вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/478/18
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-ТРЕЙД"
про стягнення 6938,76 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Без виклику представників сторін.
До Господарського суду Київської області 13.03.2018 року надійшла позовна заява б/н від 07.03.2018 року Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-ТРЕЙД" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6938,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки, ціна позову у справі № 911/478/18 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі № 911/478/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки, станом на 16.04.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні № 0103264052320 про вручення 22.03.2018 року відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 16.03.2018 року про відкриття провадження у справі № 911/478/18, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним суми страхового відшкодування, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,
Як вбачається з викладених у позові обставин, 28.07.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКС-ТРЕЙД" (далі - Страхувальником) укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 7048525, відповідно до якого було застраховано автомобіль «DAF XF 105410», державний номер НОМЕР_1 (далі - «DAF XF 105410»).
04.08.2017 року в м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва трапилася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю забезпеченого автомобіля «DAF XF 105410», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, General Trailers Ben, державний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_3.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.09.2017 року справа № 523/11324/17, номер провадження № 3/523/5071/17, ОСОБА_1, який, як зазначено в постанові суду, працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТКС-ТРЕЙД", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
На підставі заяви потерпілої особи - власника автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2 про настання страхового випадку б/н від 08.08.2017 року, сформованого страхового акту № UА2017080400072/L01/01 від 17.08.2017 року, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 6938,76 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у сумі 6938,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25091 від 21.08.2017 року, яким відшкодовано шкоду, заподіяну застрахованим автомобілем відповідача.
У звязку з чим, позивач зазначає, що право на подання страховою регресного позову до страхувальника врегульовано ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п. «ґ» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу якщо він письмово не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1. ст. 33 цього Закону, а саме не пізніше трьох робочих днів письмово повідомити страховика про настання ДТП.
Також, ст. 989 Цивільного кодексу України передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Позивач в позові зазначає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКС-ТРЕЙД" в порушення умов обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності та ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив його як страховика, про настання страхової події, що є порушенням і надає страховику право на подання регресного позову до страхувальника на суму виплаченого страхового відшкодування.
28.11.2017 року відповідачем отримано вимогу позивача про відшкодування завданої майнової шкоди у добровільному порядку протягом 5-ти днів з моменту отримання вимоги. На день звернення до суду відповіді на даний лист не надходило, кошти у добровільному порядку відповідачем не сплачено, що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Верховним Судом України в постанові від 12.02.2014 року у справі № 6-1ЦС14, на яку посилається позивач, зазначено про те, що "із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IVУкраїни "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .
Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ " підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.
Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що факт неповідомлення страховика про ДТП не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування, є помилковим".
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону N 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
В постанові від 30.03.2016 року № 6-186цс16 Верховний Суд України зазначив, що з огляду на зміст наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.
Разом з тим, за наявності підтверджених документально поважних причин відсутності такого повідомлення підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві повідомлення про настання страхового випадку від відповідача не надходило.
Доказів існування поважних причин відсутності змоги вчасно виконати обов'язок щодо повідомлення страховика про настання спірного ДТП відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, в силу п.п. ґ п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з неповідомленням відповідачем страховика про настання ДТП у останнього виникло право на звернення з регресним позовом до відповідача про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 6938,76 грн.
В постанові від 23.03.2016 року № 6-2598цс15 Верховний Суд України зазначив, що наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
У зв'язку з чим, на виконання вказівок Верховного Суду щодо необхідності дослідження підстав для задоволення регресної вимоги з огляду на загальні положення про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, судом досліджено та встановлено факт доведеності завданої відповідачем шкоди майну третьої особи, яка відшкодована позивачем.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України відповідач відповідальний за заподіяну шкоду майну третьої особи, яка відшкодована позивачем, тому до позивача переходить право вимоги, яке мала третя особа до відповідача (особи відповідальної за збитки).
Також, згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, позивач, як особа, яка відшкодувала завдану водієм відповідача шкоду на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 7048525 від 28.07.2017 року та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на регресне відшкодування у випадках і розмірі, визначених Законом, тобто ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому, для права на регресну вимогу не передбачено завдання додаткової шкоди чи інших негативних наслідків також особі, яка має право на регресну вимогу. З огляду на норми чинного законодавства, право регресної вимоги виникає з факту відшкодування шкоди особою, яка її не завдавала за винну особу.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129,233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-ТРЕЙД" (09602, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Зарічна, буд. 2, ідентифікаційний код 39996126) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) 6938 (шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 76 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 23.04.2018 р.
Суддя Т.П. Карпечкін