Апеляційний суд міста Києва
2 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 120171000800005317 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт. Чуднів Житомирської області, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , судимого:
1) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2005 року
за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
2) вироком Чуднівського районного суду Житомирської області
від 08.09.2010 року за ст.395 КК України на 2 місяці арешту;
3) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2011 року
за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України
на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
4) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2013 року
за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України на підставі ст.71 КК України
на 5 років позбавлення волі;
5) вироком Романівського районного суду Житомирської області
від 22.07.2015 року за ч.2 ст.309, ст.395 КК України на 2 роки позбавлення волі;
Справа № 11-кп/796/1095/2018
Категорія: ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1
6) вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 24.01.2017 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.309 КК України на підставі
ч.4 ст.70 КК України на 2 роки 2 дні позбавлення волі,
звільненого 28.02.2017 року по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2018 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить пом'якшити призначене йому покарання до 6 місяців арешту, тобто порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції. Звертає увагу, що вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості, не посягає на особу, і що він щиро розкаявся та сприяв слідству у розкритті злочинів. Крім того, вважає, що суд безпідставно врахував як обставину, що обтяжує йому покарання, рецидив злочинів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій, висуває аналогічні вимоги. На переконання захисника, призначене його підзахисному покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість. При цьому просить врахувати обставини, що пом'якшують покарання, - визнання вини в повному обсязі, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, особу винного, який має стійкі соціальні зв'язки, підтримує фактичні шлюбні відносини і має постійне місце проживання.
У запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого і захисника прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_10 вказує, що судом першої інстанції дотримано загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК України, і враховано, серед іншого, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, за які відбував покарання у виді позбавлення волі, однак висновків для себе не зробив і на шлях виправлення не став, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи. Зауважує і на процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим під час провадження у суді першої інстанції було оголошено його розшук. Тому просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_6 і обвинуваченого, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив крадіжку чужого майна та замах на крадіжку чужого майна за наступних обставин.
18 червня 2017 року о 21 годині 54 хвилини ОСОБА_7 , знаходячись у торговому залі магазину “Сільпо”, розташованого на б-рі Кольцова, 14-м в м. Києві, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою повторного таємного викрадення майна, що належало ТОВ “Сільпо-Фуд”, взяв з полиць гумку жувальну “Orbit White драже” в кількості 78 упаковок, гумку жувальну “Orbit Белоснежная освежающая мята” в кількості 28 упаковок, гумку жувальну “Orbit Веселая голубика” в кількості 76 упаковок загальною вартістю 1 433 гривні 48 копійок, які сховав у рюкзак. Після цього, не розрахувавшись за товар, ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, 19 червня 2017 року о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись у торговому залі магазину “Сільпо”, розташованого на б-рі Кольцова, 14-м в м. Києві, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою повторного таємного викрадення майна, що належало ТОВ “Сільпо-Фуд”, взяв з полиць гумку жувальну “Eclipse Cherry Ісе” в кількості 1 блок (30 упаковок), гумку жувальну “Eclipse Екстремальна смородина” в кількості 1 блок (30 упаковок), гумку жувальну “Eclipse Льодяна свіжість”в кількості 1 блок (29 упаковок) загальною вартістю 790 гривень 59 копійок, які сховав у рюкзак. Після цього ОСОБА_7 , не розрахувавшись за товар, пройшов лінію кас і направився до виходу з магазину, однак, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, оскільки обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі; та за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів в апеляційних скаргах про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який неодноразово судимий, зокрема, і за вчинення тотожних злочинів, не працює, його соціальні зв'язки, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі ті дані й обставини, на які є посилання в апеляційних скаргах, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті закону України про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що до обвинуваченого вже застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, однак він продовжував вчинювати нові умисні злочини, а злочини, за вчинення яких він визнаний винуватим цим вироком, ОСОБА_7 вчинив через чотири місяці після звільнення з установи відбування покарання, що свідчить про відсутність критичної оцінки своїх дій та небажання стати на шлях виправлення. Хоча ТОВ “Сільпо-Фуд” і не пред'явило цивільний позов про стягнення майнової шкоди, завданої закінченим злочином, обвинувачений не міг не розуміти про наявність завданих його діями збитків, однак, перебуваючи на волі, дій до їх відшкодування не вжив.
Згідно з ст.34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Оскільки ОСОБА_7 має не зняті і не погашені судимості за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.309, 307, 395 КК України, які в цьому провадженні не впливають на кваліфікацію, доводи обвинуваченого, що суд неправильно врахував йому як обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів, є необґрунтованими.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, саме покарання у виді позбавлення волі, яке полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Тому підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання, як про це ставиться питання в апеляційних скаргах його та захисника, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3