№ 33/796/328/2018 Головуючий у першій інстанції - Курило А.В.
12 січня 2018 року Суддя Апеляційного суду міста Києва Ковальська В.В., за участю ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду від 11 травня 2017 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,-
Постановою судді Дніпровського районного суду від 11 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою судді ОСОБА_2 04 квітня 2017 року, приблизно о 04 годині 52 хвилин, керуючи транспортним засобом «Suzuki Grand Vitara» державний номер НОМЕР_1, рухався по проспекту Броварський, 3-Г, в місті Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідала дійсності, виражене тремтіння пальців рук. Від медичного огляду, для встановлення стану сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, в присутності двох свідків.Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та закрити провадження у цій справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
На думку апелянта, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення належним чином не з'ясував обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та не з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Також апелянт зазначає, що він не визнає себе винним у відмові від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння, оскільки у поліцейських не було технічного засобу для проведення такого огляду на місці зупинки і вони не пропонували йому проїхати до медичного закладу, а в матеріалах справи відсутні відомості які підтверджували, що апелянту пропонувалося пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Окрім того, апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про особу порушника щодо місця роботи, сімейного стану, характеристик тощо, які мали бути врахованими при обранні виду та розміру стягнення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Висновок, викладений у постанові судді Дніпровського районного суду від 11 травня 2017 року про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення і письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Сам ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції, визнаючи себе винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заперечував того, що відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, посилаючись на те, що так йому порадили працівники поліції.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння за допомогою технічного засобу та не пропонували проведення огляду у закладі охорони здоров'я є неспроможними, оскільки огляд на стан наркотичного сп'яніння не може бути проведеним за допомогою технічних засобів, а відмова ОСОБА_2 від проведення огляду у встановленому законом порядку, тобто у закладі охорони здоров'я, підтвердили два свідки.
Доводи апеляційної скарги про відсутність на час розгляду справи в суді першої інстанції даних про особу правопорушника не можуть бути взятими до уваги, оскільки ОСОБА_2 брав участь в судовому засіданні суду першої інстанції, проте не надав суду матеріалів, на відсутність яких посилається в апеляції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 надав копію наказу про прийом на роботу та характеристику з місця роботи, проте ці документи не стосуються питання, поставленого в апеляційній скарзі, про закриття провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, та не можуть бути врахованими при обранні виду та розміру адміністративного стягнення, з урахуванням того, що суддею районного суду на ОСОБА_2 накладено основне та додаткове адміністративні стягнення у мінімальних розмірах, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин суддя апеляційного суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови судді Дніпровського районного суду від 11 травня 2017 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду -
Постанову судді Дніпровського районного суду від 11 травня 2017 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва В.В. Ковальська