Іменем України
19 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № П/9901/137/18 (800/426/17)
Провадження № 11-138заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С. Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бондар О. А.,
представника відповідача Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Білоуса О. В., Бевзенка В. М., Шарапи В. М., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л. від 01 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Адміністрація Президента України, про визнання бездіяльності протиправною,
У січні 2018 року ОСОБА_5 звернувся з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, третя особа - Адміністрація Президента України, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на його скаргу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 01 лютого 2018 року задовольнив адміністративний позов частково та визнав протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя, що полягала в перевищенні строку розгляду скарги ОСОБА_5 У решті позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, 21 лютого 2018 року Вища рада правосуддя подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нове - про відмову в задоволенні вимог у цій частині.
Обґрунтовуючи свої доводи, Вища рада правосуддя зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки Вищою радою правосуддя не було допущено протиправних дій чи бездіяльності стосовно ОСОБА_5
Задовольняючи частково адміністративний позов, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що вказані позивачем у позовній заяві обґрунтування протиправної бездіяльності, яка полягала у невчиненні відповідачем жодних дій стосовно поданої ним скарги, не знайшли свого підтвердження, оскільки щодо цієї скарги здійснено попередній розгляд, постановлена відповідна ухвала від 27 жовтня 2017 року, яка направлена позивачу 02 листопада 2017 року листом № 21553/0/9-17, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями представника відповідача в судовому засіданні та не заперечувалося представником позивача під час судового засідання.
Проте суд першої інстанції з метою повного захисту прав позивача вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку, що бездіяльність Вищої ради правосуддя слід вважати протиправною у зв'язку з перевищенням строку розгляду дисциплінарної скарги, визначеного п. 12.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності несвоєчасного розгляду скарги ОСОБА_5 відповідачем не надано.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 03 травня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Адміністрації Президента України зі скаргою на незаконні дії судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєвої Т. Ю., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва ШевченкоІ. Л. та представників Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), які своїми діями, на думку позивача, незаконно позбавили його приватного нерухомого майна.
04 травня 2017 року листом № 22/017970-04 вказана скарга Адміністрацією Президента України скерована до Вищої ради правосуддя та Міністерства юстиції України на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 12 травня 2017 року скаргу ОСОБА_5 розподілено члену Вищої ради правосуддя ОСОБА_7
Під час попередньої перевірки відомостей членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя встановлено, що скарга ОСОБА_5 в частині дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва ШевченкоІ. Л. та представника ПАТ «Укрсоцбанк» не належить до повноважень Вищої ради правосуддя.
Ухвалою від 27 жовтня 2017 року скарга ОСОБА_5 залишена без розгляду та повернута скаржнику у зв'язку із тим, що подана всупереч вимогам закону не особисто або через адвоката, а надіслана Адміністрацією Президента України, а також не містить конкретних відомостей про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку та посилання на фактичні дані (свідчення, докази), які підтверджують зазначені скаржником відомості.
З огляду на зазначене, ОСОБА_5, вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його скарги протиправною, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Пункт 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України визначає, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), зокрема, ч. 1 ст. 107 цього Закону визначено право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
Дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
За нормами ст. 42 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII)) дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 43 Закону № 1798-VIIIчлен Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для (…) залишення без розгляду дисциплінарної скарги; за наявності підстав, визначених п. 1-5 ч. 1 ст. 44 цього Закону - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.
На виконання вимог ч. 2 ст. 2 Закону № 1798-VIII, Вищою радою правосуддя рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 затверджено Регламент Вищої ради правосуддя (далі - Регламент), який регулює процедурні питання здійснення нею своїх повноважень.
Главою 12 Регламенту визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді та, зокрема, попередньої перевірки дисциплінарної скарги.
Відповідно до п. 12.3. Регламенту строк попередньої перевірки не повинен перевищувати сорока п'яти днів із дня її отримання доповідачем.
Отже, період з моменту розподілу матеріалів (скарги) на члена палати - доповідача та їх отримання ним до моменту прийняття рішення про складення висновку або постановлення ухвали про залишення скарги без розгляду та повернення її скаржнику, не може бути більшим ніж сорок п'ять днів.
Як убачається з матеріалів справи, скарга ОСОБА_5 розподілена та передана члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_7 12 травня 2017 року, а ухвала про залишення без розгляду та повернення цієї скарги постановлена 27 жовтня 2017 року, тобто з перевищенням строку, встановленого Регламентом.
Водночас суд установив, що станом на 12 травня 2017 року на члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_7 розподілено 949 матеріалів, а з 12 травня по 27 жовтня 2017 року на нього розподілено 517 матеріалів. ОСОБА_7 у визначений період одноособово розглянув 359 матеріалів, підготовлено на розгляд Дисциплінарної палати 41 матеріал та на засідання Вищої ради правосуддя - 60 матеріалів. Крім того, з 12 травня по 27 жовтня 2017 року за його участю відбулося 34 засідання Вищої ради правосуддя та 27 засідань Другої дисциплінарної палати. З 24 липня по 04 серпня 2017 року ОСОБА_7 перебував у відпустці. Вказане підтверджується довідкою від 14 лютого 2018 року № 5263/0/9-18.
Вища рада правосуддя у своїй апеляційній скарзі зазначає, що нею не надано вказані докази до суду першої інстанції, оскільки вимоги щодо несвоєчасного розгляду скарги ОСОБА_5 у позові відсутні, а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув їх, вийшовши за межі позовних вимог, а тому відповідач не міг знати про необхідність надання таких доказів.
При цьому, як убачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні не зазначено, на захист яких саме прав та інтересів позивача суд вийшов за межі позовних вимог, і яким чином постановлення такого рішення може відновити права ОСОБА_5, при тому, що в задоволенні його позову про неналежний розгляд скарги та ненадання відповіді йому відмовлено, і позивач це рішення не оскаржує.
Суд першої інстанції вказав, що у зв'язку з тривалим безпідставним розглядом скарги ОСОБА_5, його позбавлено можливості повторно звернутися із відповідною скаргою на дії судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєвої Т. Ю., так як трирічний строк звернення із такою скаргою закінчився.
ПротеВелика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ОСОБА_5 оскаржує дії судді Єлісєєвої Т. Ю. при ухваленні нею рішень від 29 квітня 2015 року та 21 лютого 2017 року, в той час, як ухвала про залишення без розгляду та повернення скарги ОСОБА_5 постановлена Вищою радою правосуддя 27 жовтня 2017 року, а тому висновки суду першої інстанції про закінчення трирічного строку для можливості звернення зі скаргою є хибними та не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки ОСОБА_5 міг використати таке право, починаючи з 02 листопада 2017 року, і таке право ним не втрачено на час розгляду справи апеляційною інстанцією.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду помилково вийшов за межі позовних вимог, і в цій частині задовольнив позов.
Також слід звернути увагу, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17, і ВеликаПалата Верховного Суду не знаходить підстав відступити від цих висновків.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» визначено, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників.
З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому вбачаються підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, ВеликаПалата Верховного Суду
Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року - задовольнити.
Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог в цій частині.
В решті рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О. Г. Яновська
Повний текст постанови складено 02 травня 2018 року.