Справа № 201/12274/17
Провадження № 1кп/201/230/2018
16 квітня 2018 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12017040650002558 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, офіційно не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 302 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Новокиївка, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянки України, офіційно не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_3
обвинувачена ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 )
обвинувачена ОСОБА_4
захисники ОСОБА_8
ОСОБА_9 приблизно в лютому 2017 року (більше детальних даних не встановлено) вирішила створити місце розпусти, з цією метою вона вступила у злочинну змову з ОСОБА_4 заздалегідь розподіливши між собою ролі. Далі ОСОБА_9 реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення місця розпусти та звідництво для розпусти, а також надання послуг сексуального характеру, орендувала квартиру АДРЕСА_3 з метою створення у ній місця розпусти та вчинення звідництва для розпусти.
Так, у період часу з лютого 2017 року по 24.07.2017 року ОСОБА_9 розміщувала оголошення в мережі «Інтернет» з пропозицією надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду вказавши номер телефону НОМЕР_1 , який знаходився з нею та на який вона відповідала, якщо телефонував клієнт, маючи умисел на звідництво для розпусти, шляхом посередництва у вигляді знайомства та організації зустрічей клієнтів для сприяння добровільним стосункам між ними, а також особистої участі у статевих контактах з клієнтами за матеріальну винагороду.
Таким чином між громадянками ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відбулося розподілення ролей та функцій, а саме ОСОБА_9 орендувала квартиру, розміщувала оголошення в мережі «Інтернет», відповідала на телефонні дзвінки клієнтів та надавала послуги сексуального характеру за грошову винагороду, оплачувала оренду житла, утримувала квартиру в належному стані, пристосувала квартиру та утримувала її для розпусних дій, а саме надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду.
24.07.2017 року ОСОБА_9 знаходячись у квартирі АДРЕСА_4 , за місцем свого мешкання прийняла замовлення в телефонному режимі на послуги сексуального характеру за грошову винагороду від ОСОБА_10 , під час якого пообіцяла організувати йому зустріч для надання сексуальних послуг з особами які займаються розпустою, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на звідництво для розпусти, посягаючи на основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків, ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_10 проїхати за адресою: АДРЕСА_2 , де йому нададуть послуги сексуального характеру, при цьому попередивши ОСОБА_4 щоб вона зустріла клієнта для надання послуг сексуального характеру.
У той же день, 24.07.2017 року ОСОБА_4 знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , у телефонному режимі дізналась від ОСОБА_9 , оскільки остання не має на це можливості, про бажання клієнта вступити із нею в інтимні відносини за грошову винагороду, посягаючи на основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Після чого ОСОБА_4 зустріла ОСОБА_10 біля дверей під'їзду та провела до квартирі, де надала послуги сексуального характеру за грошову винагороду у будинку АДРЕСА_5 у розмірі 400 гривень.
Вказаними діями ОСОБА_9 вчинила злочин передбачений ч. 1 ст. 302 КК України, а саме, створення місця розпусти, звідництво для розпусти.
Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила злочин передбачений ч. 2 ст. 302 КК України, а саме, утримання місця розпусти з метою наживи.
16 квітня 2018 року між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_11 та обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор та обвинувачені дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 302 КК України та обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 302 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачені беззастережно визнали свою винуватість у зазначених діяннях. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_9 штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень та ОСОБА_12 у виді позбавлення волі строком на 1 рік зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, якщо засуджена протягом 1 років іспитового строку, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження вищевказаної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, кримінальних правопорушень невеликої чи середньої тяжкості, тяжких кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 302 КК України, який відноситься до злочинів невеликого ступеню тяжкості, ОСОБА_12 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 302 КК України, який відноситься злочинів середнього ступеню тяжкості, згідно ст. 12 КК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_9 цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_12 цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, а також відсутні умови, що суперечать інтересам суспільства, чи порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_4 із призначенням останнім узгодженої сторонами міри покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373-376, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 квітня 2018 року між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_11 та обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_4 .
ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 302 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо засуджена протягом 1 років іспитового строку, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1