Провадження № 2/537/427/2018
Справа № 537/716/18
03.05.2018 року Крюківський районнни й суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Маханькова О.В.,
при секретарі Скічко Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із позовною заявою, в якій просять суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком № 18 по провулку Столярному 18 в м. Кременчуці .
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18.11.1999 року , посвідченого державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, вони є власниками житлового будинку з надвірними будівлями № 18, що знаходиться по провулку Столярному в м. Кременчуці . 04.06.2013 року між ними та відповідачем був укладений договір найму (оренди) житла № 176, відповідно до умов якого відповідачка прийняла в тимчасове платне користування для проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 . Термін дії договору - безстроковий . Згідно акту про не проживання , складеного ТОВ «Місто для людей Кременчук» відповідачка у будинку не проживає з 2014 року . На даний час місце проживання відповідача їм невідомо. Реєстрація відповідачки в належному позивачам будинку, яка фактично відсутня в ньому понад 3 роки , є перешкодою позивачам в користуванні власністю та викликає інші незручності , у зв»язку з чим вони (позивачі) і вимушені звернутися до суду із позовом про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з»явився, надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує є в повному обсязі та просить справу розглядати у його відсутність.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилася , хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи , не надала до суду пояснень про причини неявки.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 280 Цивільно-процесуального Кодексу України (в редакції від 15 грудня 2017 року), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з»явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача , оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, він не повідомив суд про причини неявки, ним не подано відзив.
Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності , встановив наступне.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 18.11.1999 року , посвідченого державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, та зареєстрованого в реєстрі за номером 2-1327, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Кременчуці по провулку Столярному 18.
04.06.20134 року між позивачами та відповідачем був укладений договір найму (оренди) житла № 176, який зареєстрований в Крюківському РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області. За умовами вищезазначеного договору найму (оренди) житла відповідач прийняла у позивачів в тимчасове платне користування (найм) для проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно довідки за вих. № 1234/32, виданої ТОВ «Місто для людей Кременчук» від 15.02.2018 року за адресою: м. Кременчук провулок Столярний буд. 18 зареєстрована з 04.06.2013 року відповідачка ОСОБА_4
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач по справі у зазначеному домоволодінні не проживає з 2014 року.
Зазначений вище факт підтверджується актом про не проживання ТОВ «Місто для людей Кременчук» б/н від 15 лютого 2018 року, засвідчений громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2014 року по теперішній час; акт підписаний начальником відділу по зверненням громадян ОСОБА_8
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що відповідач ОСОБА_4 не проживає в будинку, який належить позивачам, десь приблизно з 2014 року.
Згідно із частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
У відповідності до частини 1 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем внаслідок наявності його реєстрації у помешканні, власником якого є позивачі, порушено право останніх на володіння та розпорядження своїм майном; відповідач ОСОБА_4 , будучи зареєстрованою у домоволодінні, власниками якого є позивачі, порушує їх права та законні інтереси, в зазначеному домоволодінні не проживає понад шість місяців.
Згідно зі статтею 163 Житлового кодексу УРСР, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 71 Житлового кодексу УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлений факт, що відповідач, ОСОБА_4 зареєстрована у домоволодінні 18 по провулку Столярному в м. Кременчуці з 04.06.2013 року , власниками якого є позивачі. Однак, відповідач не проживає у зазначеному домоволодінні з 2014 року і по теперішній час.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем втрачено право на користування зазначеним житлом, оскільки вона відсутня у вказаному будинку понад шість місяців без поважних причин.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги доведений в судовому засіданні факт не проживання відповідача, ОСОБА_4 , в помешканні, власниками якого є позивачі, понад шість місяців без поважних причин, а також ті обставини, що реєстрація відповідача перешкоджає позивачам, як власникам домоволодіння, в повній мірі користуватися та розпоряджатися належними їм правами в зазначеному будинку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням, у зв»язку з чим вони підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 319, 321, 383, 386, 391, 405 Цивільного Кодексу України, статтями 163, 71 Житлового кодексу УРСР, суд , -
Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_1, місце реєстрації : 39600 Полтавська область, місто Кременчук, пров. Столярний, буд. 18) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце реєстрації : 39600 Полтавська область, місто Кременчук, пров. Столярний, буд. 18) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6, місце реєстрації : 39600 Полтавська область, місто Кременчук, пров. Столярний, буд. 18) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням , а саме житловим будинком № 18 по провулку Столярному в м. Кременчуці Полтавської області.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Маханьков О.В.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.05.2018 року