02 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/563/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Діброви Г.І.
суддів Принцевської Н.М., Лавриненко Л.В.
секретар судового засідання - Бендерук Є.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення від 29.03.2017 року № 046500;
від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - не з'явився;
від ОСОБА_2 будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон - ОСОБА_3, довіреність від 15.01.2018 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області, м. Херсон
на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року, м. Херсон, суддя Литвинова В.В., повний текст складено та підписано 02.08.2017 року
у справі № 923/563/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача ОСОБА_2 будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон
про стягнення 5 764 485 грн. 92 коп.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції та історія справи
В червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м.Херсон, в якій просило суд стягнути з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": суму основного боргу у розмірі 2782281 грн. 26 коп., 3 % річних у розмірі 250633 грн. 99 коп., інфляційні втрати в сумі 2731570 грн. 67 коп., що загалом складає 5764485 грн. 92 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимог пункту 2.3.15 Договору від 08.11.2010 року № 14/1140/10, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, відповідач не повернув на рахунок позивача грошові кошти, отримані на добудову об'єкта в сумі 2782281 грн. 26 коп., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 5764485 грн. 92 коп.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі №923/563/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволені в повному обсязі, стягнуто з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 2782281 грн. 26 коп., 3 % річних у розмірі 250633 грн. 99 коп., інфляційні втрати в сумі 2731570 грн. 67 коп., а також стягнуто з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 2782281 грн. 26 коп., 3 % річних у розмірі 250633 грн. 99 коп., інфляційні втрати в сумі 2731570 грн. 67 коп., с також стягнуто з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 86467 грн. 29 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем по справі належними та допустимими доказами доведено факт наявності у відповідача заборгованості на загальну суму 5764485 грн. 92 коп., з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, в зв'язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 08.11.2010 року №14/1140/10.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, заявник зауважує, що судом не було надано оцінку доводам відповідача про те, що виходячи з положень статті 48 Бюджетного кодексу України виконання відповідачем зобов'язання, обумовленого в пункті 2.3.15 договору від 08.11.2010 року можливо лише за умов наявності відповідного бюджетного призначення асигнувань замовнику на момент укладення договору, тоді як, під час укладання вказаного договору таких бюджетних асигнувань не передбачалось.
Крім того, скаржник зазначає, що договір від 08.11.2010 року № 14/1140 був підписаний на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року №100-р "Про добудову підвідних газопроводів, зміненого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2010 року № 43 та розпорядженням Кабінету Міністрів України №1881-р від 13.09.2010 року. Пунктом 3 зазначеного розпорядження, який кореспондується з умовами пункту 2.3.2 договору від 08.11.2010 року, встановлено, що замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно чинного законодавства. При цьому, вищевказаним розпорядженням Урядом не було погоджено механізму повернення замовниками будівництва коштів Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", профінансованих останнім на добудову об'єктів. Виходячи з чого, скаржник вважає, що Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації може здійснювати проектування, будівництво тощо, лише за рахунок державних та бюджетних коштів, коштів інвесторів, запозичень під державні гарантії та інших джерел, не заборонених законодавством.
Таким чином, скаржник зазначає, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, повернення відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором від 08.11.2010 року №14/1140 можливо лише за умов наявності відповідного бюджетного призначення Управлінню капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації на момент укладення договору від 08.11.2010 року № 14/1140, а взяття вищезазначених зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи Законом України "Про державний бюджет України", є порушенням бюджетного законодавства (пункт 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України).
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року у справі №923/563/17 апеляційна скарга Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації була прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді Лисенко В.А., Ярош А.І. та призначена до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату суду № 1131 від 26.09.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи через припинення повноважень головуючого судді Ліпчанської Н.В. у зв'язку зі смертю 25.09.2017 року. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2017 головуючого суддю Ліпчанську Н.В. замінено суддею Гладишевою Т.Я.
03.10.2017 року через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ через канцелярію до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17, в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві позивач зазначає, що доводи апелянта про відсутність обов'язку відповідача повертати грошові кошти за договором без наявності відповідного бюджетного асигнування, є безпідставними, оскільки між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України), у зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є хибним.
