22-ц/775/256/2018(м)
265/6265/17
Категорія 55 Головуючий у 1-й інстанції Міхєєва І.М.
Суддя-доповідач Мироненко І.П.
26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Мироненко І.П.
суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.
секретаря Брежнєва Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельно Монтажна Фірма «Азовстальбуд» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області, ухваленого 26 жовтня 2017 року у м. Маріуполі у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Будівельно Монтажна Фірма «Азовстальбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У вересні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що з 21 квітня 2011 року по 16 січня 2017 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «БМФ «Азовстальбуд», звільнився на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, за переведенням на іншу роботу. На день звільнення підприємство мало перед ним заборгованість по заробітній платі, але розрахунок при звільненні з ним проведений не був. Крім того, з вересня 2015 року відповідач перестав нараховувати та сплачувати індексацію заробітної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Просив стягнути з ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» на його користь заборгованість по заробітній платі станом на 07 вересня 2017 року, індексацію заробітної плати за період з вересня 2015 року по січень 2017 року, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату станом на 07 вересня 2017 року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 07 вересня 2017 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2017 року стягнуто з ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 7662 грн. 11 коп. без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів; індексацію заробітної плати за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 13 545 грн. 91 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті; компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 829 грн. 11 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 07 вересня 2017 року в сумі 18 368 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті. Стягнуто з ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» в дохід держави судовий збір у розмір 640 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «БМФ «Азовстальбуд», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку скасувати і прийняти нове, яким стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 07 вересня 2017 року (з дня звернення до суду). В обґрунтування вказує, що згідно з наказом про припинення трудового договору від 16 січня 2017 №25-к, табеля обліку робочого часу за січень 2017 року ОСОБА_2 був звільнений 16 січня 2017 року. При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою, що всі 16 днів січня, що передували звільненню, позивач перебував у відпустці за власний рахунок. Враховуючи, що позивач у день звільнення не працював, він не вважається таким, що звернувся із заявою про повний розрахунок у відповідності до законодавства. Також судом не враховано, що у відповідача фактично не було можливості сплачувати заборгованість, оскільки його рахунки були арештовані Орджонікідзевським ВДВС.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Згідно п.8, п.9 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільно-процесуального кодексу України, в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ, до утворення апеляційних суддів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Справи у судах першої і апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Донецької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, що ухвалив рішення, в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи шляхом направлення телефонограм, поштових повідомлень та листа на електрону адресу (а.с.81,82,83,84,85), в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надавали.
Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія судів визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 21 квітня 2011 року по 16 січня 2017 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» (реорганізоване ЗАТ «БМФ «Азовстальбуд»), працював теслярем 4 розряду. 16 січня 2017 року був звільнений на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, за переведенням на іншу роботу, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці та копією наказу про припинення трудового договору №25 від 16 січня 2017 року (а.с.4-5, 20).
При звільненні позивача, ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» не провело з ОСОБА_2 повного розрахунку, а саме не сплатило заробітну плату, заборгованість по якій станом на 07 вересня 2017 року складає 662 грн. 11 коп., індексацію по заробітній платі за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 13 545 грн. 91 коп., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року, включно, в сумі 829 грн. 11 коп., що підтверджується довідками ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» №08/228, №08/230 від 14 вересня 2017 року (а.с.224,225).
Розмір нарахувань позивачем ОСОБА_2 не оспорював ся.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у порушення вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України своєчасно не провів розрахунок при звільненні позивача, та керуючись стт.117 КЗпП України, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи організації провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини, як невиплата належним працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
В силу положень ст.81 ЦПК України та норм КЗпП України обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника має довести саме роботодавець.
Суд першої інстанції правильно застосував матеріальний закон і стягуючи на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, дійшов обґрунтованого висновку про доведення факту невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, що є підставою для покладення на відповідача матеріальної відповідальності у вигляді стягнення на користь колишнього працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених вимог за період з 17 січня 2017 року по 07 вересня 2017 року в сумі 18 368 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність позивача у день звільнення на роботі і не надання вимоги про здійснення з ним остаточного розрахунку при звільненні, як підстави для зменшення періоду прострочення, є такими, що не ґрунтуються на законі, бо ч.1 ст.116 КЗпП України визначений обов'язок підприємства здійснити із працівником розрахунок з виплатою всіх належних сум в день звільнення.
З досліджених письмових доказів вбачається, що хоча в день звільнення ОСОБА_2 і не виконував роботу, згідно табелю обліку робочого часу перебував у відпустці за власний рахунок (а.с. 22), проте перебував на роботі, оскільки під розпис був ознайомлений з наказом ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» (ЄДРПОУ 01237193) про припинення трудового договору №25-к від 16 січня 2017 року та отримав трудову книжку з відповідним записом (а.с.4-5, 20), адже згідно його заяви від 16 січня 2017 року наказом №27-к від 17 січня 2017 року ТОВ «БК «Азовстальбуд» (ЄДРПОУ 40675926) був прийнятий на роботу з 17 січня 2017 року за безстроковим трудовим договором по переводу з ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» із внесенням відповідного запису до трудової книжки (а.с. 21, 21 зв.).
Даних про те, що у день звільнення позивачу не видавалась трудова книжка, що з наказами від 16 і 17 січня 2017 року про звільнення та прийняття на роботу останній був ознайомлений не у день їх видання та відповідні записи вносилися до трудової книжки, матеріали справи не містять і відповідач на їх наявність не посилався.
Що стосується накладення ДВС арешту на рахунки відповідача, то це не є підставою для звільнення останнього від відповідальності, передбаченої положеннями ст.117 КЗпП України.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.264 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст.81 ЦПК, встановивши, що у відповідача малась фізична можливість і нормативно врегульований обов'язок провести повний розрахунок у день звільнення позивача, який проведено не було, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. При встановленні фактичних обставин справи судом не порушено норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельно Монтажна Фірма «Азовстальбуд» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02 травня 2018 року.
Головуючий І.П. Мироненко
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева