08.12.09р.Справа № 35/453-09
За позовом Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції,
м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" в особі
Орджонікідзевської виробничої дільниці Нікопольського
управління експлуатації газового господарства,
м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
про визнання недійсними окремих умов договору
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
від позивача - Мотрончук А.П., нач.юр.відділу, дов.№1/10-023 від 03.01.2007р.
від відповідача - Берсеньов Є.Г., юрисконсульт, дов.№18 від 05.01.2009р.
Позивач звернувся до суду та, з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 07.12.2009р., просить визнати недійсним п.1 додаткової угоди №1 від 27.10.2009р. до договору на постачання природного газу №113175-09 від 01.01.2009р. в частині розповсюдження ціни на природний газ на рівні 2020,25 грн за 1000 куб. м з 01.01.2009р., який суперечить законодавству. З метою забезпечення виконання рішення суду просить заборонити відповідачу вживати будь-які дії по зарахуванню коштів, отриманих від нього в оплату за спожитий природний газ, в рахунок погашення різниці між цінами на природний газ у сумі 874,66 грн, розрахованої відповідачем за період з 01.01.2009р. по 08.02.2009р. на підставі оспорюваних положень п. 5.1. договору №113175-09 від 01.01.2009р. до отримання остаточного судового рішення з цього питання. Вимоги обґрунтовує невідповідністю вказаних умов договору ст. ст. 203, 217 Цивільного кодексу України.
Представник позивача підтримав вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач проти вимог заперечує, вважає, що угода відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Постановою НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. встановлені ціни на 2009р., тобто з 01.01. по 31.12.2009р. та сторони погодили в додатковій угоді застосування такої ціни з 01.01.2009р. Зазначає, що вказана його позиція підтверджена роз'ясненнями НКРЕ України та Міністерства юстиції України.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Орджонікідзевської виробничої
дільниці Нікопольського управління експлуатації газового господарства (надалі відповідач) та Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією (надалі позивач) було укладено договір №113175-09 від 01.01.2009р. на постачання та транспортування природного газу для організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, строком дії до 31.12.2009р.
За умовами п. 1.1. договору відповідач зобов'язався передати позивачу у 2009 році природний газ для використання та надавати послуги з його транспортування, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
В лютому 2009р. відповідач запропонував позивачу укласти додат-кову угоду №1 від січня 2009р. щодо зміни ціни на газ з 01.01.2009р., яку сторони узгодили лише 27.10.2009р. шляхом її підписання зі сторони позивача.
Разом з тим, позивач просить визнати недійсними умови цієї додаткової угоди щодо встановлення нової ціни на газ з 01.01.2009р.
Відповідач не погоджується з доводами позивача, та вважає угоду такою, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Підстави недійсності правочину також встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, зокре-ма, якщо правочин не відповідає вимогам, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як на підставу недійсності оспорюваної умови додаткової угоди позивач посилається на невідповідність її вимогам закону.
Статтею 191 Господарського кодексу України передбачено, що дер-жавні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затвер-джує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарю-вання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. N1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»визначено, що Національна комісія регулювання електроенергетики регулює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінан-суються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки; (Пункт 8 в редакції Постанови КМУ N36 від 28.01.2009р.)
29.01.2009р. НКРЕ України було прийнято Постанову №57 (яка втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики N195 від 19.02.2009р.) «Про затверджен-ня граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік», якою затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн за 1000 куб.м.
Відповідно до п. 13 Положення про Національну комісію регулюван-
ня електроенергетики України, яке затверджено Указом Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98, рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяль-ність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопро-дуктів. Рішення Комісії можуть бути оскаржені у встановленому зако-нодавством порядку. Пунктом 3 цього ж Указу встановлено, що на ріше-ння Комісії не поширюється дія Указу Президента України від 03.10. 1992р. N493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються Комісією.
Зважаючи на вказані правові норми, рішення НКРЕ України від 29.01.2009р. щодо встановлення граничного рівня ціни на природний газ прийнято в межах її компетенції, вказана постанова не підлягає державній реєстрації, є обов'язковою до виконання та була чинною до 19.02.2009р. Доказів визнання цієї Постанови недійсною суду не надано. Таким чином, встановлення ціни у договорі відповідає вище вказаному рішенню НКРЕ України.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нор-мативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим, Конституцією України гарантується свобода підприємницької діяльності. Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, визначенні його умов, тощо.
В додатковій угоді від 27.10.2009р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками, визначено, що дана додаткова угода поширює свою дію на період з 01.01.2009р. Вказане не суперечить положенням ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України відповідно до яких сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Зважаючи на встановлені обставини, відсутні підстави для визнання п.1 додаткової угоди №1 від 27.10.2009р. недійсним, та в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на необґрунтованість позовних вимог не підлягає задоволенню клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Широбокова
Рішення підписано14 грудня 2009 року