02 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 923/356/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.
здійснивши перегляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
про стягнення 136 799 998,08 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль"
(далі - ПрАТ "Херсонська ТЕЦ") звернулося до Господарського суду Херсонської області зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ), в якій (з урахуванням змін і доповнень, викладених у заяві від 29.11.2017 № 01-4-1/б/н) просило суд:
- заборонити посадовим особам ВПВР Департаменту ДВС МЮУ здійснювати звернення стягнення на будь-яке рухоме та нерухоме майно ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", у тому числі накладати арешт на це майно та заборону відчуження на нього, здійснювати його опис та арешт, здійснювати примусову реалізацію такого майна, за виконавчими провадженнями про стягнення боргу на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") та його Дочірньої компанії "Газ України", який утворився станом на 01.07.2016, до виключення ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" із Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730 (далі - Закон України №1730);
- визнати бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ незаконною;
- зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зняти у повному обсязі арешт і заборону відчуження з нерухомого та рухомого майна ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", у тому числі транспортних засобів, накладений згідно з постановою від 09.08.2016 у виконавчому провадженні ВП № 51897002.
У подальшому, 02.10.2017 ПАТ НАК "Нафтогаз Україна" також звернулося до Господарського суду Херсонської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби про:
- визнання незаконними дій ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо винесення 29.08.2017 у межах виконавчого провадження ВП № 51897002 постанови про зупинення вчинення виконавчих дій;
- визнання недійсною постанови заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 29.08.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 51897002.
Вимоги, наведені у скарзі ПАТ НАК "Нафтогаз Україна" обґрунтовано порушенням органом державної виконавчої служби положень частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна".
Цією ухвалою також відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" у частині заборони посадовим особам ВПВР Департаменту ДВС МЮУ здійснювати звернення стягнення на будь-яке рухоме та нерухоме майно ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", у тому числі накладати арешт та заборону відчуження на нього, здійснювати його опис та арешт, здійснювати його примусову реалізацію за виконавчими провадженнями про стягнення боргу на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та його Дочірньої компанії "Газ України", який утворився станом на 01.07.2016, до виключення ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" із Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730.
Крім цього, задоволено скаргу ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" частково та визнано незаконною бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, який зобов'язано зняти в повному обсязі арешт і заборону відчуження з нерухомого та рухомого майна ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", у тому числі транспортних засобів, накладений постановою від 09.08.2016 у виконавчому провадженні ВП № 51897002.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі № 923/356/16 змінено, викладено його у такій редакції: "Скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" задовольнити частково. Визнати недійсною постанову заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ВП № 51897002 від 29.08.2017 в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення суми судових витрат у розмірі 119 656,73 грн. за наказом Господарського суду Херсонської області № 923/356/16 від 06.07.2016".
Судові акти в частині відмови у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" мотивовані положеннями статей 1, 5, пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", статей 1, 18 Закону України № 1730, а також включенням відповідача до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.06.2017 № 157 (далі - наказ № 157).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою та постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 скасувати і прийняти нове рішення, яким:
- визнати незаконними дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо винесення 29.08.2017 у межах виконавчого провадження ВП № 51897002 постанови про зупинення вчинення виконавчих дій;
- визнати недійсною постанову заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Сидоренка Р.Г. від 29.08.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 51897002.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування оскаржуваних ухвали і постанови ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" зазначає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, заявник касаційної скарги посилається на порушення судами положень пункту 10 частини 1 статті 34, частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", статті 2, абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України №1730, наголошуючи на тому, що суди не з'ясували природи заборгованості, яка стягується за рішенням суду у справі № 923/356/16, оскільки умовами договору було передбачено поставку газу виключно для власних потреб підприємства-боржника, що виключає вчинення дій із зупинення виконавчого провадження з підстав включення боржника до Реєстру згідно з наказом № 157.
Крім цього, ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" звертає увагу на правові висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 15.05.2017 у справах № 910/15873/13 та № 910/15874/13.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Департамент ДВС МЮУ просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі та залишити без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення цього спору.
ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" відзиву на касаційну скаргу не надало.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції
Слід зауважити, що як убачається із тексту касаційної скарги судові акти оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна". В іншій частині судові акти не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній з 15.12.2017).
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а висновки апеляційного господарського суду є правомірними, зважаючи на таке.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.06.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 із ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" стягнуто на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" суму основного боргу у розмірі 20 494 038,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 949 934,29 грн., 3% річних у розмірі 2 172 405,21 грн., пені в сумі 13 612 295,91 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору - 119 656,73 грн. Також було припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 13 351 340,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення Господарським судом Херсонської області 06.07.2016 видано наказ про його примусове виконання.
09.08.2016 ВПВР Департаменту ДВС МЮУ за наказом Господарського суду Херсонської області від 06.07.2016 № 923/356/16 було відкрито виконавче провадження за № 51897002.
