Іменем України
03 травня 2018 року
Київ
справа №П/811/104/16
адміністративне провадження №К/9901/24141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (головуючий суддя Білак С.В., судді - Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС України в Кіровоградській області), Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Кіровоградській області від 6 листопада 2015 року №383 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів); поновити позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Світловодського міського відділу (з обслуговування міста Світловодськ та Світловодського району) УМВС України в Кіровоградській області; зобов'язати ГУ НП в Кіровоградській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ НП в Кіровоградській області та видати відповідний наказ; зобов'язати УМВС в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_2 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позову зазначав, що з грудня 1996 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, у червні 2013 року призначений на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Світловодського міського відділу (з обслуговування міста Світловодськ та Світловодського району) УМВС України в Кіровоградській області, маючи спеціальне звання майор міліції.
Однак, 6 листопада 2015 року УМВС України в Кіровоградській області видано наказ № 383 о/с, яким ОСОБА_2 звільнено з 6 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів).
Позивач вказував, що УМВС України в Кіровоградській області, звільняючи за скороченням штатів, не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з'ясував намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій він проходив службу.
Позивач стверджує, що не запропонувавши йому продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах внутрішніх справ України, оскільки позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.
Вважаючи дії УМВС України в Кіровоградській області незаконними, ОСОБА_2 з метою захисту своїх прав звернувся до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Кіровоградській області від 6 листопада 2015 року №383 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів). Поновлено позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Світловодського міського відділу (з обслуговування міста Світловодськ та Світловодського району) УМВС України в Кіровоградській області з 6 листопада 2015 року. Стягнуто з УМВС в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 6 листопада 2015 року по 6 листопада 2016 року у розмірі 15696,43 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, УМВС України в Кіровоградській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаргу відповідач мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано як юридичну особу УМВС України в Кіровоградській області та її структурні підрозділи, а відтак подальше проходження служби позивачем є неможливим, оскільки новостворений орган державної влади - ГУНП в Кіровоградській області не є правонаступником УМВС України в Кіровоградській області, а отже начальник УМВС України в Кіровоградській області не був наділений повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі в конкурсі на заміщення посад поліцейських.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, починаючи з 16 грудня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ, займаючи на момент звільнення посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Світловодського міського відділу (з обслуговування міста Світловодськ та Світловодського району) УМВС України в Кіровоградській області, маючи спеціальне звання майор міліції.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 6 листопада 2015 року № 383 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів).
Відмовляючи у задоволенні позову щодо поновлення позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Світловодського міського відділу (з обслуговування міста Світловодськ та Світловодського району) УМВС України в Кіровоградській області, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржуваний наказ від 6 листопада 2015 року № 383 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади та з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, УМВС України в Кіровоградській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та законами України.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що УМВС в Кіровоградській області не дотримано процедури звільнення, яка встановлена Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено пунктом 47 Положення № 114 та пунктом 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі. Проте, звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби йому не було запропоновано. Відтак, УМВС в Кіровоградській області належним чином не була з'ясована можливість використання позивача для подальшого проходження служби.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 565-XII).
Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон № 565-ХІІ втратив чинність та вступив у дію Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в газеті Голос України 6 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 7 листопада 2015 року.
Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набирають чинності з 7 серпня 2015 року.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
За правилом встановленим пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Світловодського міського відділу (з обслуговування міста Світловодськ та Світловодського району) УМВС України в Кіровоградській області.
Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Кіровоградській області.
Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв'язку зі скороченням штатів.
Разом з тим, за змістом пункту 64 «г» Положення № 114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.
Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» та Положення, на які йдеться посилання у оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідну заяву.
Необхідно зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу УМВС України в Кіровоградській області № 383 о/с від 6 листопада 2015 року щодо звільнення позивача із займаної посади.
Разом з цим Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки рапорт позивача стосувався не лише його звільнення, а й послідуючих дій, пов'язаних із прийняттям його на службу до Національної поліції, а тому ОСОБА_2 очікував вирішення всіх вимог, відображених в рапорті, і як встановлено з матеріалів справи про результати розгляду та зміст наказу він дізнався лише з відповіді, яку отримав 15 січня 2016 року.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.А.Данилевич
І.Л.Желтобрюх