08.12.09р.Справа № 11/323-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Поділля", смт. Літин, Вінницька обл.
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 28 184,83 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: Рибачок Я.О.-директор, протокол № 2 від 12.05.09р.
Від відповідача: ОСОБА_1-приватний підприємець, свідоцтво № 081508
Позивач просить стягнути 19 982,80 грн., що складають заборгованість за товар, поставлений на підставі договору № 5 від 04.07.08р. за видатковою накладною № 127 від 03.07.08р., 1718,52 грн. інфляції грошових коштів, 6483,51 грн. пені.
Відповідач письмовий відзив на позов не наддав.
В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
03.07.2008р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 36 970,63 грн, що підтверджено видатковою накладною № 127 від 03.07.2008р.
Доказів, які б свідчили, що передача товару за вказаною вище накладною відбулася на підставі договору №5, який сторонами було укладено 04.07.08 р., тобто, після передачі товару за зазначеною вище накладною, позивачем надано не було.
З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що передача товару за накладною № 127 від 03.07.2008р. відбулася поза межами договору №5 від 04.07.08 р.
Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.
Дії позивача по поставці товару за видатковою накладною № 127 від 03.07.2008р. представнику відповідача на суму 36 970,63 грн., та дії відповідача по прийняттю товару вказаного в накладній, свідчать про те, що у боржника, в даному випадку відповідача, виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача (кредитора) товару.
Відповідач частково, здійснив оплату отриманого товару, на загальну суму 11 864,41 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 122 від 08.07.08р., № 777 від 07.11.08р., № 866 від 24.12.08р., копії яких залучені до матеріалів справи, та частково повернув товар на суму 5123,42 грн., що підтверджується накладною № 5 від 07.11.08р., копія якої залучена до матеріалів справи.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами строк оплати поставленого товару встановлено не було.
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Форма вимоги законом не встановлена.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.
При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази, які б свідчили про надсилання позивачем на адресу відповідача вимоги про оплату товару на суму 19 982,80 грн., суду не надано, і як пояснив представник позивача в судовому засіданні, така вимога на момент розгляду спору на адресу відповідача не надсилалась.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку про те, що відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, щодо оплати товару в сумі 19 982,80 грн., внаслідок чого право позивача, в цій частині, не може вважатись порушеним, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу.
Не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів, оскільки таке нарахування здійснюється, відповідно до статті 625 ЦК України, у випадку прострочення боржником грошового зобов'язання, яке в даному випадку, як встановлено при розгляді справи, не мало місця.
Безпідставними є і вимоги щодо стягнення пені, оскільки відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі. Доказів укладення такого правочину позивач не надав, як не довів останній і факт порушення відповідачем зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 547, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя І.Ф. Мельниченко
Рішення підписано
14.12.09р.