26.06.2017 згідно з наказом № 157 прийнято рішення про включення відповідача до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Постановою заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 29.08.2017 на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу від 06.07.2016 № 923/356/16, виданого Господарським судом Херсонської області, до моменту виключення боржника із реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання.
Не погоджуючись із постановою від 29.08.2017, ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" звернулося з відповідною скаргою на дії ДВС до місцевого господарського суду, в якій просило: визнати незаконними дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо винесення 29.08.2017 у межах виконавчого провадження ВП № 51897002 постанови про зупинення вчинення виконавчих дій та визнати недійсною постанову заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 29.08.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 51897002.
За результатами розгляду цієї скарги апеляційний господарський суд з огляду на положення пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону, відмовив у задоволені зазначеної скарги в частині сум, стягнутих за рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.06.2016.
При цьому суд апеляційної інстанції визнав постанову заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 29.08.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП № 51897002 незаконною в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення судових витрат у сумі 119 656,73 грн..
Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" на дії ДВС, які стосуються зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 51897002.
Відповідно до статей 115, 116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами 1, 2 статті 18 зазначеного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зупинення вчинення виконавчих дій передбачено статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України № 1730, який набрав чинності 30.11.2016.
Статтею 2 Закону України №1730 визначено, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Зокрема, заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (стаття 1 Закону України №1730).
Із прийняттям вказаного Закону України №1730 було внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження", згідно з пунктом 10 частини 1 статті 34 якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України №1730, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її Дочірня компанія "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
У відповідності до частини 6 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України №1730.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, що наказом № 157 відповідача було внесено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; а із додатку до цього наказу вбачається, що до нього включено як кредиторську заборгованість, так і нараховану неустойку (штраф, пеня), інші штрафні, фінансові санкції, а також інфляційні нарахування і проценти річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася у період до 01.01.2017, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець відповідно до вимог чинного законодавства правильно зупинив вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 51897002 та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги в цій частині.
При цьому апеляційний господарський суд правомірно визнав постанову заступника начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 29.08.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 51897002 незаконною в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення судових витрат у сумі 119 656,73 грн., оскільки частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено зупинення виконавчого провадження стосовно стягнення судових витрат.
За наведених обставин постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 є такою, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому підстав для її скасування немає.
Аргументи, викладені у касаційній скарзі, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, переоцінки вже оцінених нею доказів у справі та спростовуються наведеним в оскаржуваній постанові. Водночас касаційна інстанція згідно з 2 другою статті 300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній
Доводи скаржника про не з'ясування судом апеляційної інстанції природи заборгованості, що стягується за рішенням суду у справі № 923/356/16, оскільки умовами договору від 17.12.2014 № 65/15-ПР було передбачено поставку газу виключно для власних потреб підприємства-боржника, що виключає вчинення дій із зупинення виконавчого провадження з підстав включення боржника до Реєстру згідно з наказом № 157, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і текстом оскаржуваної постанови, з якої вбачається, що апеляційним господарським судом вже було надано оцінку вказаним доводам скаржника та встановлено, що за офіційними даними річної звітності емітента ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" (роздруківка за 2015 рік), складеної на підставі фінансової, статистичної та податкової звітності; описом основних видів продукції в річній звітності емітента; Звітом про наявність і рух основних засобів, амортизацію за 2015 рік за формою № 11-03, затвердженою наказом Держстату України від 24.10.2013 № 321, придбаний природний газ у 2015 році використовувався відповідачем лише для виробництва енергії.
Згідно довідкою Херсонського обласного управління статистики основними видами діяльності відповідача за КВЕД-2010 є: 35.30 - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 35.11 - виробництво електроенергії, а також виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами.
Доказів, які б свідчили про продаж ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" отриманого за договором від 17.12.2014 № 65/15-ПР природного газу або здійснення боржником інших видів діяльності, для яких використовується природний газ, не надано.
Таким чином, судом правомірно встановлено наявність правових підстав для зупинення виконавчого провадження у відповідній частині.
Отже, зупинення виконавчого провадження здійснено з урахуванням прямої вказівки закону із цього приводу (частина 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження), що також спростовує доводи скаржника про відсутність у законодавстві норми щодо можливості часткового зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження.
Посилання заявника касаційної скарги на правову позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України від 15.05.2017 у справах №910/15873/13 та №910/15874/13, відхиляються Верховним Судом, оскільки відповідні постанови Вищим господарським судом України прийнято за іншої фактично-доказової бази, ніж у справі №923/356/16, яка розглядається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження і не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
З урахуванням положень статей 300, 301, 308, 309 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції дотримано приписів процесуального закону, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №923/356/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю.Я. Чумак
Судді Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков