Іменем України
04 травня 2018 року
Київ
справа №803/381/17
адміністративне провадження №К/9901/23805/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М., Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року (головуючий суддя - Валюх В.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді - Онишкевич Т.В., Іщук Л.П.)
у справі № 803/381/17
за позовом ОСОБА_2
до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. 16 березня 2017 року ОСОБА_2 (далі - скаржник) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Волинської області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2) в якому просила:
1.1. - зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги;
1.2. - визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати їй при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;
1.3. - зобов'язати Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;
1.4. - стягнути з відповідачів 640 грн. судового збору.
2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначила, що їй протиправно ненараховано та невиплачено відповідачами вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв'язку з виходом у відставку. На підтвердження своїх вимог стверджувала, що, право на дану допомогу скаржник набула у серпні 2008 року. А тому вважає, що Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, яким було виключено статтю 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не позбавляє її права на вихідну допомогу, яке вона набула до прийняття цього Закону, та не може бути дискримінаційним до неї як судді, звільненої у відставку в період між виключенням статті 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і набранням чинності 30.09.2016 Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, яким передбачено право судді на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. ОСОБА_2 вважає, що оскільки фінансування Апеляційного суду Волинської області здійснюється ДСА України із Державного бюджету, то відсутність належного фінансування на виплату такої вихідної допомоги з боку ДСА України призвела до бездіяльності суду щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, а тому ця бездіяльність є протиправною та такою, що не відповідає вимогам закону, міжнародним правовим нормам та принципу рівності суддів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки статтю 136 Закону № 2453-VІ було виключено згідно із Законом № 1166-VII, який не визнаний неконституційним, на день звільнення ОСОБА_2 з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв'язку із поданням заяви про відставку (15.09.2016) у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» була відсутня чинною норма, яка б передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, тому, на думку суду, у відповідача - Апеляційного суду Волинської області були відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги скаржнику.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
5.1. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року у справі №803/381/17 - залишено без змін.
6. Підтримуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив також, що за правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір, а за практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», заява № 10972/05) держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету, та може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
7. 28 серпня 2017 року Вищим адміністративним судом України отримано касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року.
8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_2 вказує на те, що право на отримання вихідної допомоги при виході у відставку надано їй за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно - правових актів.
10. 19 вересня 2017 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення відповідача 1 , в якому зазначено, що посилання скаржника на його очікування отримати вихідну допомогу і на порушення його права власності, у зв'язку зі скасуванням законодавчих підстав виплати вихідної допомоги не можна вважати правомірними, позаяк на день подання заяви про звільнення у червні 2016 року та на день прийняття постанови Верховної Ради України 08 вересня 2016 року № 1515-VIII в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» була відсутня норма, що надавала право судді на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 посадових окладів за останньою посадою.
11. 27 вересня 2017 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення відповідача 2, в якому зазначено, що оскільки станом на день виходу судді ОСОБА_2 у відставку виплата вихідної допомоги законодавством не була передбачена, а також положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» не визнавалися неконституційними, тому невиплата такого виду допомоги відповідає нормам чинного на той час законодавства..
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
13. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду.
14. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційне провадження № К/9901/23805/18 (адміністративна справа № 803/381/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.
16. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
17. З 03 серпня 1987 року до 15 вересня 1988 року ОСОБА_2 працювала на посаді стажиста Ківерцівського районного народного суду Волинської області.
18. З 15 вересня 1988 року до 12 квітня 1990 року скаржник виконувала обов'язки народного судді Іваничівського районного народного суду Волинської області.
19. З 12 квітня 1990 року по 12 вересня 1991 року ОСОБА_2 виконувала обов'язки народного судді Маневицького районного народного суду Волинської області
20. З 13 вересня 1991 року по 16 липня 1999 року скаржник обіймала посаду народного судді Ківерцівського районного народного суду Волинської області.
21. З 19 липня 1999 року по 19 серпня 2001 року ОСОБА_2 працювала на посаді судді Волинського обласного суду.
22. З 20 серпня 2001 року по 15 вересня 2016 року скаржник працювала на посаді судді Апеляційного суду Волинської області.
23. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 серпня 2006 року у справі № 2-о/69/2006 встановлено, що ОСОБА_2, дошлюбне прізвище Кирилюк, з 22 лютого 1988 року по 22 березня 1988 року та з 16 травня 1988 року по 27 травня 1988 року виконувала обов'язки народного судді Ківерцівського районного народного суду, з 15 серпня 1988 року по 12 вересня 1988 року - обов'язки народного судді Іваничівського районного народного суду Волинської області.
24. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» (далі - постанови № 1515-VIII) ОСОБА_2 звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
25. Наказом голови Апеляційного суду Волинської області № 9.7/15 від 15 вересня 2016 року (пункт 8) ОСОБА_2 вважати такою, що звільнена з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України та відраховано зі штату вказаного суду.
26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, при звільненні, скаржнику не виплачена вихідна допомога на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла до 01 квітня 2014 року.
27. 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до голови Апеляційного суду Волинської області про вирішення, за погодженням з ДСА України, питання щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.
28. Листом від 30 березня 2017 року № 9.50/35/2017 Апеляційний суд Волинської області повідомив суддів у відставці (в т.ч. ОСОБА_2) про звернення до ДСА України щодо вжиття заходів для відновлення права суддів у відставці на отримання вихідної допомоги.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.
29. Частина 2 статті 19 Конституції України, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Частина 1 статті 58 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
31. Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.
32. Частина 1 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
33. Частини 3,4 статті 120 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
34. Частини 2,3 статті 122 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
35. Частина 1 ст. 136 Закону №2453-VI, в редакції до 01.04.2014 : судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
36. Підпункт 1 пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII): у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
40. Аналіз вищенаведеної норми Конституції України, із застосуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає розуміння про дію нормативно - правового акта в часі як момент початку набрання цим актом чинності та припинення - як момент втрати ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
41. Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення скаржника з посади судді.
42. Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_2 звільнено з посади судді 08 вересня 2016 року, тобто у той час, коли право на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI не існувало, оскільки дана норма виключена положенням Закону № 1166-VII.
43. Щодо доводів скаржника про віднесення Конституційним Судом України (рішення від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013) вихідної допомоги до конституційних гарантій незалежності суддів та її неспіврозмірність з такими конституційними гарантіями незалежності суддів як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, Суд зазначає наступне. Дані доводи є необґрунтованими та спростовуються приписами абзацу 6 п. 3.2 того ж таки Рішення Конституційного Суду України, згідно з якими, Конституційний Суд України зазначив, що "<за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю>".
44. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк підстави для виплати вихідної допомоги скаржнику, станом на дату його виходу у відставку - 08 вересня 2016 року, що є датою прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII відсутні.
45. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
46. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_2 безпідставними та правомірно спростованими судами попередніх інстанцій, а їх висновки - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
48. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
49. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
50. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - залишити без змін.
51. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа