26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100011204, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоне, Сумської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Суми, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2013 року за ч. 2 ст. 187, ст. 69, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 29 жовтня 2015 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 8 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Токарі, Сумської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого вироком Сумського районного суду Сумської області від 03 листопада 2016 року за ч. 2 ст. 185 до 6 місяців арешту, звільненого 2017 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Відповідно до ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 р.) ОСОБА_9 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23 вересня 2017 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з 16 січня 2018 року.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Відповідно до ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 р.) ОСОБА_6 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23 вересня 2017 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 16 січня 2018 року.
Вказаним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично прибувати до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання та роботи.
Звільнено ОСОБА_8 з-під варти у залі суду негайно.
Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Судом першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням в інше приміщення, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 185 КК України, а ОСОБА_9 та ОСОБА_6 визнані винуватими у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням в інше приміщення, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 185 КК України.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних корисливих злочинів, діючи повторно разом з ОСОБА_10 , у невстановлений точний час та невстановленому місці вирішили вчинити умисний корисливий злочин, а саме крадіжку майна з проникненням у приміщення кіоску «Jassmin», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Вказані особи вступили між собою в попередню злочинну змову та розподілили між собою ролі, згідно яких ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повинні були розбити скло вітрини кіоску, та викрадаючи майно, що знаходилося в ньому, передавати його ОСОБА_6 , який, в свою чергу, повинен очікувати їх неподалік місця вчинення злочину.
23 вересня 2017 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 прибули до кіоску «Jassmin», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103. Перебуваючи за вказаною адресою, переконавшись, що за їх діями ніхто з оточуючих не спостерігає, діючи згідно розподілених між собою ролей, ОСОБА_6 залишився поряд з будинком № 103 по вулиці Січових Стрільців в м. Києві, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підійшли до кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розташований поряд з будинком АДРЕСА_4 , та о 01 годині 32 хвилини розбили скло вітрини.
Після цього ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, нахилившись в середину приміщення кіоску, тобто проникнувши в приміщення, разом з ОСОБА_11 дістали з вітрин парфумерну продукцію «Jassmin», яка знаходилася у скляних флаконах на вітринах в кількості 37 шт.
Викрадену парфумерну продукцію «Jassmin», яка належить ФОП « ОСОБА_12 » загальною кількістю 37 флаконів, а саме 15 флаконів парфумів «Jassmin», ємністю 80 мл., вартістю 215,00 гривень кожен; 16 флаконів парфумів «Jassmin», ємністю 50 мл., вартістю 183,00 гривні кожен та 6 флаконів парфумів «Jassmin», ємністю 30 мл., вартістю 111,00 гривень кожен, загальною вартістю 6819,00 гривень, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 передавали ОСОБА_6 , який очікував їх біля будинку № 103, та в свою чергу складав викрадене майно до поліетиленового пакету.
У подальшому ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з викраденим майном покинули місце вчинення злочину, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_13 на загальну суму 6819,00 грн.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 змінити, та призначити йому за ч. 3 ст. 185 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не взяв до уваги позитивні характеристики обвинуваченого, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, позицію потерпілого, який просив суворо не карати обвинувачених, та наявність двох обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди.
На переконання апелянта, наведені обставини є підставою для застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, та призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_14 , обвинувачений ОСОБА_8 не з'явилися, обвинуваченого ОСОБА_9 не доставлено, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності зазначених осіб.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу та змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, прокурора ОСОБА_5 , який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, дослідивши у порядку ст. 404 КПК України дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 учасниками судового провадження не оскаржений, а тому не перевіряється у апеляційному порядку.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням в інше приміщення, за обставин, викладених у вироку, згідно частини 2 статті 394 КПК України, колегією суддів не перевіряються, оскільки фактичні обставини кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції ніким із учасників судового провадження не оспорювались, щодо них відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі, поданій захисником ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , не заперечуються.
Судом першої інстанції належно з'ясована правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_6 , правову кваліфікацію діяння, вчиненого останнім за ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.
Доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , викладені в апеляційній скарзі стосовно наявності підстав для зміни вироку та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання шляхом застосування положень ст. 69 КК України, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
Покарання ОСОБА_6 за вчинене кримінальне правопорушення призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, судом першої інстанції фактично враховані усі обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі.
Так, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, який не одружений, не працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та часткове відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог закону призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Всупереч твердженням в апеляційній скарзі, судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання враховано його щире каяття та часткове відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, які відповідності до ст. 66 КК України визнано обставинами, що пом'якшують покарання.
Отже, судом першої інстанції ОСОБА_6 призначене покарання з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, яке за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Враховуючи, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за умисні корисливі злочин проти власності, а відтак належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого положень ст. 69 КК України, та призначення покарання, нижчого від найнижчої межі санкції ч. 3 ст. 185 КК України.
Доводи захисника обвинуваченого про те, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував позитивні характеристики обвинуваченого ОСОБА_6 , його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення та позицію потерпілого, то на переконання колегії суддів, такі дані, з урахуванням конкретних обставин справи, способу та характеру, мети, мотиву, ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, аналізу особи винного - як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, не зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
__________________ ____________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2