Позивач зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або через відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України, стаття 218 Господарського кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах № 903/399/15, №915/1104, № 910/29735/15, № 906/404/14.
Також, позивач зауважує, що частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, яку застосував суд першої інстанцій передбачає, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. В той же час, в пункті 47 частини 1 статті 1 Бюджетного кодексу України наведено, що розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету. Тобто, якщо Відповідач не набув статусу розпорядника бюджетних коштів, то Бюджетний кодекс України взагалі не може бути до нього застосований.
Крім того, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не вбачає у вказаних у апеляційній скарзі формулюваннях належних доводів на підтвердження порушення інтересів держави та чіткого обґрунтування необхідності їх захисту прокуратурою.
21.11.2017 року через канцелярію суду від Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації зазначає, що умови договору, які позивач визначив як підставу позовних вимог, оскільки ними зобов'язано Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації провести повний розрахунок в частині повернення коштів наданих позивачем на фінансування добудови газопроводу за відсутності бюджетного фінансування, є недійсними з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства, оскільки розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, як зазначає Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, зміни до договору в частині покладення обов'язку на відповідача щодо повернення коштів, наданих для виконання робіт по добудові газопроводу, у разі відсутності бюджетного фінансування, є прийняттям сільською радою зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, а тому є недійсними, як такі, що суперечать вимогам закону (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України).
Крім того, Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації зауважує, що позивач у розумінні Закону України «Про інвестиційну діяльність» не є інвестором, оскільки на фінансування добудови газопроводу виділені державні кошти, а не її власні, що узгоджується зі змістом розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» зі змінами і доповненнями.
Також, 21.11.2017 року через канцелярію суду від Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення до справи Кабінету Міністрів України, оскільки Кабінет міністрів є гарантом за зобов'язаннями державних замовників, яке колегією суддів було долучено до матеріалів справи.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 13.12.2017 року № 1399 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії ОСОБА_4 Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу 13.12.2017 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Гладешевої Т.Я., суддів Ярош А.І., Головея В.М.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-учасника колегії ОСОБА_5, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 22 від 09.01.2018 року було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Ярош А.І., Головея В.М.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 06.02.2018 року № 122 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_6 у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу 06.02.2018 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Головея В.М.
08.02.2018 року через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у зв'язку з недостатністю у прокурора підстав та неналежного обґрунтування представництва інтересів держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон у суді, яке судовою колегією було долучено до матеріалів справи.
У зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Колоколова С.І. і судді- учасника колегії ОСОБА_7, а також відрядженням судді учасника-колегії ОСОБА_8, на підставі розпоряджень в. о. керівника апарату суду № 373, 383 від 02.04.2018 року, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Лавриненко Л.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 року апеляційна скарга Заступника прокурора Херсонської області, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17 було прийнята до провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя Г.І. Діброва, судді Принцевська Н.М., Лавриненко Л.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 року замінено найменування відповідача у справі № 923/563/17 з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон на ОСОБА_2 будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації.
24.04.2018 року через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Одеського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач висловив свої заперечення проти залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України, оскільки залучення Кабінету Міністрів України не вплине на права та обов'язки відповідача у спірних правовідносинах, оскільки предметом даного спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 08.11.2010 року № 14/1140/10 в редакції додаткової угоди. Крім того, позивач зазначає тому, що виниклі між сторонами правовідносини є саме господарськими (цивільними), а не бюджетними, що підтверджується відповідною судовою практикою та наполягає на закритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області з мотивів необґрунтованості участі прокурора в даному процесі.
В судовому засіданні, яке відкладалось та проводилось в режимі відеоконференції, прокурор та представник відповідача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів що викладені письмово. Представник ОСОБА_2 будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, м.Херсон відмовився від раніше заявленого клопотання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в зв'язку з чим судовою колегією зазначене клопотання не розглядалось.
Також, в судовому засідання судова колегія розглянула і відхилила клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про закриття апеляційного провадження у зв'язку з недостатністю у прокурора підстав та неналежного обґрунтування представництва інтересів держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон у суді, у зв'язку з необґрунтованістю. Зокрема, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 12.03.2018 року у справі № 927/880/17, до уваги не приймаються, оскільки у вищезазначеній справі прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах юридичної особи, яка не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 923/563/17 та наданих присутніми представниками сторін пояснень.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Господарським судом Херсонської області, Одеським апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини
08.11.2010 року Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації (Замовник) на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 року № 1881-р, відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" і діючого законодавства України уклали договір № 14/1140/10.
Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, відповідно до Розпорядження та на умовах Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Компанії та погодженого Мінпаливенерго України “Переліку об'єктів газопостачання у спорудженні яких передбачено фінансову участь Компанії (Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), зобов'язалась здійснити фінансування добудови (будівництва) об'єкта газопостачання “Підвідний газопровід до сіл ОСОБА_9, Магдалинівка та Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області” (далі - Об'єкт), а Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації зобов'язалось здійснити добудову (будівництво) Об'єкта, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність та ввести його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову (будівництво) Об'єкта.
Відповідно до пункту 2.3.13 договору Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації зобов'язалось протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування Нафтогазом добудови (будівництва) Об'єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову (будівництво) Об'єкта, відповідно до статті 7 Закону України "про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Згідно з пунктом 3.1. договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 4782282 грн., в тому числі ПДВ 797047 грн.
Пунктами 4.1., 4.3., 4.5. договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України. У випадку порушення Замовником зобов'язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить на користь Нафтогазу пеню у розмірі 0,1 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення виконання зобов'язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7 % ціни договору. Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
В разі невиконання пункту 2.3.12., 2.3.14. або 2.3.15. договору Замовник на протязі 10 робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з договором (пункт 4.6. договору).
Відповідно до пункту 4.7. Договору Замовник не несе відповідальності перед Нафтогазом за невиконання пункту 4.3. Договору, в разі відсутності субвенцій з Державного бюджету.
20.08.2012 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору № 14/1140/10 від 08.11.2010 року, якою виклали в новій редакції ряд важливих положень Договору.
Так за умовами договору в новій редакції Замовник зобов'язався: своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову об'єкта газопостачання (пункт 2.3.14); протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта (пункт 2.3.15).
Згідно з пунктом 3.1 Договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 4 782 282,00 грн.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що фінансування Компанією робіт із завершення будівництва об'єкта буде здійснюватися в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Компанії на відповідний період.
В разі невиконання пункту 2.3.12., 2.3.13. договору (в новій редакції) або не підтвердження суми заборгованості Замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування, Замовник протягом 10 робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з договором (пункт 4.6. договору в новій редакції).
Відповідно до пункту 4.7. Договору в новій редакції не виконання Замовником пункту 2.3.15. договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку з відхиленням Кабінетом міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бут підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду проте не позбавляє Замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.
Цей Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Компанії суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови Об'єкта згідно з договором (пункт 7.1. договору в новій редакції).
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач 14.01.2011 року та 21.09.2011 року перерахував Управлінню капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації 2 782 282,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.
08.08.2012 року відповідач повернув позивачеві 0,74 грн. невикористаних коштів.
Судом першої інстанції встановлено, що Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, оскільки матеріали справи містять копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області 08.12.2011 року за № ХС14311098125.
Таким чином, місцевим судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договір в частині фінансування будівництва (з боку позивача) та в частині побудови Об'єкта та введення його в експлуатацію виконано.
Враховуючи, що Об'єкт введено в експлуатацію у 2011 році, відповідач зобов'язаний був виконати пункт 2.3.15 Договору та повернути на рахунок позивача грошові кошти, отримані на добудову Об'єкта в сумі 2782281 грн. 26 коп. в строк до 31.12.2012 року. Проте, в порушення умов договору відповідач на розрахунковий рахунок Компанії кошти не повернув.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Так, матеріали справи містять копії Довідок до актів звірки розрахунків Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації складені станом на 01.01.2013 року та станом на 01.11.2016 року підписані та скріплені печаткою Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, з яких вбачається що надходження коштів за договором № 14/1140/10 від 08.11.2010 року склало 2782281 грн. 26 коп. (з яких повернуто 74 коп.).
З огляду на вищезазначене місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суму основного боргу у розмірі 2782281 грн. 26 коп., 3 % річних у розмірі 250633 грн. 99 коп., інфляційні втрати в сумі 2731570 грн. 67 коп., що загалом складає 5764485 грн. 92 коп.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями статті 173 Господарського кодексу встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору від 08.11.2010 року №14/1140/10 Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації як замовник прийняло на себе зобов'язання протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта (пункт 2.3.15). ОСОБА_7 із тим такий обов'язок відповідача умовами договору не поставлено в залежність від наявності бюджетних призначень. При цьому сторони узгодили, що саме замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (пункт 4.5).
Укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" отримати грошові кошти, перераховані ним на будівництво об'єкта, та обов'язок Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації як замовника їх повернути. При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Посилання апелянта на те, що, виходячи з положень статті 48 Бюджетного кодексу України виконання відповідачем зобов'язання, обумовленого в пункті 2.3.15 договору від 08.11.2010 року можливо лише за умов наявності відповідного бюджетного призначення асигнувань замовнику на момент укладення договору, тоді як, під час укладання вказаного договору таких бюджетних асигнувань не передбачалось, що виключає настання будь-яких наслідків за невиконання стороною таких зобов'язань, є безпідставним і таким, що не узгоджується з характером спірних правовідносин сторін, умовами договору і наведеними вище вимогами чинного законодавства України, оскільки скаржником помилково ототожнено поняття "бюджетне зобов'язання" (пункт 7 статті 2 Бюджетного кодексу України) та "господарське зобов'язання" (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Так, умови договору від 08.11.2010 року № 14/1140/10 в редакції Додаткової угоди №2 від 20.08.2012 року не відносять зобов'язання сторін до бюджетних, оскільки відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Апелянтом не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних доказів того, що договір з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено відповідно до бюджетного асигнування, а тому правовідносини сторін договору відносяться до господарсько-майнових.
Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли саме майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, та з огляду на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.
Зокрема, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "ОСОБА_5 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446, а також у постановах Верховного суду від 27.03.2018 року по справі № 922/541/17, від 03.04.2018 року по справі № 924/29/17, від 03.04.2018 року по справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 року по справі № 915/13/17, від 12.04.2018 року у справі № 924/22/17.
Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що відповідачем. всупереч вимогам укладеного договору та чинного законодавства, не виконано в повному обсязі своїх договірних зобов'язань щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову Об'єкта, тому порушено умови договору № 14/1140/10 від 08.11.2010 року в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.08.2012 року, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2782281 грн. 26 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Передбачене законом (статтею 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 04.07.2011 року у справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 року у справі № 6/433-42/183 наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Так, у позовній заяві Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ просило суд стягнути з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон 3 % річних у розмірі 250633 грн. 99 коп.,
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача 3 % річних за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 02.06.2014 року по 02.06.2017 року у сумі 250633 грн. 99 коп., дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, тому рішення суду щодо задоволення цих позовних вимог в повному обсязі є також правомірним.
Що стосується позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ про стягнення інфляційних втрат в сумі 2731570 грн. 67 коп., то колегія суддів зазначає наступне.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за період з 01.05.2014 року по 01.05.2017 року у сумі 2731570 грн. 67 коп. дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині також відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, тому рішення суду щодо задоволення цих позовних вимог в повному обсязі є також правомірним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.04.2018 року по справі 915/13/17, в якій Верховний суд звернув увагу на те, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України, призначених для відшкодування витрат на будівництво газопроводу, не є підставою для звільнення Управління від виконання зобов'язання за договором, а, відповідно, і від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим при новому розгляді справи суди повинні самостійно перевірити розрахунок суми боргу, 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду відносно обґрунтованості та доведеності позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2782281 грн. 26 коп., 3 % річних у розмірі 250633 грн. 99 коп., інфляційних втрат в сумі 2731570 грн. 67 коп., що загалом складає 5764485 грн. 92 коп.
Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Херсонської області неправильного судового рішення у справі.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 923/563/17 - залишити без змін.
Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 02.05.2018 року, повний текст постанови складено 03 травня 2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_10
Судді ОСОБА_11
ОСОБА_12