотання заперечував та просив застосувати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку осіб які брали участь у розгляді справи, суд приходить до висновку що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, вирішуючи питання стосовно клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього, враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В своєму клопотанні слідчий, а також прокурор в судовому засіданні не довели що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також слідчим та прокурором належним чином не обґрунтовано жодного ризику які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_4 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, даних про його особу, наявністю у нього місця реєстрації та постійного проживання в Київській області, наявність місця роботи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 179, 181, 183, 194 КПК України, слідчий суддя, -
В клопотанні слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200002802 від 04.05.2018, за ознаками злочину, передбаченого с. 146, ч. 2 ст. 186 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці, а саме до 03 липня 2018 року, включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обовязки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;
-перебувати за місцем свого проживання : АДРЕСА_2 , з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. та не відлучатись у визначений час за межі місця проживання, окрім як за вимогою слідчого, прокурора та суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладення обов'язків відповідно до ч.5ст. 194 КК України визначити строком до 03 липня 2018 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області на протязі 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1